§ 3. Відкриття виконавчого провадження

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) в інших передбачених законом випадках (ст. 18 Закону Ук­раїни «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до вико­нання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та пред'явлений до вико­нання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Загальний строк пред 'явлення виконавчих листів та інших су­дових документів до виконання становить три роки. Для виконання рішень судів у частині майнових стягнень цей строк обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закін-

344

чення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки ви­конання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню,- з наступного дня після його постановления. По ін­ших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконання обчислюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не вста­новлено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Пропущений строк для пред 'явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений, якщо стягувачем такий строк був пропущений з причин, визнаних судом поважними. Для понов­лення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого доку­мента до виконання, стягувач має подати заяву про поновлення пропущеного строку до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає заяву про поновлення пропу­щеного строку для пред'явлення виконавчого документа до вико­нання в десятиденний строк (ст. 371 ЦПК України).

Належним місцем виконання рішення є таке, що встановлене ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкрит­тя виконавчого провадження, яка може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у десятиденний строк.

У постанові державний виконавець встановлює строк для доб­ровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та по­переджає боржника про примусове виконання рішення після за­кінчення встановленого строку із стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим доку­ментом про стягнення періодичних платежів, забезпечення позов­них вимог строк для добровільного виконання не встановлюється.

345Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не піз­ніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та суду, який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону його відчу­ження. Одночасно з винесенням такої постанови державний вико­навець може провести опис і арешт майна боржника (ч. 6 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого про­вадження у випадках, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа про виконання рішення;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий доку­мент, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у вста­новленому законом порядку допущене до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рі­шення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлене рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа встановленим вимогам. У такому випадку державний виконавець роз'яснює стя-гувачу право на звернення до суду, який видав виконавчий доку­мент, про приведення виконавчого документа у відповідність із ви­могами ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виклю­чають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він без­посередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові. Ця постанова може бути оскаржена заявником на­чальнику відповідного органу державної виконавчої служби, яко­му безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду в десятиденний строк з моменту її одержання.

346

Якщо державний виконавець відкрив виконавче провадження, то відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провад­ження» він зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рі­шення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення не-майнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого прова­дження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Порядок та умови здійснення виконавчого провадження визна­чається у главі 4 Закону України «Про виконавче провадження», загальний порядок звернення стягнення на майно боржника - гла­ва 5 цього Закону, а особливості звернення стягнення - главами 6-9.