24. Ідея народності у спадщині к.Д. Ушинського. Стаття «Про народність у громадському вихованні».

Однією з найважливіших соціальних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Термін «народність» він розумів, як історію того чи іншого народу, його історичний розвиток, географічні й природні умови, в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та інші особливості народів. Спільною особливістю всіх народів Ушинський вважав виховання людей. У статті «Про народність у громадському вихованні» він дав високу оцінку всім народам Росії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу. Розглядав народність у статті, як прагнення кожного народу зберігати свої національні , історичні, соціальні, економічні особливості життя, риси ментальності й традиції, рідну мову і національну культуру. Народність за визначенням педагога, зумовлюється географічним та природним умовами, в яких живе народ. Він вимагав розкрити й закріпити їх у власне національній системі освіти та виховання поряд із загальнолюдськими цінностями. Головними рисами духовного розвитку особистості в дусі народності у вітчизняному нац. вихованні видатний педагог вважав повагу й любов до батьківщини, віру в могутні духовні сили свого народу, який є головним джерелом усіх багатств матеріальної і духовної культури.

У вихованні дітей і молоді велике значення, на думку Ушинського, мають традиції з історії боротьби російського народу проти його зовнішніх ворогів у період Вітчизняної війни 1812 року та Кримської війни 1853 – 1856 рр. Але треба, зазначити, що він вважав, щоб ці традиції послідовно використовувалися в процесі виховання і повсякденному житті, а не тоді тільки, коли батьківщині загрожує небезпека.

Народ, на його думку, є джерелом усіх багатств матеріальної і духовної культури, а тому треба вивчати історію, географію, економіку, мову, літературу. Народна творчість – джерело культури народу. Однією з ознак народності є мова, найкращий виразник духовної культури кожного народу. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюються творчою силою народного духу в думку, в картину і звук. Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишається в мові – в спадщину потомкам. Мова є найважливішим і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле.

25. Антропологічне розуміння к.Д.Ушинським праці. Стаття « Праця в її психічному і виховному значенні».

Домінантою духовно-морального виховання нового покоління Ушинський визначав працю.

В своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. «Виховання, якщо воно бажає щастя людині,— писав Ушинський,— повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. В цій же статті він розкрив антропологічне розуміння праці: “Праця є така вільна й узгоджувана з християнською моральністю діяльність людини, яку вона здійснює з безумовної необхідності її для досягнення певної істинної мети життя ”. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння долати труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці. Праця людини, писав Ушинський, також необхідна для її душевного здоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я. Без праці людина не може йти вперед, не може і залишатися на одному місці, вона буде йти назад: «Праця — не гра і не забава; вона завжди серйозна і важка». У питаннях морального виховання людей, зокрема в процесі їх фізичної праці, Ушинський допускав і помилки, особливо в перший період своєї педагогічної діяльності: деякі питання моралі й етики розглядав з точки зору релігійності та ідеалізації патріархальних відносин; вірив у можливість перевиховання і морального вдосконалення людей в процесі їх трудової діяльності, не змінюючи при цьому суспільного ладу.

Сутнісно працю розумів як першу природну потребу людини, умову загального і морально-духовного розвитку. Чинники розвитку працелюбства загальні: природа, життя, наука і християнська релігія. Мета виховання: формування в дітей національних рис характеру, серед яких – почуття власної гідності, скромність, працьовитість і дисциплінованість, твердий характер і воля, почуття громадського обов’язку, розвивати любов до різних видів праці. Програма виховання: дати розуміння, що праця – це шлях до щастя, змалку запалити жагу до серйозної розумової праці, привчати переборювати труднощі, дати відчути насолоду від самостійної праці. Шляхи і засоби: доброзичлива атмосфера праці дітей, особистий приклад учителя і батьків, педагогічний такт, переконання, заходи попередження, заохочення і покарання (крім тілесних), педагогічно доцільний режим, наукова організація розумової праці, чергування розумової і фізичної праці.

26. Вимоги до уроку і домашньої самостійної роботи, виділені К.Д. Ушинським.

У науково-методичній роботі "Керівництво до викладання за "Рідним словом" Ушинський розробив вимоги до класно-урочної системи навчання: визначив урок як провідну форму навчальної роботи, а організаційною ланкою навчання визначив клас з твердим складом учнів і постійним розкладом занять. Під час уроку педагог особливого значення надавав фронтальним заняттям у сполученні з індивідуальними. До основних видів діяльності на уроці відносив повідомлення нових знань, вправи, повторення пройденого матеріалу, облік знань, письмові та графічні роботи учнів. З урахуванням дидактичної мети Ушинський виділив чотири типи уроків: комбінований урок (або змішаний, який містить повторення пройденого і пояснення нового), урок усних вправ (повторення і закріплення матеріалу), урок письмових вправ (розвиток навичок писемної мови), урок обліку знань (оцінка знань). Структуру уроку виводив із загальних ступенів навчання і пізнання. Таких ступенів Ушинський встановив три: чуттєве сприймання; мислитель на переробка; закріплення у пам’яті і звичках. На основі цього виділив три послідовно пов’язані між собою структурні частини уроку: 1. Здійснення свідомого переходу від пройденого до нового і створення в учнів цілеспрямованості на інтенсивне сприймання матеріалу. 2. Розв’язання основного завдання уроку. 3. Підведення підсумків та закріплення набутих знань і умінь. Головними педагогічними вимогами до уроку вважав цілеспрямованість, планування уроку в загальній системі занять, сполучення індивідуальної і фронтальної роботи на уроці, чергування складного навчального матеріалу з легким, підтримання дисципліни та гігієни занять. Особливо зазначав, що вміння вчителя включити в активну навчальну діяльність на уроці всіх учнів є "критерієм учительської гідності". Ушинський приділяв багато уваги організації самостійної домашньої роботи учнів. Рекомендації: домашнє завдання слід задавати лише тоді, коли вчитель певен, що дитина вміє виконувати його самостійно; успіх самостійної роботи можливий за умови її систематичного характеру; завдання для самостійної роботи мають бути творчими, практично зорієнтованими.