9. Мета та напрями виховання й.Г.Песталоцці.

Педагогічна концепція Й.Г. Песталоцці ґрунтується на положенні, що кожна людина від народження має природні задатки тих чи інших здібностей, які перебувають у прихованому стані (принцип природовідповідності). Виховання полягає у поступовому їх розвитку відповідно до природних можливостей дитячого організму і доведені до досконалості. Й.Г. Песталоцці розвинув положення прогресивної педагогіки щодо чинників формування особистості та гармонійного розвитку всіх сил і здібностей людини.

Метою виховання, на його думку, є гармонійно розвинена особистість. Заслугою педагога є визнання вирішальної ролі виховання у формуванні особистості, бо воно спонукає до самодіяльності і саморозвитку притаманних людині природних сил і здібностей.

З позицій Й.Г. Песталоцці єдність освіти – це:

- розвиток інтелектуальних здібностей дитини (здатності мислити, самостійності міркувань, вмінь розумової праці);

- всебічний розвиток фізичних задатків;

- розвиток душевних якостей людини з метою формування вмінь і бажання творити добро.

За Й.Г. Песталоцці, виховання має бути природовідповідним, тобто узгоджуватися із законами природи. Адже природа – це та скеля, на якій виховання здійснює людський розвиток. Чим міцніший зв’язок між природою та вихованням, тим успішніше розв’язуватиметься справа виховання.

На підставі аналізу результатів педагогічної діяльності Й.Г. Песталоцці дещо розширив сутнісне значення принципу природовідповідності як потреби виховувати згідно з внутрішньою природою дитини, її духовними і фізичними особливостями, які педагог називав „сили знання”, „сили вміння”, „сили душі”. Сили знання полягають у здатності до зовнішнього і внутрішнього споглядання. Сили вміння формуються із прагнення розвивати і володіти своїм тілом. Сили душі – здатність любити, соромитися, володіти своїми емоціями і почуттями. Відповідно Й.Г. Песталоцці накреслив напрями виховання: розумове, фізичне, моральне, - які мають здійснюватися у єдності, забезпечувати цілісність формування особистості. Саме гармонія трьох родів сил і напрямів виховання визначалася як виховний ідеал. Варто зазначити, що Й.Г. Песталоцці визнавав, що такий ідеал фактично недосяжний через реальну дисгармонію сил і здібностей у людей. Тому конкретна мета визначалася педагогом так: виробити в дитини „сукупну силу”, урівноважити розумовий, фізичний, моральний розвиток особистості. Це стало основою розробленої Й.Г. Песталоцці теорії розвивального навчання. Успіх такого навчання полягав у тому, щоб засвоєні дитиною корисні знання перетворювалися у практичні вміння. Саме у взаємодії механізмів пізнання і вміння Й.Г. Песталоцці вбачав умову особистісного саморозвитку. Засоби розвивального навчання – різноманітна діяльність, у ході якої тренується „розум, серце, руки” від моменту народження і упродовж усього життя.

10. Особливості навч-вих роботи відповідно до основ теорії елементарної освіти Песталоцці.

Для реалізації своїх педагогічних ідей Й.Г. Песталоцці розробив метод елементарного виховання, більше відомий як теорія елементарного виховання і навчання. Сама назва „елементарна освіта” передбачала таку організацію навчання, коли в об’єктах пізнання і діяльності дітей виокремлюються найпростіші елементи.

Основа елементарної освіти – глибоке знання вікових та індивідуальних особливостей дитини, для чого слід постійно уважно її вивчати. Справедливе й актуальне нині зауваження Й.Г. Песталоцці: дитину можна виховувати лише тоді, коли ми розуміємо її внутрішні відчуття, знаємо, до чого вона здатна, чого прагне.

Сутність теорії Й.Г. Песталоцці полягає у тому, щоб збудити в дитині задатки здібностей, закладені від природи. Педагогічний процес, на думку педагога, передбачає поступове просування від простого до складного, перехід від одного рівня на інший, доводячи знання та вміння дітей до можливого ступеня досконалості.

Зокрема, першоелементами фізичного і трудового виховання є низка взаємопов’язаних простих рухів, які спрямовані на розвиток природної рухливості дитини. На думку педагога, основними засобами розвитку здібностей повинні бути: гімнастичні вправи на розвиток рухливості суглобів, участь у рухливих іграх. Значне місце в системі фізичного виховання відводив праці: в майстерні, на пришкільній ділянці, догляд за тваринами. Бо саме праця, вважав педагог, є дієвим засобом морального виховання особистості. Метою морального виховання дітей, за Й.Г. Песталоцці, є виховання в них діяльної любові до людей. Першим пагоном моральності, її першоосновою, на думку, є природне почуття довіри, любові до матері, яка оберігає і піклується про дитину від народження. За допомогою виховання він пропонував поступово розширювати коло об’єктів дитячої любові, спонукаючи до прояву зародки моральних почуттів: спочатку перенести любов дитини до матері на батька, сестер і братів, потім – на вчителя і шкільних товаришів, щоб на певному витку свого розвитку дитина могла перенести цю любов на свій народ і Батьківщину, нарешті – на усе людство.Отже, основу морального розвитку дитини Й.Г. Песталоцці бачив у розумних сімейних відносинах, і шкільне виховання, на його думку, може бути успішним лише за умови, якщо узгоджуватиметься із сімейним. Вважав, що моральне виховання і розумовий розвиток повинні здійснюватися гармонійно. Інакше неминучий однобічний розвиток сил і здібностей, що, в свою чергу, призводить до моральної бездушності та егоїзму.

Таким чином, елементарне виховання – це певна система розвитку здібностей і вправ. Завдання і засоби педагогічного впливу розкривалися Й.Г. Песталоцці передусім у змісті елементарних понять. Програма виховання педагога спрямовувалася на те, щоб забезпечити фізичне тренування, розумовий розвиток, формування моральних цінностей у сприятливих соціальних умовах, і включала декілька пунктів: розум (схильність до самостійних суджень), гідність (здатність до самозахисту і самодопомоги), моральність (діяльна любов до близьких); фізичне здоров’я, професія та культура праці, система світоглядних цінностей.Найважливішим у процесі навчання є розвиток здібностей. Педагог пропонував учити дітей спостерігати, тому що „правильно бачити і чути – перший крок до життєвої мудрості”. Й.Г. Песталоцці вважав, що під час кожного спостереження у дітей виникає три запитання: про число (скільки предметів перед очима), про форму (який вигляд має предмет), про слово ( яку назву має предмет).Щоб полегшити для дитини спостереження і впорядкувати їх, педагог визначив найпростіші елементи, однакові для всіх предметів, які є початковим моментом будь-якого навчання: число, форму, слово. Найпростіший елемент числа – одиниця, форми – пряма лінія, слова – звук. Наприклад, Й.Г. Песталоцці пропонував розвивати мову, починаючи зі звуків, навчати лічби, починаючи з одиниці. Також запропонований педагогом універсальний підхід у навчанні (від простого до складного) методично неправомірний, тому що навчання може мати і зворотний шлях: від цілого, загального до окремих частин, конкретного. На думку видатного педагога, розумове виховання має здійснюватися відповідно до „природного шляху пізнання” дитини. Й.Г. Песталоцці, як і Я.А.Коменський, надавав вирішального значення наочності як засобу розвитку в дитини вміння у процесі спостереження порівнювати предмети, виявляючи їх спільні та відмінні ознаки. Але швейцарський педагог пішов далі свого попередника, тому що вказав на виняткову роль наочності у вихованні і розвитку логічного мислення у дітей. В роботах Й.Г. Песталоцці робив акцент на тому, що розвиток мовлення дитини має спиратися на практику життя і відтворювати її чуттєвий досвід. Навчання арифметики, прагнув побудувати наочно, стимулювати розвиток у дітей свідомості й активності. Його практична діяльність сприяла уведенню у курс початкового навчання малювання з елементами геометрії, уведенню у зміст народної школи гімнастики як самостійної навчальної дисципліни. Й.Г. Песталоцці був одним із перших педагогів, які намагалися вирішити проблему взаємодії сім’ї та школи. Великого значення педагог надавав релігійному вихованню, яке має починатися в сім’ї і вдосконалюватися у школі.

Педагог-демократ, „Батько усіх сиріт” – Й.Г. Песталоцці щиро прагнув поліпшити життя селянства, мріяв створити школу для бідних, залучивши до фінансування освіти кошти багатих можновладців, вивести народ із стану неуцтва підвищенням його культурного рівня. Незважаючи на соціальний утопізм та історичну обмеженість поглядів Й.Г. Песталоцці, запропонована ним педагогічна система мала значний вплив на розвиток прогресивної педагогічної думки.