§ 2. Елементи позову

Складовими частинами позову є його підстава і предмет. Ці елементи позову обов'язково повинні бути відображеними в позов­ній заяві.

Підстава позову - це ті юридичні факти, на основі яких пози­вач обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права. Дані факти породжують позов. Вони вказують на наявність чи відсутність правовідносин між позивачем і відповідачем та на обґрунтованість вимог позивача. Законодавець так і називає під­ставу позову - «обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимо­ги» (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

До підстави позову може входити як один, так і декілька юри­дичних фактів. Якщо вимога передбачає наявність кількох обста­вин, якими вона обґрунтовується, позивач має вказати всі необхідні юридичні факти. В іншому випадку позов може бути визнаний су­дом необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Підстава позову визначається на основі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, проте позивачу вка­зувати відповідні норми не обов'язково, оскільки кваліфікація спір­них правовідносин є обов'язком суду.

Для прикладу розглянемо підставу позову про стягнення аліментів з одного з колишнього подружжя відповідно до ч. 4 ст. 76 СК Украї­ни, її складають: 1) розірвання шлюбу між позивачем і відповідачем, яке відбулося протягом трьох останніх років; 2) наявність обставин, що мають істотне значення, внаслідок яких один із подружжя (пози­вач) не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відпо­відну посаду тощо, у тому числі виховання дитини, ведення домаш­нього господарства, піклування про членів сім'ї, хвороба тощо; 3) потреба позивача в матеріальній допомозі; 4) факт того, що колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу.

Факти, які складають підставу позову, поділяються на:

1) факти активної підстави позову - вказують на наявність у по­зивача певного суб'єктивного права (наприклад, орендодавець по­силається на договір оренди, за яким він має право на отримання орендної плати). Дані факти є у всіх позовах і обов'язок доводити їх наявність покладається на позивача;

2) факти пасивної підстави позову - вказують на порушення відповідачем своїх обов'язків відносно позивача (наприклад, орендар

179не сплачує у встановлений термін орендну плату). Ці факти не є обов'язковими в позові;

3) факти приводу до позову - вказують на необхідність пред'яв­лення позову (наприклад, відмова орендаря сплатити орендну плату). Дані факти, зазвичай, позивачем не доказуються, оскільки їх наяв­ність презумується. Проте відповідач має право їх спростувати. До прийняття в 1996 р. Конституції України, коли законодавством по деяких категоріях справ передбачалось обов'язкове дотримання досудових процедур урегулювання спорів, необхідно було доводи­ти наявність фактів приводу для пред'явлення позову. Відповідно ж до ст. 124 Конституції України дотримання таких процедур не є обов'язковим, що і враховано в ЦПК України.

Така класифікація обставин, що складають підставу позову, є дещо умовною, оскільки одні й ті ж факти можуть відноситись до різних груп. Проте вона має важливе практичне значення, оскільки допомагає встановити предмет доказування та обов'язок сторін щодо надання доказів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову характеризує те, на що спрямо­ваний позов. Він має випливати із спірних матеріально-правових відносин і підпадати під цивільну юрисдикцію суду. Так, в позові про стягнення аліментів предметом буде стягнення певних пла­тежів з відповідача, який добровільно не виконує свої обов'язки щодо позивача; в позові про розірвання договору довічного утримання внаслідок невиконання обов'язків набувачем предме­том буде вимога позивача (відчужувача) розірвати вказаний до­говір.

Від предмета позову слід відрізняти матеріальний об'єкт по­зову, яким є об'єкт суб'єктивного права, порушення, оспорюван­ня чи невизнання якого стало підставою позову. Зокрема предме­том позову про повернення майна із незаконного володіння буде відповідна вимога позивача до відповідача, а матеріальним об'єктом - відповідне майно, для повернення якого позивач звер­нувся до суду.

З приводу змісту як ще одного елемента позову в науці ци­вільного процесу висловлювались неоднозначні думки. Одні вче­ні вважають, що не має потреби виділяти цей елемент, оскіль­ки він повністю охоплюється іншими складовими позову. Інші автори визнають зміст необхідним елементом позову. На їх по-

180

гляд, зміст позову - це вказаний позивачем спосіб судового за­хисту'.

На нашу думку, зміст позову, виходячи із сутності цього понят­тя, повністю охоплює складові частини позову - підставу і пред­мет. Крім того, законодавець не виділяє зміст як окремий елемент позову. Так, в ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачу надається право змінити підставу або предмет позову, але нічого не говориться про його зміст. У деяких нормах (наприклад, п. З ч. 2 ст. 119, п. З ч. 4 ст. 122 ЦПК України) використовується словосполучення «зміст позовних вимог», під яким розуміється предмет позову.