3.2. Підвідомчість справ, що виникають з Житлових правовідносин

Судам підвідомчі різні спори, що виникають із житлових пра­вовідносин. Зокрема про:

- визнання особи такою, що втратила право користування жи­лим приміщенням (ст. 72 ЖК УРСР);

- розірвання договору найму жилого приміщення (статті 76, 108ЖКУРСР);

- примусовий обмін (ст. 80 ЖК УРСР);

- визнання обміну недійсним (ч. 2 ст. 87 ЖК УРСР);

- виселення (статті 94, 157 ЖК УРСР);

- переобладнання чи перепланування жилого приміщення (ч. 2 ст. 100ЖКУРСР);

- надання громадянам іншого жилого приміщення (ст. 102 ЖК УРСР);

- поділ жилого приміщення (ч. 1 ст. 146 ЖК УРСР);

- розмір участі в витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту (ч. З ст. 156 ЖК УРСР) тощо.

97Крім того, суди розглядають спори, що виникають у разі від­мови:

- членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також наймодавця в укладенні такого договору (ч. 2 ст. 104 ЖК УРСР);

- наймодавця в укладенні одного договору найму (ч. 2 ст. 105 ЖК УРСР);

- наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму (ч. 2 ст. 106 ЖК УРСР);

- правління кооперативу дати згоду на здачу жилого примі­щення в найм (ч. 2 ст. 144 ЖК УРСР);

- в прийомі до кооперативу осіб (ч. З ст. 145 ЖК УРСР) та ін.

3.3. Підвідомчість справ, що виникають із земельних правовідносин

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу воло­діння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спо­ри щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та облас­тей (ч. 2 ст. 158 ЗК України).

Суд також розглядає й інші справи, що виникають із земельних правовідносин, а саме:

- встановлює право спільної часткової власності на земельну ділянку (ст. 87 ЗК України);

- встановлює порядок володіння, користування та розпоря­дження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 88 ЗК України);

- встановлює розмір часток земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності (ч. 4 ст. 89 ЗК України);

- вирішує спори, що виникають при проведенні розвідуваль­них робіт (ч. 5 ст. 97 ЗК України);

- встановлює земельні сервітути (ч. 2 ст. 100 ЗК України) та припиняє їх дію (ст. 102 ЗК України);

- здійснює примусове припинення прав на земельну ділянку (ст. 143 ЗК У країни);

- вирішує питання щодо визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов'я­заних з викупом (ч. З ст. 153 ЗК України);

98

- вирішує спори у разі незгоди власників землі або землеко­ристувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ч. 5 ст. 158 ЗК України);

- визнає недійсними правочини, укладені із порушенням вста­новленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок (ст. 210 ЗК України);

- провадить повернення самовільно зайнятих земельних діля­нок (ч. З ст. 212 ЗК України) тощо.

3.4. Підвідомчість справ, що виникають з сімейних правовідносин

Судам підвідомчі справи про:

- надання права на шлюб (ч. 2 ст. 23, ч. 4 ст. 26 СК України);

- визнання шлюбу недійсним (статті 40, 41 СК України);

- визнання майна особистою приватною власністю дружини або чоловіка (ч. 6 ст. 57 СК України);

- визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. З ст. 57, ст. 62 СК України);

- визначення часток подружжя при поділі майна (ст. 70 СК України);

- присудження аліментів (ч. 2 ст. 77, ч. 2 ст. 166 СК України), зміну їх розміру (статті 192, 273 СК України);

- припинення права на утримання (ч. З ст. 82, статті 85, 87 СК України), позбавлення такого права або обмеження його строком (ст. 83 СК України);

- зміну шлюбного договору (ч. З ст. 100 СК України), його ро­зірвання (ст. 102 СК України) або визнання недійсним (ст. 103 СК України);

- розірвання шлюбу (статті 109, ПО СК України), визнання розірвання шлюбу фіктивним (ст. 108 СК України) та поновлення шлюбу після його розірвання (статті 117, 118 СК України);

- встановлення та припинення режиму окремого проживання подружжя (ст. 119 СК України);

- визначення походження дитини (ст. 124, ч. 2 ст. 125 СК України), визнання батьківства (ст. 128 СК України) або материн­ства (ст. 131 СК України), встановлення факту батьківства (ст. 130 СК України) або материнства (ст. 132 СК України);

99- визначення прізвища дитини (ч. З ст. 145 СК України), її імені (ч. З ст. 146 СК України);

- участь у вихованні дитини (статті 159, 263 СК України);

- визначення місця проживання малолітньої дитини (ст. 161 СК України);

- відібрання дитини (ч. З ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 170 СК Ук­раїни);

- позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України), їх по­новлення (ст. 169 СК України);

- усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його ска­сування (гл. 18 СК України) тощо.

3.5. Підвідомчість справ, що виникають з трудових правовідносин

Відповідно до ст. 224 КЗпП України комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за ви­нятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 КЗпП України. Тільки у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рі­шення у суді (ст. 228 КЗпП України).

Як уже зазначалося, з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виника­ють у державі (ст. 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Тому суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в перед­баченому законом досудовому порядку .

Отже, попереднє позасудове вирішення трудового спору комі­сією по трудових спорах тепер не є обов'язковим. Працівник, влас­ник або уповноважений ним орган можуть звертатися для вирі­шення трудового спору безпосередньо до суду.

У судах, зокрема, розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

¹ П. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

100

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання при­чини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказа­них у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП України;

3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, пред­ставництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, органі­зації, його заступників, а також службових осіб, митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального само­врядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єд­наннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП України;

4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодуван­ня працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників у питанні застосування законодавства про пра­цю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було ви­рішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим пред­ставником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Суди також розглядають спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний за­клад і в установленому порядку направлені на роботу на підпри­ємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

1015) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудо­вий договір (ст. 232 КЗпП України).

Однак КЗпП України не встановлює підвідомчість спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів гро­мадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (ч. З ст. 221 КЗпП України); а також трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини (ст. 222 КЗпП України).

Крім того, особливості підвідомчості справ, що виникають із колективних трудових спорів (конфліктів), встановлюються Зако­ном України «Про порядок вирішення колективних трудових спо­рів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р.

3.6. Підвідомчість справ, що виникають з інших правовідносин

Справи, які виникають з інших, ніж цивільних, житлових, сімей­них, земельних, трудових, правовідносин і підпадають під цивільну юрисдикцію суду, передбачаються різними нормативно-право­вими актами.

Так, відповідно до ч. З ст. 11 Закону України «Про охорону нав­колишнього природного середовища» (далі - Закон) порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного сере­довища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судово­му порядку відповідно до законодавства України. Отже, суду під­відомчі справи за позовами:

- громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну, внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище (ч. 1 ст. 9 Закону);

- громадських природоохоронних об'єднань про відшкоду­вання шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань (ч. 1 ст. 21 Закону);

- органів прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної

102

в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпеч­ної діяльності (ч. 2 ст. 37 Закону) та ін.

За позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора у судовому порядку може бути припинено право приватної власності на об'єкти тва­ринного світу у випадку жорстокого поводження з дикими твари­нами (ч. З ст. 8 Закону України «Про тваринний світ»).

Право використання об'єктів тваринного світу може бути та­кож припинено на підставі рішення суду в разі систематичного невиконання підприємствами, установами, організаціями та гро­мадянами встановлених законодавством правил, норм та інших вимог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, а також в інших випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про тварин­ний світ»).

Крім того, суди можуть розглядати спори: з питань користуван­ня надрами (ст. 64 Кодексу України про надра); з питань викорис­тання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст. 109 Вод­ного кодексу України); у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів (ст. 97 Лісового кодексу України) тощо.

Практичне завдання

Визначте підвідомчість справ:

- по спору з приводу неналежного виконання зобов'язань за договором поставки;

— про встановлення факту наявності родинних зв'язків між фізичними особами;

103- по спору з приводу поширення неправдивих відомостей;

- про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, яке не має дітей;

- про встановлення факту належності особі військового квитка;

- по скарзі на постанову про накладення адміністративного стягнення;

- про відновлення прав на втрачений вексель.

Список рекомендованої літератури

1. Білоусов Ю. В. Судовий захист цивільних прав: окремі питання проце­суальної юрисдикції // Вісник Хмельницького університету управління та права.- Хмельницький, 2004.- № 3 (11).- С. 45-50.

2. Гусаров К. В. Загальні та третейські суди в системі цивільної юрисдик­ції // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності,- Донецьк, 2003.-№3.-С. 289-295.

3. Радченко П. І. Цивільна юрисдикція як наукова проблема // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Украї­ні.-X., 2004,-С. 290-293.

4. Тимченко П. М. Проблемы судебной подведомственности: Учеб. посо­бие.- X., 2000.- 37 с.

104