4.2. Показання свідків

Відповідно до ст. 47 ЦПК України одними із учасників цивіль­ного процесу є свідки (детальніше про їх правове положення див. гл. 10 цього посібника).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обстави­ни, які мають значення для справи (ст. 63 ЦПК України).

Зазвичай, як свідки викликаються фізичні особи, яким особисто відомі будь-які істотні для справи обставини. Хоча особи, які дізналися про ці обставини зі слів інших осіб чи в результаті озна­йомлення із певним документом, при необхідності можуть також допитуватись як свідки. В такому разі їх показання вважаються похідними та можуть допомогти знайти первісні докази. Проте не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ст. 63 ЦПК України).

Поряд із правовим статусом свідка законодавець встановлює процесуальний порядок його допиту. Так, відповідно до ст. 165

129ІДПК України до початку розгляду справи по суті свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. Свід­ки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Обов'язок вживати заходів з ме­тою, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав, покладений законом на судового розпорядника.

Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідан­ня до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін (ч. 10 ст. 180 ЦПК України).

Під час судового розгляду кожний свідок допитується окремо. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими осо­бами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. Відмова від давання показань приймається су­дом шляхом постановления ухвали.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги.

Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі. При цьому свідок, даючи пока­зання, може користуватися записами у випадках, якщо його пока­зання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегги в пам'яті. Ці записи подаються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухва­лою суду (ст. 181 ЦПК України).

Після розповіді свідка першою задає питання особа, за заявою якої його викликано, а потім всі інші особи, які беруть участь у справі. Суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом обража­ють честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються пред­мета розгляду (частини 7-9 ст. 180 ЦПК України).

Показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або

130

показання дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, оголошуються в судовому засіданні. При цьому особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє став­лення до цих показань і дати щодо них свої пояснення (ст. 183 ЦПК України).

Певною специфікою характеризується процесуальний порядок допиту малолітніх та неповнолітніх свідків, який відповідно до ст. 182 ЦПК України проводиться в присутності педагога або бать­ків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінте­ресовані у справі. Такі особи можуть з дозволу суду задавати свід­кові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.

Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання пока­зань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до прися­ги. Такі свідки після закінчення їх допиту видаляються із зали су­дового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною їх присутність в залі судового засідання.

У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли ві­сімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою су­ду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головую­чий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість задати йому питання.

4.3. Письмові gokasu

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, ли­стування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для спра­ви (ст. 64 ЦПК України).

В теорії цивільного процесу ознаками письмових доказів нази­вають наступні їх особливості:

1) відомості про фактичні дані у письмових доказах знаходять своє відображення на матеріальних предметах, що придатні для письма;

2) фактичні дані відображаються у письмових доказах у формі певних знаків, що є доступними для сприйняття та розуміння лю­диною.

131Письмові докази можуть бути класифіковані на види, виходячи із притаманних їм особливостей, за такими критеріями: 1) за суб'єктом формування:

а) офіційні письмові докази - документи, акти, довідки, листи, джерелом утворення яких є діяльність державних і громадських органів (накази міністерств, відомств, укази президента України тощо);

б) неофіційні письмові докази - документи, акти, довідки, листи, джерелом утворення яких є приватна діяльність фізичних осіб (на­приклад, переписка ділового чи особистого характеру, записи, що­денники, рукописи, договори тощо);

2) за характером змісту:

а) розпорядчі письмові докази - документи, які містять вира­ження волі (договори, заповіти, накладні тощо);

б) інформативні письмові докази - документи, які містять відо­мості про наявність або відсутність певних фактів (наприклад, до­відки, звіти, акти);

3) за формою вираження:

а) прості письмові докази - документи, для яких законом пе­редбачена проста письмова форма без додаткових кваліфікованих ознак (окремі види договорів, щоденники, рукописи тощо);

б) нотаріально посвідчені письмові докази - документи, для яких законом передбачена суворо визначена форма з особливою процедурою посвідчення у відповідних органах (наприклад, запо­віт, договір оренди землі);

4) за засобами і характером формування:

а) оригінали письмових доказів - екземпляри, які є першими чи єдиними примірниками документа (перший примірник договору, оригінал рукопису тощо);

б) копії письмових доказів - документи, які повністю відтво­рюють інформацію оригіналу документа та всі його зовнішні ознаки (другий примірник договору купівлі-продажу, копія довід­ки та ін.).

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо по­дано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ч. 2 ст. 64 ЦПК України), який відповідно до ст. 138 ЦПК України може бути повернений до набрання судовим рішенням законної сили за кло­потанням осіб, які його подали, якщо це можливо без шкоди для

132

розгляду справи. При цьому у справі залишається засвідчена суд­дею копія письмового доказу.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України письмові докази або протоко­ли їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних ви­падках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду, а також ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фаль­шивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключи­ти його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Особливою процесуальною процедурою характеризується до­слідження таких письмових доказів як особисте листування, те­леграфна та інші види кореспонденції. Особисте листування від­носиться, як правило, до того періоду взаємовідносин сторін, коли можливість виникнення між ними конфлікту виключалася і, у зв'язку з цим, може вміщувати необхідну, а іноді і єдину інформа­цію про фактичні дані, які є предметом доказування даної цивіль­ної справи. Поряд з цим, особисті листи, кореспонденція тощо можуть розкривати такі сторони життя сторін та інших учасників процесу, таємниця яких охороняється законом. Враховуючи особ­ливості цього різновиду письмових доказів, цивільне процесуальне законодавство України встановлює певні обмеження щодо вільно­го оголошення у судовому засіданні змісту особистих паперів, ли­стів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспо­нденції фізичних осіб, які можуть бути оголошені і досліджені у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ЦК України (ч. 4 ст. 6, ст. 186 ЦПК України).

Письмові докази, які не можна доставити до суду, відповідно до ст. 140 ЦПК України оглядаються за їх місцезнаходженням. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідом­ляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не є пе­решкодою для проведення огляду. У разі необхідності, в тому чис­лі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фото­графування, звуко-і відеозапис.Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається прото­кол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових доказів, відеозапи-си тощо. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезна­ходженням, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду.