3.3. Спеціаліст

Участь фахівців у цивільному процесі допомагає повноцінніше і якісніше проводити процесуальні дії, спрямовані на виявлення специфічних особливостей, що мають істотне значення для з'ясу­вання обставин справи. Однак проведення експертизи тривалий час вважалося єдиною формою застосування спеціальних знань у цивільному процесі, оскільки ЦПК України 1963 р. спеціально не передбачав участі інших, крім експертів, фахівців при розгляді цивільних справ (за винятком побіжного згадування про присутність педагога при допиті неповнолітніх свідків та про участь психіатра при примусовому направленні громадянина на судово-психіат­ричну експертизу). Отже, ЦПК України 2004 р. вперше норматив­но закріпив наявність такого учасника цивільних процесуальних правовідносин, як спеціаліст.

Спеціаліст при розгляді цивільної справи є самостійною проце­суальною фігурою. Він виступає помічником і консультантом су­ду, його можна залучати у всіх випадках, коли з питань, що мають значення для цивільної справи, потрібна допомога фахівця й немає необхідності призначати експертизу.

Так, спеціаліст може залучатися для участі в огляді та дослід­женні доказів; може-порадити суду призначити експертизу, надати допомогу при формулюванні питань, які ставляться перед експер­том. Крім того, спеціаліст може допомогти суду вирішити незро­зумілі питання, проконсультувати з їх приводу (наприклад, яке

86

призначення та спосіб застосування певного засобу, пристрою, речовини; чи правильно складено відповідний бухгалтерський до­кумент). Нарешті, спеціаліст може бути залучений за ухвалою су­ду до участі у цивільному процесі для надання під час вчинення процесуальних дій безпосередньої технічної допомоги (фотогра­фування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). При цьому потрібно пам'ятати, що допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення про­цесуальних дій не замінює висновку експерта. Його допомога також не може стосуватися вирішення правових питань.

Отже, у цивільному судочинстві можна виділити кілька форм участі спеціаліста:

1) участь у проведенні процесуальних дій;

2) консультативна діяльність;

3) допомога технічного характеру.

Суд може залучати як спеціаліста будь-яку особу, головне, щоб вона володіла спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів, могла надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціаль­них знань і навичок (ч. 1 ст. 54 ЦПК України), а також не було під­став для її відводу, передбачених статтями 20, 22 ЦПК України.

Як самостійна процесуальна фігура спеціаліст наділений відпо­відними правами та обов'язками, у разі неявки в судове засідання на нього також може бути покладено відповідальність.

Основними обов'язками спеціаліста є:

1) з'явитися за викликом суду;

2) відповідати на задані судом питання;

3) давати усні консультації та письмові роз'яснення;

4) звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів;

5) у разі потреби надавати суду технічну допомогу.

На нього також розповсюджуються обов'язки, які відповідно до ст. 162 ЦПК України покладаються на осіб, присутніх у залі судо­вого засідання, тощо.

Разом з тим, спеціаліст - не просто виконавець вказівок суду. Законодавець надає йому право:

1) знати мету свого виклику до суду;

2) відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не во­лодіє відповідними знаннями та навичками;

873) з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

4) звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів;

5) на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'я­заних з викликом до суду;

6) висловлювати заперечення щодо дій суду тощо.

ЦП К України регламентує окремі випадки участі спеціалістів у цивільному судочинстві.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, пік­лувальників, якщо вони не заінтересовані у справі. Отже, педагог обов'язково повинен бути незацікавленим фахівцем, який, викори­стовуючи свої спеціальні знання, може допомогти суду при визна­ченні педагогічне правильних прийомів і методів допиту малоліт­нього чи неповнолітнього свідка. Така допомога може полягати, наприклад, у висловленні думки спеціаліста про необхідність від­хилення тих або інших запропонованих свідку питань з педагогіч­них міркувань. Звичайно, ніяких висновків щодо вірогідності по­казань малолітніх чи неповнолітніх свідків педагог не дає.

Окремим видом участі спеціаліста при розгляді цивільної справи є участь лікаря-психіатра. Зокрема, у виняткових випад­ках, коли особа, стосовно якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому за­сіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ч. 2 ст. 239 ЦПК України). Крім того, справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому по­рядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається з обов'язковою участю лікаря-психіатра (ч. 2 ст. 281 ЦПК Украї­ни). В таких випадках спеціаліст може висловити свою думку про особливості хвороби, що дозволили б саме в примусовому поряд­ку направити особу на судово-психіатричну експертизу або ви­рішити питання про надання їй психіатричної допомоги, припи­нення надання амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіта­лізацію.

У цивільному судочинстві може виникнути потреба в спеціаль­них знаннях та навичках застосування технічних засобів при огляді речових та письмових доказів, які не можна доставити до суду, за їх місцезнаходженням (ч. З ст. 140 ЦПК України), при огляді про­дуктів та інших речових доказів, що швидко псуються (ч. 2 ст. 141 ЦПК України), при дослідженні в судовому засіданні письмових та речових доказів (ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 187 ЦПК України) тощо. Крім того, з метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріа­лах звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу (ч. 4 ст. 188 ЦПК України).

Участь спеціаліста при дослідженні письмових та речових дока­зів має неабияке значення для встановлення істини, оскільки він може звернути увагу суду та осіб, які беруть участь у справі, на обставини, що залишилися б нез'ясованими без використання його знань. При огляді доказів спеціаліст може також здійснити фото­графування і відеозапис. Крім того, під час дослідження доказів він може надати усні консультації або письмові роз'яснення (ви­сновки) суду та особам, які беруть участь у справі.

Спеціаліст, беручи участь при вчиненні відповідної процесуаль­ної дії, забезпечує правильне її проведення й вирішення на цій під­ставі питання про наявність або відсутність фактів, що мають зна­чення для справи.

3.4. Перекладач

Законодавець (ч. 2 ст. 7 ЦПК України) надає право особам, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, у по­рядку, встановленому ЦПК України.

Перекладач - це особа, яка вільно володіє мовою, якою здійс­нюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необ­хідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими (ч. 1 ст. 55 ЦПК України).

Перекладач допускається до участі в цивільному процесі ухва­лою суду тільки за заявою особи, яка бере участь у справі.

89Відповідно до ч. З ст. 55 ЦПК України перекладач має право.

1) задавати питання з метою уточнення перекладу;

2) відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не во­лодіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу;

3) на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'я­заних із викликом до суду.

На перекладача покладаються обов'язки:

1) з'являтися за викликом суду;

2) здійснювати повний і правильний переклад;

3) посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у про­цесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють (ч. 4 ст. 55 ЦПК України).

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поваж­них причин від виконання покладених на нього обов'язків пере­кладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

3.5. Особа, nka надає правову допомогу

Особа, яка надає правову допомогу- це фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги (ч 1 ст. 56 ЦПК України).

У цей час на розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України «Про правову допомогу». За допомогою названого законопроекту можна визначити такі види участі в ци­вільному процесі особи, яка надає правову допомогу:

1) консультації та роз'яснення з правових питань;

2) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

3) надання правового висновку - письмового документа, який містить роз'яснення про необхідність вчинення або утримання від вчинення певних дій за даних обставин;

4) медіація - правова допомога, спрямована на досягнення ком­промісу законних інтересів та вимог двох чи більше осіб з метою припинення спору між ними;

5) надання інших'послуг правового характеру, які не заборонені законом.

Особа, яка надає правову допомогу, не є процесуальним пред­ставником - вона не бере участі у справі і не діє від імені іншої

90

особи, а також не наділяється відповідними правами та обов'яз­ками представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЦПК України такий учасник цивільного процесу має право.

1) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги;

2) знімати копії долучених до справи документів;

3) бути присутнім на судовому засіданні.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допуска­ється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Список рекомендованої літератури

1. Варфоломеєва Т. В. Суб'єкти надання правової допомоги // Адвокат.-2001.-№6-0.3-5.

2. Васильєв С. Иммунитет свидетеля в гражданском судопроизводстве Ук­раины // Підприємництво, господарство і право.- 2003.- № 3.- С. 40-44.

3. Надгорний Г. М. Проблема розмежування функцій експерта і спеціалі­ста // Державно-правова реформа в Україні.- К., 1997.- С. 318-321.

4. Покрещук О., Фурса С. Процесуальне становище перекладача в нотарі­альному та інших юридичне значущих процесах: проблемні питання // Право України.- 2000.- № 10.- С. 87-90.