- •3. Особливості організації навч.Процесу у середн.Університетах.
- •4. Мета і завдання виховання за я. А. Коменським
- •9. Мета та напрями виховання й.Г.Песталоцці.
- •11. Сутність виховання особистості дитини , цілі, основні принципи виховання за Дістервегом
- •12. Погляди а.В. Дістервега на роль учителя у становленні особистості дитини. Вимоги до учителя у книзі "Керівництво до освіти німецьких учителів".
- •14. Організація навчально-виховного процесу в українських братських школах.
- •15. Організація навчально-виховного процесу у Києво-Могилянській академії.
- •17.Внесок Ломоносова в розробку структури та змісту навчально-виховного процесу в Московському університеті.
- •18. Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.
- •20. Ідея спорідненої праці г,с,Сковороди.
- •21. Вимоги до особистісних і професійних якостей учителя у спадщині г.С. Сковороди
- •22. Заснування Харківського імператорського університету. Його роль у розвитку культури на Слобожанщині
- •23. Відкриття педагогічного університету при Харківському університеті. Історія його розвитку
- •24. Ідея народності у спадщині к.Д. Ушинського. Стаття «Про народність у громадському вихованні».
- •25. Антропологічне розуміння к.Д.Ушинським праці. Стаття « Праця в її психічному і виховному значенні».
- •27. Мета виховання в колективі за а.С. Макаренко. Стадії розвитку колективу, умови виховання особистості в колективі.
- •28. «Книга для батьків » а.С.Макаренка. Типи батьківських авторитетів.
- •30. Організація в.О. Сухомлинським навчально-виховного процесу у “Школі під блакитним небом”.
- •31. Розуміння в.О.Сухомлинським ідей гуманізму та оптимізму в організації розумового виховання дітей.
- •32. Формування педагогічної культури учителя. Книга в. О. Сухомлинського «Сто порад учителеві».
22. Заснування Харківського імператорського університету. Його роль у розвитку культури на Слобожанщині
Наказом від 26 січня 1803 р.у Харкові були засновані перші вищі навчальні заклади: Імператорський університет, а при ньому педагогічний інститут. У їх відкритті важливу роль відіграли громадські діячі-харків'яни В.Н. Каразін ( болгарин за походженням, дбав про Україну )і Г.Ф. Квітка-Основ'яненко.
За статусом 1804р.головним завданням університету й інституту були навчальна та наукова робота, керівництво навчальними закладами, складання для них документації. У першому параграфі зазначалось, що університет зобов'язаний готувати «юнаків до вступу в різні звання державної служби», зокрема «готувати вихованців до учительської діяльності».
Першим ректором Харківського університету був Іван Степанович Рижський, доктор філософії. У 1805 році університет мав 4 факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, медицинський і юридичний. Прогресивною особливістю цього університету була відсутність богословського факультету. При університеті існували підготовче відділення, фізична, хімічна, фармацевтична лабораторії, допоміжні кабінети, астрономічна обсерваторія, музей старовинних речей, образотворчого мистецтва, зоологічний музей, анатомічний театр, терапевтична та хірургічна клініка, бібліотека, типографія, було закладено ботанічний сад.
Головним питанням у розвитку вищої освіти була проблема спеціальної підготовки студентів, яка залежала від змісту освіти, правильної організації навчального процесу. Основними формами навчального процесу були лекції. З 1812р. були введені спецкурси (серед яких і педагогічного напрямку) бесіди, репетиції, співбесіди, семінари.
Як свідчать документи про діяльність університету, він підготував славну плеяду вчених, письменників, педагогів та лікарів. Вихованцями Харківського імператорського університету були: відомий математик М. Остроградський, історик М. Костомаров, біолог І. Мечников, засновник лінгвістичної школи Р. Потебня, поет Гулак-Артемовський, композитор М. Лисенко, драматург М. Старицький.
23. Відкриття педагогічного університету при Харківському університеті. Історія його розвитку
26 січня 1803р. були засновані Харківський університет, а при ньому педагогічний інститут.
Педінститут згідно з главою 12 статутут «Про педагогічний інститут» повинен був готувати учителів для середніх шкіл округу і поряд з цим давати спеціальну педагогічну підготовку кандидатам на різні викладацькі посади у вищих навчальних закладах.
Харківський інститут підлягав головному педінституту в Санкт-Петербурзі, харківському університету і одночасно Міністерству освіти. Першим директором обраним на демократичних засадах , був професор університету Христофор Пилипович Роммель. У 1804р. Х. Роммель розробив 2 документи «План та правила навчання й викладання в педагогічному інституті» 1811р., та курс лекцій «Дидактика та методика» 1812р. Ці документи закладали теоретичні основи розвитку педагогіки вищої школи й педагогічної підготовки студентів.
Почавши функціонувати у 1805р. інститут кілька десятиріч поспіль відігравав роль спорідненої аспірантури і навіть докторантури, тому що забезпечував науково-викладацькими кадрами перш за все свої власні й університетські кафедри.
Термін навчання в інституті був трирічним. Щорічно випускалося 10-15 учителів. Усі питання обговорювалися й вирішувались конференцією або загальними зборами.
Взагалі в педінститут приймали студентів 2 та 3 курсів університету, а також осіб, які закінчували університет. Після закінчення вони мали відпрацювати в школі чи ВЗН 4-6рр.(своєкоштні – 4, казеннокоштні – 6).
Майбутні учителі набували педагогічних знань, умінь та навичок у процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу, окремих методик, проходження педагогічної практики в гімназіях та школах.
Прийняті до нього студенти відразу отримували ступінь кандидата наук. Найздібніші отримували другий вчений ступінь магістра наук. Майбутні вчителі повинні були знати предмети того навчального курсу школи, для якої вони готуються. Тому спочатку вивчали всі гімназичні дисципліни, а також логіку, метафізику, філософію, естетику, історію, комерційні науки, сільське домоводство, слов'янські мови, малювання, креслення.
Як відомо в інституті навчалися лише чоловіки. Пізніше завдяки існуванню обох навч. закладів відкрили інститут шляхетних дівчат в 1812р. Їх окреме функціонування не виправдовувало себе і було нераціональним.
