§ 1. Поняття та ознаКи цивільних процесуальних правовідносин

Під час розгляду цивільної справи наділені суб'єктивним пра­вом особи вступають у правовідносини. Закріплені у законі норми таким чином отримують свою реалізацію в житті.

Розгляд будь-якої справи в суді має відбуватися у точній відпо­відності до закону. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси лише у спосіб, визначений за­конами України.

У загальному розумінні цивільні процесуальні відносини - це суспільні відносини, які врегульовані нормами цивільного процесуаль­ного права. Але такий підхід до їх визначення є неповним, оскільки не відбиває специфічної характеристики цивільних процесуальних відносин. Адже вони є правовідносинами, що виникають в конкрет­ній галузі і між конкретними учасниками. Цивільні процесуальні правовідносини виникають лише на підставі норм права між конк­ретними персоніфікованими особами (судом, сторонами, третіми особами та ін.).

Слід погодитися з думкою, що під час розгляду та вирішення циві­льної справи виникає низка правовідносин, які є взаємопов'язаними, взаємообумовленими між собою: «суд - позивач», «суд - відпові­дач», «суд - третя особа» тощо¹. За змістом вони є самостійними: кожному правовідношенню притаманний комплекс прав і обов'язків, специфічний склад суб'єктів, підстави і момент їх виникнення та припинення. В сукупності такі окремі правовідношення складають єдину систему цивільних процесуальних правовідносин, що розвива­ється під час руху цивільної справи від відкриття у ній провадження до ухвалення рішення, а то - й до перегляду судових рішень.

Особливою ознакою цивільних процесуальних відносин є та­кож те, що їх обоє 'язковим учасником є суд. На відміну від інших

Див.: Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник.- Вид. друге, пере-роб. та доп.- К.: Ін Юре, 2001.- С. 67.

ЗО

учасників процесу, суд, як відомо, є органом державної влади і здійснює діяльність від її імені. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя, у цьому випадку в формі цивільного судо­чинства. Оскільки для інших учасників процесу такий правовий статус не є характерним, то відносини між ними і судом як орга­ном державної влади ще називають відносинами субординації.

Порівнюючи цивільні процесуальні правовідносини з іншими правовідносинами, потрібно звернути увагу на те, що вони мають відносний, а не абсолютний характер. Так, у абсолютних право­відносинах власності власнику як правомочному суб'єкту (фізичній особі, юридичній особі, державі) протистоїть необмежена кіль­кість зобов'язаних суб'єктів. Усі оточуючі власника особи повинні рахуватися з належними йому правами і не 'чинити дій, які б по­рушували його право власності. Таких учасників відносин, які протистоять власнику (перебувають з ним у відносинах) може бути безліч, про окремих із них він може взагалі не знати. У цивільних процесуальних правовідносинах конкретно відомий суб'єктний склад учасників правовідносин до того ж з чітким визначенням правового статусу кожного з них.

Серед специфічних ознак, які притаманні цивільним проце­суальним правовідносинам і виділяють їх серед інших відносин, необхідно назвати і таку, що вони виявляються у спеціальній, встановленій законом цивільній процесуальній формі. При звер­нені особи до суду послідовно здійснюються відкриття провад­ження у справі, провадження у справі до судового розгляду, судо­вий розгляд тощо.

Отже, цивільні процесуальні правовідносини - це система вре­гульованих нормами цивільного процесуального права, індивідуа­лізованих суспільних зв'язків між судом, який здійснює судочин­ство, та іншими учасниками процесу з приводу розгляду та вирі­шення цивільної справи.