4.5. Висновок eкcnepтa

Поняття та види експертизи. Одним із засобів доказування у цивільному процесі є висновок експерта, який є результатом проведеного експертного дослідження. Тому спочатку потрібно зупинитися на понятті експертизи, порядку її призначення та проведення.

Термін «експертиза» (від лат. expertus та від франц. expertise означає: досвідчений; випробуваний).' Отже, можна стверджувати, що будь-яка експертиза є, в першу чергу, застосуванням спеціаль­них знань, які пройшли апробацію досвідом.

' Див.: Юридична енциклопедія /Під ред. Ю. С. Шемшучепка.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999.- Т. 2.- С. 333.

136

Основними ознаками експертизи є:

1) використання спеціальних знань;

2) проведення досліджень з метою встановлення обставин, що мають значення для справи;

3) спеціальний суб'єкт проведення експертизи;

4) процесуальна форма оформлення експертизи;

5) проведення на підставі ухвали суду.

Таким чином, експертиза - це проведення на підставі ухвали суду особою, яка володіє спеціальними знаннями та має спеціаль­ний процесуальний статус (експертом), дослідження певних фак­тичних обставин справи з метою повідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, що оформляється спеціальним до­кументом - висновком експерта.

При розгляді цивільних справ може виникнути необхідність у проведенні різних видів експертиз, судово-психіатричної, почер­кознавчої, авторознавчої, технічної експертизи документів, техніч­ної експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису, будівельно-технічної, бухгалтерської, товарознавчої тощо.

В юридичній літературі виділяються багато різних підстав класифікації експертиз¹, однак процесуальне значення мають лише такі:

1) за послідовністю проведення експертиз - первинні та по­вторні;

2) за обсягом проведених досліджень - основні та додаткові;

3) за кількістю експертів, які проводять дослідження- одно­особові та комісійні;

4) за характером знань, які використовуються в процесі експе­ртного дослідження,- однорідні та комплексні.

У ЦПК України своє закріплення знайшли положення щодо до­даткової, повторної, комісійної та комплексної експертиз.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України у випадку неповноти або недостатньої ясності висновку експерта суд може призначити до­даткову експертизу. Проведення такої експертизи доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

' Див., наприклад: Експертизи в судовій практиці: Навч. посіб. / В. Г. Гон­чаренко, В. Є. Бергер, Л. 17. Буміга та ін.- К.: Либідь, 1993.- С. 9; Треушни-ков М. К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе.-М.: Изд-во МГУ, 1982.- С. 141; Шляхов А. Р. Судебная экспертиза: Органи­зация и проведение.- М.: Юридическая литература, 1979.- С. 29.

137Отже, до призначення додаткової експертизи суд вдається після розгляду висновку первинної експертизи, тобто при проведенні якої об'єкт досліджувався вперше, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта не­можливо.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від ЗО травня 1997 р. «Про судову експертизу в кри­мінальних та цивільних справах» висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерп­них відповідей на поставлені перед ним питання; неясним вважа­ється висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або тих самих об'єктів щодо інших обставин спра­ви, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.

Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або та­ким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумні­ви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Комісійна експертиза має місце у випадку, коли для дослід­ження об'єкта залучаються спеціалісти одного профілю. Така екс­пертиза проводиться не менш як двома експертами одного напря­му знань.

Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згод­ний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висно­вок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності (ст. 148 ЦП К України).

Під комплексною експертизою розуміють експертизу, яка проводиться не менше як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Такий вид експертизи призначається тоді, коли для досліджен­ня одного об'єкта (сукупності об'єктів) та встановлення однієї об­ставини, яка вишукується, необхідно одночасне застосування спе­ціальних знань декількох різних сфер науки, мистецтва, техніки або ремесла та, відповідно, необхідна участь декількох експертів різних спеціальностей¹.

Див.: Сахнова Т. В. Судебная экспертиза.- М.: Городец, 2000.- С. 206.

138

У висновку експертів за результатами комплексної експертизи зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний екс­перт, які факти він встановив і до яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійсне­них ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний ви­сновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих резуль­татів і формулюванні єдиного висновку.

У випадках виникнення розбіжностей між експертами, як і при комісійній експертизі, експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з пи­тань, що викликали розбіжності.

Порядок призначення експертизи. Суд призначає експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потре­бують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, реме­сла тощо, за заявою осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 143 ЦПК України).

Експертизу можна призначати на попередньому судовому засі­данні (ч. 6 ст. 130 ЦПК України), під час судового розгляду справи (ч. 4 ст. 171 ЦПК України), а також при перегляді судових рішень у суді апеляційної інстанції (ч. 1 ст. ЗОЇ ЦПК України). Крім того, суд може призначити експертизу до пред'явлення позову у поряд­ку забезпечення доказів (частини 2, 3 ст. 133 ЦПК України).

Необхідність проведення експертизи щоразу випливає з матері­алів справи і, таким чином, носить об'єктивний характер. Проте законодавство встановлює випадки обов'язкового призначення експертизи. Так, суд зобов'язаний призначити експертизу у разі заявления клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і немо­жливо їх одержати (ст. 145 ЦПК України).

Ми вважаємо, що підхід щодо обов'язкового призначення екс­пертизи у разі заявления про це клопотання обома сторонами, за­пропонований в ЦПК України, є дещо не вдалим. Сторони, не знаючи правил і особливостей призначення судових експертиз, можуть вимагати їх проведення й у тих випадках, коли досліджен­ня не потрібне чи взагалі не можливе. Тому потрібно зобов'язати

139суд призначати експертизу в разі заявления клопотання про це обома сторонами лише за умови відсутності обставин, які виклю­чають можливість проведення такої експертизи.

Незважаючи на те, що судді самі є фахівцями у галузі права, зако­нодавець (ч. 2 ст. 9 ЦПК України) надає їм право залучати експер­та з метою з'ясування змісту норми права іншої держави.

ЦПК України чітко не врегульовує порядок призначення судової експертизи. Тому цьому питанню приділено увагу в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердже­ній наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від ЗО грудня 2004 р. № 144/5) та Постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від ЗО травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах». Враховуючи положення статей 143, 171 ЦПК України і п. 9 цієї Постанови можна визначити, що суд при призначенні експертизи виконує такі дії:

1) з'ясовує обставини, що мають значення для надання експерт­ного висновку;

2) визначає особу або (та) установу, якій буде доручено прове­дення експертного дослідження. Відповідно до ч. 2 ст. 143 ЦПК України, якщо сторони домовилися про залучення експертами пев­них осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленос­ті. Крім того, особам, які беруть участь у справі, надано право про­сити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній уста­нові, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту.

Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій експер­тній установі, її керівник має право доручити проведення експер­тизи одному або кільком експертам, створювати комісії з експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців експертизи, за­явити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи;

3) пропонує учасникам судового розгляду письмово подати пи­тання, які вони бажають порушити перед експертами;

4) оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;

5) заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;

6) у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються

140

предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу про її призначення. Законодавець наголошує: кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому він має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі (ч. З ст. 143 ЦПК України);

7) оголошує в судовому засіданні ухвалу про призначення екс­пертизи;

8) попереджає під розписку експерта, який не працює у держав­ній експертній установі, про кримінальну відповідальність за заві-домо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також приводить його до присяги;

9) передає ухвалу про призначення експертизи експертові або відповідній експертній установі.

Відповідно до ч. 4 ст. 144 ЦПК України, якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, проінструктува­ти його про доручене завдання і за його клопотанням дати відпові­дні роз'яснення щодо сформульованих питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні.

Результат дій по призначенню експертизи відображається в особливому процесуальному акті -ухвалі суду про її призначення. Винесення цієї ухвали є обов'язковим. Вона є процесуальною під­ставою для проведення експертизи, надає спрямованість спеціаль­ному дослідженню, а також визначає момент, з якого особа, якій доручається проведення експертизи, набуває статус експерта. Саме з моменту винесення такої ухвали виникають відповідні права та обов'язки в учасників процесу.

Ухвала суду про призначення експертизи повинна відповідати загальним вимогам, що висуваються до ухвал. Однак дана ухвала має й певні особливості, зокрема в ній обов'язково зазначаються'.

1) підстави та строк для проведення експертизи;

2) з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи;

3) об'єкти, які мають бути досліджені;

1414) перелік матеріалів, що передаються для дослідження;

5) попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч. 1 ст. 144 ЦПК України).

В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необ­хідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. При призначенні повторної експер­тизи в ухвалі зазначаються обставини, що викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта (пункти 10,11 По­станови Пленуму Верховного Суду України № 8 від ЗО травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах»).

У випадку доручення проведення експертизи експертам кількох установ, в ухвалі про її призначення зазначається найменування провідної установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо проведення експертизи доручається експертній установі та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною визнаєть­ся експертна установа. Ухвала про призначення експертизи напра­вляється в кожну установу - виконавцям, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об'єкти дослідження та матері­али справи направляються провідній установі.

Правильно, послідовно і вичерпно сформульовані питання є найважливішою частиною ухвали суду про призначення експер­тизи. Без них не може бути отримано повного й обґрунтованого висновку експерта. Практика показує, що формулювання питань -найбільш важка для суду стадія призначення експертизи. Іноді їх ставлять нечітко, неточно або неконкретно. При постановці пи­тань у деяких випадках не враховуються сучасні можливості екс­пертизи.

Для полегшення завдання суду щодо правильного визначення задач експертизи та формулювання питань, які виносяться на екс­пертизу, наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовт­ня 1998 р. затверджені Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз, які визначають зав­дання, що вирішуються за допомогою окремих видів експертиз, орієнтовний перелік вирішуваних питань та об'єкти і матеріали, які повинні надаватись для проведення дослідження. Крім того,

142

орієнтовні переліки питань, що можуть виноситись на експертизу, пропонуються в літературних джерелах¹.

По окремих категоріях справ питання, які обов'язково ставляться перед експертами, визначаються судовою практикою. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 1972 р. «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» в ухвалі про призначення судово-психіатричної експертизи в справах про ви­знання громадянина недієздатним на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання:

1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу;

2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

В юридичній літературі також обґрунтовано вказується, що у складних випадках, коли для підготовки питань необхідні спеціаль­ні знання, доцільно до їх формулювання залучати експерта, якому буде доручена експертиза, чи іншого фахівця².

При визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягають направ­ленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків (ч. З ст. 144 ЦПК України). Для цього суд може залучити спеціаліста.

Проведення експертизи та висновок експерта. Експертиза проводиться в суді. Якщо ж це потрібно у зв'язку з характером до­сліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до су­ду, її можна проводити і поза судом (ч. 1 ст. 147 ЦПК України).

У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясуван­ня якого експертиза була призначена, або відмовити у його ви­знанні.

Див., наприклад: Біленчук П. Д., Курко М. Н., Стахівський С. М. Судові експертизи: Довідник.- К.: «Влад и Влада», 1997.- 48 с.; Експертизи в судовій практиці: Навчальний посібник / В. Г. Гончаренко, В. Є. Бергер, Л. П. Булига та ін.- К.: Либідь, 1993.- 197 с.; Российская Е. Р. Судебная экспертиза в уголов­ном, гражданском, арбитражном процессе.- М.: Право и закон, 1996.-224 с.

Див.: Криминалистика / Под ред. И. Ф. Крылова- Л.: Издательство ЛГУ, 1976.- С. 410; Чельцов М. А., Чельцова Н. В. Проведение экспертизы в совет­ском уголовном процессе,- М.: Госюриздат, 1954.- С. 108.

143Якщо від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства ухи­ляється відповідач, суд має право постановити ухвалу про приму­совий привід на проведення такої експертизи (ст. 146 ЦПК України).

Крім того, у виняткових випадках, коли особа, щодо якої від­крито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздат­ності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проход­ження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ч. 2 ст. 239 ЦПК України).

Відповідно до п. 4.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз при проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об'єктів, щоб не допустити їх знищення або пошкодження.

Якщо за характером дослідження зберегти об'єкт неможливо, а в ухвалі відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об'єк­та, то на його пошкодження чи знищення має бути отримана пись­мова згода суду, який призначив експертизу.

У разі пошкодження чи знищення об'єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься про це відповідний запис. По­шкоджені під час дослідження об'єкти або їх залишки поверта­ються до суду, який призначив експертизу.

Документальні матеріали, які були об'єктом дослідження, а та­кож надані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами й після проведення експертизи (дослід­ження) також повертаються до суду.

Особи, які беруть участь у справі, мають право при проведенні експертизи давати пояснення експерту (ч. 4 ст. 143 ЦПК України).

Результати проведеного експертного дослідження закріплю­ються експертом у його мотивованому висновку, який надається у письмовій формі та приєднується до справи.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. 66 ЦПК України).

Висновок експерта як самостійний засіб доказування має свої особливості, які полягають насамперед у тому, що експерт повідом­ляє суду фактичні дані, встановлені в процесі проведеного дослід­ження на підставі спеціальних знань. Жоден інший із передбачених

144

законом засобів доказування не містить у собі як складовий еле­мент судження про факти. Наприклад, змістом показань свідка є відомості про факти, що спостерігалися ним, думка ж свідка про них не має доказового значення. У зміст висновку експерта обо­в'язково входять умовиводи, висновки про фактичні дані, і саме вони, насамперед, мають доказове значення.

Отже, висновок завжди оснований на спеціальних наукових знаннях, що застосовуються експертом при дослідженні. Він обо­в'язково повинен містити кваліфіковану думку про встановлені обставини, без тлумачення яких експертом не буде й висновку. При цьому висновок експерта є рівним серед рівних, не має пере­ваг перед іншими засобами доказування; він також підлягає дослі­дженню і перевірці, а фактичні дані, що містяться у ньому, оціню­ються судом за загальними правилами. Однак незгода суду з ви­сновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч. 7 ст. 147 ЦПК України).

Таким чином, сутність висновку експерта полягає в тому, що він є заснованим на завданні суду, сформульованому в ухвалі про призначення експертизи, викладом експертом фактичних даних, що мають значення для справи і встановлених ним на основі спе­ціальних знань у результаті експертного дослідження.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судо­вих експертиз, виділяють три складові частини висновку експерта'. вступну (формальну), дослідницьку і заключну (висновки).

У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про при­своєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза;

2) хто був присутній при проведенні експертизи;

3) питання, що були поставлені експертові;

4) які матеріали експерт використав;

5) докладний опис проведених досліджень;

6) зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (ч. З ст. 147 ЦПК України).

Крім цього, у висновку обов'язково потрібно зазначити, що експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправди­вий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

145Якщо під час проведення експертизи експерт встановить обста­вини, що мають значення для справи, але з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці об­ставини включити до свого висновку.

Правильне оформлення висновку експерта має дуже велике значення для правильної його оцінки судом.

Після отримання висновку експерта, особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з ним, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу (ч. 4 ст. 143 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦПК України суд має право за заявою даних осіб або з власної ініціативи запропону­вати експерту дати усне пояснення свого висновку. Таке пояснен­ня заноситься до журналу судового засідання.

Більш детально питання організації проведення експертиз (до­сліджень) й оформлення висновку експерта розкриваються в Ін­струкції про призначення та проведення судових експертиз.