- •3. Особливості організації навч.Процесу у середн.Університетах.
- •4. Мета і завдання виховання за я. А. Коменським
- •9. Мета та напрями виховання й.Г.Песталоцці.
- •11. Сутність виховання особистості дитини , цілі, основні принципи виховання за Дістервегом
- •12. Погляди а.В. Дістервега на роль учителя у становленні особистості дитини. Вимоги до учителя у книзі "Керівництво до освіти німецьких учителів".
- •14. Організація навчально-виховного процесу в українських братських школах.
- •15. Організація навчально-виховного процесу у Києво-Могилянській академії.
- •17.Внесок Ломоносова в розробку структури та змісту навчально-виховного процесу в Московському університеті.
- •18. Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.
- •20. Ідея спорідненої праці г,с,Сковороди.
- •21. Вимоги до особистісних і професійних якостей учителя у спадщині г.С. Сковороди
- •22. Заснування Харківського імператорського університету. Його роль у розвитку культури на Слобожанщині
- •23. Відкриття педагогічного університету при Харківському університеті. Історія його розвитку
- •24. Ідея народності у спадщині к.Д. Ушинського. Стаття «Про народність у громадському вихованні».
- •25. Антропологічне розуміння к.Д.Ушинським праці. Стаття « Праця в її психічному і виховному значенні».
- •27. Мета виховання в колективі за а.С. Макаренко. Стадії розвитку колективу, умови виховання особистості в колективі.
- •28. «Книга для батьків » а.С.Макаренка. Типи батьківських авторитетів.
- •30. Організація в.О. Сухомлинським навчально-виховного процесу у “Школі під блакитним небом”.
- •31. Розуміння в.О.Сухомлинським ідей гуманізму та оптимізму в організації розумового виховання дітей.
- •32. Формування педагогічної культури учителя. Книга в. О. Сухомлинського «Сто порад учителеві».
11. Сутність виховання особистості дитини , цілі, основні принципи виховання за Дістервегом
У своїх педагогічних працях учений визначив сутність виховання особистості дитини, обґрунтував цілі, завдання та основні принципи. Так, основною метою виховання визнавав виховання гуманних людей і свідомих громадян, виховання в них любові до всього людства і свого народу. Основними принципами виховання А.В. Дістервег вважав природовідповідність, культуровідповідність, самодіяльність. Головною метою навчання педагог визначав розвиток розумових сил і здібностей особистості. Він підкреслював, що цінність мають тільки ті знання і навички, які були набуті учнем самостійно в процесі творчої навчальної праці.
Як і Я.А. Коменський, А.В. Дістервега надавав великого значення принципу природовідповідності, тобто слідування природному розвиткові людини, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Педагог наголошував на необхідності досконалого вивчення дитячої уваги, пам’яті, мислення; він вбачав у психології „основу науки про виховання”.
Подібно до Й.Г. Песталоцці, А.В. Дістервег запевняв, що від природи людині властиві індивідуальні задатки, які потребують збудження і розвитку: Без віри в природу неможливе природо відповідне успішне виховання”.
Педагог визначив три ступені природного розвитку дитини. Це була своєрідна вікова періодизація. Перший ступінь – від народження до 9 років – ступінь панування відчуттів, інтенсивного фізичного розвитку. Мета цього періоду – розвивати фантазію і любов до казок. Другий ступінь – від 9 до 14 років – панування пам’яті. Мета цього періоду – сформувати необхідні навчальні навички. Третій ступінь – від 14 до 16 років – панування розуму. У цьому віці в підлітків уявлення виникають в логічній послідовності, сила мислення розвивається, формуються тверді моральні принципи, що стають ґрунтом для моральних переконань. Це – період вільного самовизначення особистості.
Вимагаючи від педагогів природовідповідних дій, А.В. Дістервег усвідомлював, що виховні впливи мають передусім відповідати вимогам, духу часу, рівневі розвитку культури народу, до якого належить індивід. Таким чином педагог проголошував принцип культуровідповідності. Його сутність, на думку педагога, полягає в тому, що виховання відбувається в умовах певного часу і місця. При цьому слід враховувати як розвиток сучасної культури, так і культурні надбання попередніх поколінь в різні історичні епохи. Учений вважав, що історично зумовленими є поняття істини, краси і добра. Дістервег увів поняття самодіяльності в педагогіці. Позиція педагога така: природний розвиток здібностей дитини у процесі виховання і навчання пов’язане передусім з розвитком розумової самостійності, вмінням самостійно міркувати. „Бути людиною – означає бути самостійною у прагненні до розумних цілей,”. Самодіяльність в розумінні А.В. Дістервега – це вільне самостійне пізнання, що дає змогу побачити шляхи і засоби самоосвіти.
Ступені розвитку самодіяльності відповідно до ступенів природного розвитку дитини. Перший ступінь – від народження до 1 – самодіяльність проявляється як прагнення до фізичних рухів. Тому основний засіб розвитку самодіяльності – фізична активність дитини у грі. Другий ступінь – приблизно до 10 – самодіяльність як духовне сприйняття виявляється в діяльності відчуттів, у прагненні до самостійного, вільного чуттєвого пізнання. Третій ступінь – до 14 – самодіяльність виявляється у прагненні до навчання. Сприйняття і самодіяльність розвиваються у єдності. Четвертий ступінь – понад 14років – самодіяльність як формування ідеалів, вміння робити висновки, усвідомлювати і нести відповідальність за свої вчинки.
