Глава 5

СУД ЯК СУБ'ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

§ 1. Склад суду

Суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних право­відносин незалежно від стадії та виду цивільного судочинства. Конституція України (ст. 124) визначила його як єдиного суб'єкта, уповноваженого здійснювати правосуддя в Україні.

Правосуддя в порядку цивільного судочинства здійснюють про­фесійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України цивільні справи у судах пер­шої інстанції розглядаються одноособове суддею, який є голову­ючим і діє від імені суду.

У випадках, встановлених ЦПК України, цивільні справи у су­дах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя корис­туються всіма правами судді. У ст. 234 ЦПК України визначено цивільні справи, які розглядаються за участю народних засідателів, а саме про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

3) усиновлення;

4) надання особі психіатричної допомоги в примусовому по­рядку;

5) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. В інших інстанціях цивільні справи розглядаються судом коле­гіальне:

1) у судах апеляційної інстанції - у складі трьох суддів, з числа яких в установленому законом порядку визначається головуючий;

2) у суді касаційної інстанції- у складі не менше трьох суддів;

3) у зв'язку з винятковими обставинами - суддями Судової па­лати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, а у випадках, встановленихЦПК України (відповідно до ч. З ст. 357 ЦПК України таким випад­ком є виявлення після касаційного розгляду справи неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного і того самого поло­ження закону),- колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному представни­цтві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв 'яз-ку з нововгіявленшт обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

Питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. При цьому головуючий го­лосує останнім і не має ніяких переваг перед іншими суддями.

При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Якщо суддя не згодний з рішенням, він може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, а тільки приєднується до справи. Він є відкри­тим для ознайомлення (ст. 19 ЦПК України).

§ 2. Правове положення суддів у цивільному процесі

Законодавство встановлює певні вимоги щодо соціальних та професійних якостей осіб, які обираються на посаду судді. Зокрема на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комі­сією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти ро­ків, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

До осіб, які обираються суддями вищестоящих судів, висувають­ся суворіші вимоги. Так, суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді; суддею Верховного Суду України - гро­мадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у діє­здатності або визнана недієздатною за рішенням суду (ст. 7 Закону

40

України «Про статус суддів»). Крім того, суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій по­літичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ст. 5 Закону України «Про статус суддів»).

Необхідною умовою для зайняття посади судді судів всіх інстан­цій є складання кандидатами кваліфікаційного екзамену з ураху­ванням результатів якого, кваліфікаційна комісія дає висновок про рекомендацію на посаду судді.

Однак кваліфікаційний екзамен може скласти будь-який грома­дянин України, який відповідає встановленим законом вимогам, а чисельність вакантних посад обмежена, тому кваліфікаційна комі­сія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад.

Відповідно до ст. 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку встановленому Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2004 р. Хоча безстроково не означає довіч­но, оскільки в ст. 15 Закону України «Про статус суддів» передба­чено підстави для припинення повноважень судді.

Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалеж­ними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні.

На них покладаються такі обов'язки:

1) при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та зако­нів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд цивільних справ з дотриманням встановлених законом строків;

2) додержуватися зазначених вище вимог, службової дисциплі­ни та розпорядку роботи суду;

3) не розголошувати відомості, що становлять державну, вій­ськову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судо­вому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було при­йнято рішення про закрите судове засідання;

4) не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання

41судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неуперед­женості та незалежності (ст. 6 Закону України «Про статус суддів»). Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідально­сті за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

1) законодавства при розгляді судових справ;

2) вимог, передбачених ст. 5 Закону України «Про статус суддів»;

3) перерахованих вище обов'язків.