§ 2. Особливості участі в цивільному процесі окремих органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

2.1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

У Конституції України (статті 55, 101) закріплено право кожної особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Вер­ховної Ради України з прав людини і визначається, що через нього здійснюється парламентський контроль за додержанням конститу­ційних прав і свобод людини та громадянина. Зазначені конститу- 69

ційні положення знайшли своє відображення в Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р.

Така посадова особа для виконання покладених на неї функцій наділена широким комплексом повноважень, зокрема Уповнова­жений має право:

1) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод люди­ни і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випад­ках та порядку, встановлених законом;

2) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому чи­слі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

3) ознайомлюватися з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримувати їх копії, включаючи справи, які знахо­дяться в судах (ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого Вер­ховної Ради України з прав людини»).

2.2. Прокурор

Участь у цивільних справах прокурора викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом (ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ч. 2 ст. 36^і Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва прокурором у суді інтересів громадя­нина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або за­грози порушень економічних, політичних та інших державних ін­тересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з дер­жавою.

Для здійснення такого представництва прокурор має право звер­татися до суду з позовними заявами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, прав юридичних осіб, коли порушуються ін­тереси держави.

70

На відміну від інших органів та осіб яким надано право захища­ти права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспіль­ні інтереси, ще однією формою участі у цивільному судочинстві прокурора є подання заяви про відкриття виконавчого проваджен­ня (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, законодавець надає право прокурору, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами, знайомитися з матеріалами справи в суді (ч. 4 ст. 46 ЦПК України). Таким чином, прокурор має право оскаржувати в апеляційному і касаційному порядку судові рішення; подавати скарги про їх пере­гляд у зв'язку з винятковими обставинами; заяви про перегляд су­дових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами незалежно від того чи брав він участь у розгляді цивільної справи, чи ні.

Завдання участі прокурора у цивільному процесі визначаються статтями 4, 34 Закону України «Про прокуратуру», основним із яких є: додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.

Прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії цивільного процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили (ст. 35 Закону України «Про прокуратуру»).

Можна виділити два види участі прокурора у цивільному про­цесі: обов'язкову та факультативну (необов'язкову).

Справи, у яких участь прокурора є обоє 'язковою, визначаються законом. Так, справа про надання психіатричної допомоги у приму­совому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіат­ричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розгляда­ється з обов'язковою участю прокурора (ч. 2 ст. 281 ЦПК України).

Факультативна участь прокурора передбачає можливість по­дання ним заяви про захист прав, свобод чи інтересів інших осіб, державних або суспільних інтересів, а також здійснення представ­ництва на будь-якій стадії цивільного процесу за власною ініціа­тивою, однак на підставах, визначених законом. Наприклад, зако­нодавець надає прокурору право на звернення до суду із заявами

71про визнання шлюбу недійсним (ст. 42 СК України), про позбав­лення батьківських прав (ст. 165 СК України), про скасування усиновлення чи визнання його недійсним (ст. 240 СК України), про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення за­конодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності (ч. 2 ст. 37 Закону України Про охорону навколишнього природного середо­вища) тощо, а також встановлює загальні підстави представництва у суді інтересів громадянина або держави (ч. 2 ст. 36^і Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ч. 5 ст. 36^і Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави представництва у судах, форму його здійснення. Отже, при факультативній участі проку­рора у цивільному процесі закон визначає лише загальні її підста­ви, а прокурор вже самостійно вирішує, в яких конкретних випад­ках наданим йому правом скористатися і виступити на захист чиї­хось прав, свобод або інтересів.