15. Організація навчально-виховного процесу у Києво-Могилянській академії.

У розвитку освіти та культури на Україні особлива роль належала Києво- Могилянській академії. Засновано на базі Лаврської і Київської братської школи за сприяння Петра Могили 1615р, перший ректор- Йов Борецький. Структура: на чолі-ректор, перший помічник- перфект(контроль за поведінкою студентів, їх матеріальне забезпечення),суперінтендант-нагядав за бурсами й квартирами, де жили студенти.

Навчання тривало 12 років, хоча класів було вісім. У чотирьох молодших класах (фара, інфіма, граматика і синтагма) навчання тривало по одному року. Учні вчилися читати й писати на слов'янською, польською, грецькою і латинською мовами, вивчали граматику, переклади. У програму цих же класів входило вивчення катехізису, арифметики, нотного співу. У двох середніх класах (піїтика та риторика) багато уваги приділяли теорії й практиці складання віршів, промов, поглиблювали знання мов. У двох старших класах студенти вивчали діалектику, геометрію, логіку, астрономію, частково філософію і богослов'я, а також гомілетику. В академії склалися свої традиції: поетичні змагання, читання викладачами і студентами віршів різних епох, різними мовами, в тому числі і власних, увінчання виразних віршотворців лавровими вінками з присвоєння звання «Лавроносного поета». Сформувалась київська поетична школа(Сковорода,Прокопович,Яворький ).

Активізації навчальної діяльності учнів у колегії сприяли також своєрідні змагання у написанні кращих творів, віршів, промов, а також у їх виголошенні. У навчальному процесі вчителі застосовували і спеціальні методи заохочення покарання. Відомо, наприклад, що в граматичному класі під час вивчення латинської мови використовували так звані калькули - довгі аркуші, які зберігалися у дерев'яних футлярах. Учневі, який під час відповіді в класі припускався найбільшої кількості помилок, вручали калькулу із зазначеними помилками. Вона переходила до учня, який допустив ще більше помилок. Учня, в якого вона залишалася до наступного дня, соромили й ганьбили перед класом за несумлінне ставлення до навчання.

Повний курс навчання в Києво-Могалянській академії тривав 12 років. Але, зважаючи нате, що вона була вищою школою, студенти мали право навчатися в ній стільки, скільки бажали, без вікового обмеження.

Аналіз організації лекційних курсів показує, що в академії застосовувались активні методи навчання: писалися творчі роботи, окладалися анотації на праці видатних філософів, промови ораторів. Письмові роботи були переважно двох типів: екзерції, які писалися в класах і тут же подавалися на перевірку вчителям, і окупації, які виконувалися дома. У них розкривався зміст першоджерела з власним резюме студента. Для кращого засвоєння наук вивчення їх супроводжувалось диспутами. Вони були тижневими, місячними і підсумковими.

З 90-х років XVII століття, в педагогічному процесі Києво-Могилянської академії відбулися значні зміни, пов'язані з розширенням змісту освіти: було введено курси старослов'янської, французької, німецької та єврейської мов, історії, географії, математики, а на певному етапі викладались також архітектура, живопис, красномовство, сільська й домашня економіка, медицина, російська риторика, російська мова. Отже, ґрунтовний аналіз змісту освіти за роки існування Києво-Могилянської академії дозволяє зробити такий висновок. Упродовж всього існування академії детально вивчались мови: слов'янська, латинська, українська книжна, грецька, польська, єврейська; з часом було введено вивчення іноземних мов - німецької (з 1738р.), французької (з 1753р.), російської (з 1751р.). Великого значення надавалось вивченню математики: на початку XVIII століття існував математичний клас (арифметика, геометрія, тригонометрія); з другої половини XVIII століття було введено клас чистої математики (цивільна і військова архітектура, механіка, гідростатика, гідравліка, оптика, астрономія, гідрографія, математична хронологія та інші); з 1799 року запровадженно клас сільської і домашньої економіки. У всі роки існування академії викладалось малювання (клас рисувальної науки), музика, нотний спів, катехізис, література. З XVIII століття до змісту освіти було введено історію, географію, філософію, яка складалася з натурфілософії та метафізики. У цьому ж столітті виділились природничі науки (елементи астрономії, фізики, хімії, біології, медицини). З 1802 року відокремився медичний клас (анатомія, фізіологія, хірургія). Поступово виробилася чітка структура академії, яку очолював ректор. Вихованцями Києво-Могилянської академії були майбутні гетьмани України Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Брюховецький, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Іван Скоропадський, Павло Полуботок та інші.

КМ академія була своєрідним центром розвитку музичного, образотворчого і театрального мистецтва. За розпорядженням Російського уряду в 1817р КМ було закрито, а з 1819 на її території було відкрито Київську духовну академію.

16жовтня 1991 відбулася презентація незалежного міжнародного університету КМ академія. Першим ректором став Брюховецький, а в 1992 здійснено прийом. Навчальна програма відновленої академії :

Двоступенева система підготовки спеціалістів: перша ступінь - 4 роки готує бакалаврів за трьома основними напрямами: гуманітарний, суспільнознавчий, природничий, на другому(дворічна програма) готує магістрів відповідно до обраної студентами спеціалізації в галузі філософії, культурології, релігії, біології,фізики. До університету приймаються громадяни без обмеження віком, які успішно закінчили не менше 1го курсу будь-якого вищого навчального закладу, або на відмінно середній спеціальний заклад.

16. Принципи організації, зміст навчання в освітніх закладах у Росії на початку XVIII ст. у період царювання Петра I.На початку XVIII ст. в Росії з'явились державні школи різних типів. Це був один з напрямів петровських перетворень. В організації шкіл можна визначити загальні принципи: державність шкіл, поєднання професіоналізму з енциклопедизмом, перевага в навчальних планах математичних, навігаційних та морських наук, примусовість навчання та суворий режим.Усі школи відрізнялись практичною спрямованістю, але не були вузькопрофесійними. У них не лише готували моряків, будівельників, писарів та ін., але й давали загальну освіту (рідну та іноземні мови, арифметику, філософію, політику). У цілому школи створювались для шляхетних дітей, але становий принцип порушувався, і тому в нових навчальних закладах зустрічались і представники інших соціальних груп.Першим закладом, створеним Петром І, була школа математичних та навігаційних наук у Сухаревій вежі (1701) в Москві. У програму навчання входили арифметика, геометрія, навігація, астрономія, математична географія. Але перш ніж розпочати вивчення цієї програми, учні повинні були закінчити перші два початкових класи, в яких вчилися читати, писати та рахувати. У школі могло навчатися до 500 учнів віком від 12 до 20 років. Готували моряків, інженерів, артилеристів і навіть учителів. Учні отримували “кормові” гроші, жили при школі або на квартирі. За невідвідування школи призначався штраф, за втечу – страта. На зразок цієї школи в Москві в 1712 році було відкрито ще дві школи – інженерна та артилерійська. Всі ці заклади давали середню освіту. У 1707р. у Москві при військовому госпіталі було створено хірургічну школу, розраховану на 50 учнів. Також з'явились учительські школи, гарнізонні школи для солдатських дітей. Для підготовки фахівців з іноземних мов на Покровці у Москві було відкрито особливий заклад, яким керував (1705р.) пастор Ернст Глюк. У школі Глюка дітей бояр, служивих та купців навчали грецькій, італійській, латинській, французькій, німецькій, шведській мовам. На їх вивчення відводилось три чверті навчального часу. Залишок часу відводилось на викладання філософії, історії, геометрії, географії. У школі навчалось близько 50 учнів. Навчання було безкоштовним. Школа Глюка проіснувала 10 років іпісля його закриття в 1725 році в Москві залишився лише один подібний заклад – Слов’яно-греко-латинська академія, в якій у 1716 році нараховувалось до 400 учнів.У 1714 р. наказами про введення обов'язкової навчальної повинності для шляхетних і дяківських дітей було розпочато створення світських елементарних шкіл з математичним нахилом (цифірні школи). У цих школах навчали арифметиці і частково геометрії. Учням навіть забороняли одружуватись, доки вони не вивчать цифри. В 1716 р. цифірні школи з'явились в 12 містах, до 1722 р. - в 42. Але створені як заклади для шляхти цифірні школи поступово занепадали, оскільки значна частина дітей духовенства йшли до церковних закладів.Загальна кількість духовних навчальних закладів (архієрейських шкіл та семінаріумів), відкритих у 1721-1725рр., не перевищувала 50. У навчальних закладах, які з'явились на початку XVIII ст., навчання проводилось російською мовою. Вінцем просвітницько-культурних звершень царя-реформатора було заснування в 1725 р. в Петербурзі Академії наук. Цей заклад призначався для підготовки вітчизняних наукових кадрів, адже відсутність російських вчених, викладачів відчувалась дуже гостро. У другій чверті XVIII ст. реформування Петра І загальмувало. Після смерті царя занепали цифірні школи, морська академія, інженерні та артилерійські училища. Але частина закладів, створених за часів Петра, успішно розвивалась. У розвитку освіти найбільш значною подією першої половини – середини XVIII ст. стало відкриття в 1755 р. Московського університету та університетських гімназій. Засновниками університету були І.І.Шувалов і М.В.Ломоносов.