§ 5. Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду

Закінчення цивільного процесу без винесення рішення може відбуватися у двох формах: закриття провадження у цивільний справі (статті 205-206 ЦПК України) і залишення заяви без роз­гляду (ст. 207 ЦПК України).

240

Закриттям провадження у справі є закінчення діяльності су­ду по розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначе­них у законі підстав, яке виключає можливість повторного звер­нення до суду із таким самим позовом.

У ст. 205 ЦПК України встановлено вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про за­криття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або поста­новлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той са­мий предмет і з тих самих підстав;

3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;

5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компе­тенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той са­мий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рі­шення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;

6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 14 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Якщо провадження закривається, тому що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд повинен повідо­мити позивача, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких вимог.

Наслідком закриття провадження у справі є не допущення повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Проте наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з при­йняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

241Суд, закриваючи провадження у справі, повинен уважно підійти до питання встановлення наявності підстав для такої дії, оскільки її наслідком є заборона повторно звертатися до суду з цією ж ви­могою. Інакше кажучи, суд, помилково постановивши ухвалу про закриття провадження, зменшує шанси особи на захист свого пра­ва, свободи чи інтересу. Можна навести наступний приклад непра­вильного застосування однієї з передбачених у законі підстав за­криття провадження у справі:

Особа X. звернулася до суду з позовом до 3. про розі­рвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що з дня підписання договору відповідач не виконував його умов і не надавав їй ніякої допомоги. Однак X. померла ще до су­дового розгляду. Суд провадження у справі закрив на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, виходячи з того, що зазначені спірні правовідносини не допускають процесуального право-наступництва. Проте такий висновок не ґрунтується на мате­ріалах справи та вимогах законодавства. Судом не врахова­но, що в тому разі, коли відчужувачем за договором довічного утримання пред'явлено до суду позов про розірвання цього договору, його смерть до вирішення справи не може бути під­ставою для застосування правил ч. 2 ст. 755 ЦК України про припинення даного зобов'язання і п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК Украї­ни про закриття провадження у справі, якщо в нього є спадко­ємці за законом або заповітом. У такому випадку предметом вимог є захист права на майно, яке в разі обґрунтованості по­зову може бути успадковане, а отже, в зазначених правовід­носинах згідно зі ст. 37 ЦПК України допускається процесуаль­не правонаступництво.

Залишення заяви без розгляду - це закінчення розгляду цивіль­ної справи без ухвалення рішення суду із зазначених у законі під­став, яке не виключає можливості повторного звернення до суду із такою самою заявою.

Основною відмінністю між двома формами закінчення провад­ження у справі без винесення рішення судом є те, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підста­вою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Підстави залишення заяви без розгляду умовно можна поділити на три групи.

Перша з них охоплює підстави, що існують на момент відкриття провадження у справі, як то:

242

1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної діє­здатності;

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

4) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додер­жання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усу­нув цих недоліків у встановлений судом строк.

Другу групу складають підстави, які можуть виникнути при провадженні у справі до судового розгляду та під час судового розгляду:

1) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідо­мив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

2) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

3) між сторонами укладено договір про передачу спору на ви­рішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;

4) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках від­крито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

5) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засі­дання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсут­ності.

До третьої групи належать підстави, що унеможливлюють роз­гляд справи у цьому процесі у зв'язку із забороною закону. Так, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтере­сованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України).

ЦПК Російської Федерації передбачає як підставу залишення заяви без розгляду недотримання позивачем встановленого для

243такої категорії справ або передбаченого договором сторін досудо-вого порядку врегулювання спорів. Відповідно ж до ст. 124 Конс­титуції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідно­сини, що виникають у державі. Конституційний Суд України в своєму рішенні № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. дав офіційне тлумачення цього положення, зазначивши, що його необхідно ро­зуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирі­шенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормати­вно-правовими актами. Встановлення законом або договором до-судового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів право­відносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Таким чином, встановлений у нормативному акті або дого­ворі досудовий порядок врегулювання спорів не є обов'язковим і особа має право звертатися за судовим захистом безпосередньо до

суду.

Щодо залишення заяви без розгляду суд постановляє ухвалу, яку можна оскаржити в апеляційному порядку (п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).