§ 4. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів уКраїни з дорученнями до іноземних судів

Під час розгляду і вирішення цивільної справи може виникнути необхідність вчинення окремих процесуальних дій за межами дер­жави. В такому випадку суд може звернутися з дорученням до суду іншої держави, на території якої потрібно вчинити відповідну дію.

Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випад­ків, коли:

1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б національній безпеці України;

2) виконання доручення не належить до юрисдикції цього суду (ч. 1 ст. 415 ЦПК України).

Суди України можуть звертатися до іноземних судів з дору­ченням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами регулюється законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. З ст. 415 ЦПК України).

Виконання доручень - це правова допомога, правила щодо об­сягів і порядку надання якої встановлюється міжнародними кон­венціями і двосторонніми договорами України. В конвенціях і до­говорах містяться однотипні правила, тому для прикладу зупини­мося на Договорі між Україною та Республікою Македонія про

375правову допомогу в цивільних справах від 10 квітня 2000 р. (далі -Договір).

Так, відповідно до ст. 4 Договору правова допомога охоплює: вручення і пересилання судових документів, допит сторін, свідків, експертів та інших осіб, проведення експертиз, судового огляду, а також виконання інших дій, передбачених законодавством запи­туваної Договірної Сторони, визнання та виконання рішень у цивіль­них справах, рішень у кримінальних справах у частині відшкоду­вання шкоди.

З питань надання правової допомоги установи юстиції Договір­них Сторін здійснюють зносини: з боку України - через Міністер­ство юстиції України; з боку Республіки Македонія - через Мініс­терство юстиції Республіки Македонія (ч. 2 ст. З Договору).

У запиті про надання правової допомоги слід вказати:

1) найменування запитуючої установи;

2) найменування запитуваної установи;

3) предмет та опис суті справи, щодо якої запитується правова допомога;

4) перелік запитуваних дій;

5) прізвище та ім'я осіб, стосовно яких направляється запит, да­ти їх народження, місце постійного проживання або місце перебу­вання, заняття і громадянство; щодо юридичних осіб - їх назва та місцезнаходження;

6) при наявності представників осіб, зазначених у пункті 5,- їхні імена, прізвища та адреси.

Запит має бути підписаний компетентною особою та скріпле­ний печаткою установи, що звернулась за правовою допомогою (ст. 7 Договору).

В ч. 1 ст. 8 Договору зазначено, що правова допомога надається відповідно до законодавства запитуваної держави. Вона може на­даватись у порядку та у спосіб, запропонований запитуючою До­говірною Стороною, якщо це не суперечить законодавству запиту­ваної Договірної Сторони.

Дане положення знайшло своє закріплення і в цивільно-проце­суальному законодавстві України: виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій на території України проводиться на підставі її законів. На прохання іноземного суду під час виконання доручення процесуальні дії можуть вчиня­тися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування

376

не суперечить законодавству України та її публічному порядку (ч. 2ст. 415 ЦПК У країни).

Після виконання запиту Міністерство юстиції запитуваної До­говірної Сторони надсилає всі відповідні документи до Міністер­ства юстиції запитуючої Договірної Сторони.

Якщо запит не задовольняється, то про це негайно повідомля­ється Міністерство юстиції запитуючої Договірної Сторони разом з доведенням причини неможливості такого виконання; при цьому повертається запит та додані до нього документи (ст. 8 Договору).

Відповідно до ст. 9 Договору запитувана Договірна Сторона може відмовити у наданні правової допомоги, якщо це може спри­чинити шкоду суверенітету чи безпеці або суперечить законодав­ству запитуваної Договірної Сторони.

Подібні правила встановлюються й іншими двосторонніми до­говорами України та міжнародними конвенціями.

Список рекомендованої літератури

1. Бігун В. Право іноземців на судовий захист // Вісник академії правових наук України.- 1999.-№ 2.- С. 164-174.

2. Павлуник І. Процесуальне представництво іноземців консулами у цивіль­ному судочинстві України // Проблеми державотворення і захисту прав лю­дини в Україні.- Л., 2002-С. 150-152.

3. Фединяк Л.С. Підсудність цивільних справ з «іноземним елементом»: доктрина, законодавство та правозастосовча практика.- Л.: Світ, 1998.- 47 с.