§ 4. Характеристика окремих засобів доказування

4.1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників

Сторони, треті особи та їх представники є особами, які беруть участь у справі, і відповідно до цивільного процесуального зако­нодавства наділені відповідними правами та обов'язками. Централь­не місце в системі суб'єктивних процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, займає право давати усні та письмові пояс­нення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопо­тань, доводів і міркувань інших осіб.

Право сторін, третіх осіб і їх представників давати усні та письмові пояснення має свої особливості на різних етапах цивіль­ного процесу. Так, при відкритті провадження у справі пояснення позивача і третьої особи із самостійними вимогами знаходять своє відображення у змісті позовної заяви (ч. 2 ст. 119 ЦПК України). Формою пояснень відповідача як засобу доказування на цьому етапі може виступати зустрічний позов (ст. 123 ЦПК України). Під час попереднього судового засідання сторони, треті особи та їх представники мають право давати додаткові пояснення по суті за­явлених вимог, а відповідач, крім того, і заперечення проти позову (ст. 128, ч. 6 ст. 130 ЦПК України).

Більш детально регламентовано процесуальний порядок дослі­дження пояснень осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду цивільної справи. Так, пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої осо­би, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі, заслуховуються після доповіді суду. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представ-

125ники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояс­нення їх представників. За клопотанням сторони, третьої особи по­яснення може давати тільки представник. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояс­нення першими. У випадку, коли у справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - «так» чи «ні». Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання один одному. У разі, коли у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у спра­ві, головуючий оголошує зміст цих пояснень (ст. 176 ЦПК України).

На стадії апеляційного провадження першою після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скар­гу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Далі заслуховуються пояснення інших осіб, які беруть участь у справі (ч. З ст. 304 ЦПК України).

У суді касаційної інстанції особливістю отримання пояснень є те, що суд може обмежити їх тривалість, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання (ч. 4 ст. 333 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦПК України в такому самому порядку досліджується цей засіб доказування під час провадження у зв 'язку з винятковими обставинами.

Законодавець не передбачає особливостей отримання пояснень осіб, які беруть участь у справі, для провадження у зв 'язку з ново-виявленими обставинами, тому вони досліджуються відповідно до правил, встановлених для розгляду справ судом першої інстанції (ст. 365 ЦПК України).

ЦПК України встановлює також певні вимоги щодо змісту по­яснень сторін, третіх осіб та їх представників. За загальним прави­лом, у своїх поясненнях особи, які беруть участь у справі, мають інформувати суд про обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Отже, не є засобами доказування такі по­яснення сторін, третіх осіб, їх представників, що містять доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду; заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

126

письмові зауваження з приводу неправильності чи неповноти жур­налу судового засідання тощо.

В юридичній літературі у змісті пояснень осіб, які беруть участь у справі, виділяють такі елементи:

1) фактичні дані;

2) волевиявлення;

3) судження про юридичну кваліфікацію правовідносин;

4) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна із сторін висвіт­лює фактичні дані у вигідному для себе аспекті;

5) емоції, настрої¹.

Серед науковців існує загальна думка, що пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, з одного боку, можуть надати най­більш повні і точні відомості про обставини справи, оскільки во­ни є суб'єктами спірних правовідносин, що розглядаються судом, а з іншого - такі пояснення не завжди мають об'єктивний харак­тер через особисту зацікавленість таких осіб². У зв'язку з цим, цивільне процесуальне законодавство виокремлює два самостійні засоби доказування: пояснення осіб, які беруть участь у справі, та показання свідків. При цьому сторони, треті особи, їх пред­ставники, за загальним правилом, не можуть свідчити на користь себе, тобто виступати як свідки. Проте, відповідно до статей 62, 184 ЦПК України, ці особи за їх згодою можуть бути допи­тані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Виходячи з викладеного, вважаємо за доцільне зробити припу­щення такого характеру: відповідна правова норма, хоча і спрямо­вана законодавцем на забезпечення повноти встановлення всіх об­ставин справи і навіть має формальні правові важелі забезпечення виконання (статті 384, 385 КК України), через особисту зацікавле­ність сторін, третіх осіб, інших учасників процесу у вирішенні справи на свою користь має, на наш погляд, досить сумнівні пер­спективи ефективності своєї реалізації.

Залежно від змісту пояснення осіб, які беруть участь у справі, поділяють на:

1) твердження - пояснення осіб, які беруть участь у справі, що

Див.: Гражданский процесе: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова-М.^Городец-издат, 2003 - С. 265.

Див.: ШІпефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч­ник.- К.: Ін Юре, 2005.- С. 294.

127містять відомості про факти, які згідно з законом повинна доводити сторона як суб'єкт доказування;

2) визнання - пояснення осіб, які беруть участь у справі, що міс­тять відомості про факти, які відповідно до закону повинна дока­зувати інша сторона.

ЦПК України встановлює чіткий процесуальний порядок ви­знання. Так, позивач може відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково протягом усього часу розгляду справи.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України сторони можуть скориста­тися такими правами під час судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відпо­відачем викладено в адресованих суду письмових заявах, їх потріб­но приєднати до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповіда­чем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висло­вив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем по­зову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову су­перечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З метою захисту інтересів сторін, поряд з визнанням цивільне процесуальне законодавство передбачає також відмову від визнання обставин. Відмова від визнання у попередньому судовому засі­данні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовля­ється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої об­ставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовле­ності її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони до­водяться в загальному порядку (ст. 178 ЦПК України).

128

Поряд з цим, хотілося б висловити думку, що твердження та ви­знання в повній мірі не охоплюють змісту пояснень сторін, третіх осіб, їх представників у цивільному процесі. На наш погляд, доціль­ним уявляється виокремлення ще однієї форми змісту пояснень осіб, які беруть участь у справі,- заперечень, тобто пояснень осіб, які беруть участь у справі, що містять відомості про факти, які спростовують предмет доказування іншої сторони. Крім того, слід відзначити, що поряд із твердженням та визнанням, заперечення знайшло своє відображення в ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 128 ЦПК України після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відпо­відач має право подати суду письмове заперечення проти позову. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на не­законність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у по­зивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Заперечення проти позову мо­жуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

Таким чином, виступаючи як засоби доказування, пояснення сторін, третіх осіб, їх представників знаходять свій прояв у трьох формах: твердження, визнання та заперечення.