27. Мета виховання в колективі за а.С. Макаренко. Стадії розвитку колективу, умови виховання особистості в колективі.

Основоположним принципом педагогічної системи А.С. Макаренка є принцип виховання в колективі. Колектив розглядався ним як універсальний метод комуністичного виховання, що є загальним і єдиним, і водночас дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність, йти вперед лініями своїх нахилів. Макаренко розробив і апробував методику виховання в колективі, технологію її втілення. Він визначив поняття виховного колективу і показав, що дитячий колектив – не випадкове скупчення особистостей, а об’єднання їх для досягнення загальних суспільно значущих цілей у спільній праці, з певною системою повноважень, відповідальності та взаємозалежності. Дитячому виховному колективу притаманні три особливості: 1) дитячий колектив об’єднує дітей не лише спільною метою та спільною працею, а й спільною організацією цієї праці; 2) дитячий колектив – частка всього суспільства, органічно пов’язана з іншими колективами; 3) дитячий колектив є соціальною спільністю з діючими органами самоврядування. А. Макаренко вважав важливим для колективу стиль і тон його життя та діяльності. Вони – найістотніші й найважливіші елементи колективного виховання. Стиль – внутрішня духовна сила колективу – передбачає почуття власної гідності, що випливає з уявлення про цінність свого колективу, гордість за нього; активність (готовність до впорядкованої ділової ігрової дії); стриманість у рухах, слові, вияві емоцій. Він виявляється в тоні – загальному духовно-емоційному забарвленні діяльності колективу (упевнена спокійна діяльність, бадьорість, оптимізм). Життя та діяльність учнівського колективу будуються на таких принципах: 1) єдність і цілісність; 2) постійний рух уперед (Макаренко основним законом колективу вважав рух як форму його життя, а будь-яку зупинку – формою його смерті. Реалізація цього принципу потребує послідовної постановки завдань, залучення вихованців до їх розв’язання, вияву з їх боку активності, переживання радості від успішного їх виконання); 3) формування почуття честі; 4) спадкоємність поколінь, збереження колективних традицій. Дитячий колектив, за вченням А. Макаренка, у своєму розвитку проходить декілька стадій:1) на першій стадії (після організаційного оформлення колективу) важливо сформулювати вихованцям систему педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Здійснюють також інтенсивний вплив на учнів, формують ядро активу учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності. Цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування; 2) на другій стадії вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе. Ця стадія починаються створенням органів самоврядування. В колективі триває процес вивчення один одного, пошуки товаришів і друзів. Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, педагоги висувають до учнів категоричні вимоги, спираючись на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму відтепер слід розглядати як свідому протидію і вживати певних заходів впливу; 3) на третій стадії вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у єдиній діяльності. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського колективу; 4) на четвертій стадії кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. Створюють умови для нових, складніших вимог, які висуваються в процесі розвитку колективу, розширюються права та обов’язки активу, ускладнюються види діяльності колективу.