§ 4. Окремі питання виконавчого провадження, що виникають у цивільному процесі

Суд може допустити негайне виконання судових рішень. Ви­ходячи із змісту ст. 367 ЦГІК України можна виділити обов'яз­кове і факультативне допущення негайного виконання судових рішень.

Суд обов'язково вказує про негайне виконання судових рішень у справах про:

1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкод­женням здоров'я або смертю фізичної особи,- у межах суми стяг­нення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємни­цю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його вико­нання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів по справах:

1) про стягнення аліментів;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати;

3473) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкод­женням здоров'я або смертю фізичної особи.

Суд, який видав виконавчий документ, має право у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Такі питання розглядаються за заявою державного вико­навця або за заявою сторони у десятиденний строк у судовому за­сіданні з викликом сторін (ст. 373 ЦПК України).

Можливість укладення мирової угоди існує і на стадії виконання судового рішення. Крім того, стягувач може відмовитися від примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягува-ча від примусового виконання в процесі виконання рішення має бути подана державному виконавцю. Він, в свою чергу, повинен передати її до суду за місцем виконання рішення не пізніше триденного стро­ку з дня отримання для визнання такої угоди або відмови судом.

Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду цих питань суд постановляє ухвалу відпо­відно до положень ЦПК України.

Під час виконання судових рішень може виникнути питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікуваль­ного закладу. Таке питання вирішується судом за поданням дер­жавного виконавця. У разі надходження такого подання суд у де­сятиденний строк розглядає питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу в судовому засіданні з викликом сторін та за обов'язковою участю представників орга­нів опіки та піклування. Неявка сторін не є перешкодою для вирі­шення питання про тимчасове влаштування дитини до вказаних закладів (ст. 374 ЦПК України).

У разі виникнення необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини, примусове проникнення до житла чи іншого володіння борж­ника або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи май­но та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.

348

З поданням про винесення ухвали про розшук боржника держав­ний виконавець звертається до суду у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, за­подіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також про розшук дитини - за вико­навчими документами про її відібрання (ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

За іншими виконавчими документами, відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», державний вико­навець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати. В цьому випад­ку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Подання державного виконавця про розшук боржника або ди­тини розглядається судом протягом десяти днів. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Розшук боржни­ка або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцем знаходження їх майна, або за місцем проживан­ня (перебування) стягувача (ст. 375 ЦПК України).

Державний виконавець має право зупинити виконавче провад­ження у разі оголошення розшуку боржника, його майна або роз­шуку дитини (ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подання державного виконавця, погоджене з начальником від­ділу державної виконавчої служби, про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якої знаходиться майно борж­ника чи майно та кошти належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також питання про проникнення до житла чи іншого воло­діння боржника при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) розглядається судом негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, але за участю державного виконавця (ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до ст. 377 ЦПК України за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої

349служби, суд також розглядає питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових уста­новах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (по­садових осіб), а також питання про звернення стягнення на гро­шові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в уста­новах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб). Розгляд таких питань провадиться судом негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заін­тересованих осіб, але за участю державного виконавця.

Під час виконавчого провадження може статися заміна його сторін. Порядок такої зміни визначений ст. 378 ЦПК України, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Це питання має бути розглянуте судом у десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, хоча їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони вико­навчого провадження. Для правонаступника усі дії, вчинені до йо­го вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку він замінив.

У разі виникнення під час виконавчого провадження необхідно­сті визначити частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, державний виконавець має звернутися до суду з відповідним поданням. Суд у десятиденний строк роз­глядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не є перешкодою для вирі­шення зазначеного питання (ст. 379 ЦПК України).