9.Основні антропометричні обстеження.

Антропоме́трія (від грец. ανθρωπος — людина, μετρεω — міряти) — один з основних методів антропологічного дослідження, який полягає у вимірюванні тіла людини та його частин з метою встановлення вікових, статевих, расових та ін. особливостей фізичної будови.

Антропометрія - оцінка статури людини шляхом вимірювання ряду параметрів, з яких основними виступають зростання, маса тіла і окружність грудної клітки.

При проведенні досліджень обстежуваний повинен бути роздягненим, без взуття, приміщення добре освітлене. Техніка та методика вимагають певних знань та практичних навичок .

Вимірювання довжини тіла (зросту) проводиться дерев’яним ростоміром чи металічним, розміщеним на вазі . Зріст вимірюється стоячи та сидячи . При вимірюванні зросту стоячи обстежуваний стає на підставку ростоміру таким чином, щоб дотикатися до вертикальної планки ростоміру п’ятками, сідницями, міжлопатковою ділянкою, голова повинна бути в такому положенні, щоб умовна лінія, яка з’єднує зовнішній кут ока та козелок вуха, була горизонтальною.. Планшетку опускають на голову і по показниках правої шкали визначають зріст в сантиметрах .

Для вимірювання зросту в положенні сидячи обстежуваний сідає на відкидну лавку, дотикаючись до вертикальної планки сідницями та міжлопатковою ділянкою. Голові надається те ж положення, що і при вимірюванні зросту стоячи /рис.1б) Результат визначається по лівій шкалі ростоміру

Вимірювання обводу грудної клітки проводиться сантиметровою стрічкою в положенні стоячи. Сантиметрову стрічку накладають ззаду (незалежно від статі) під нижнім кутом лопаток. Спереду у чоловіків - по нижньому краю біля соскових сегментів (рис. 2), у жінок – над молочними залозами, на рівні прикріплення IV ребра до грудини.

При накладанні сантиметрової стрічки пацієнт піднімає руки, обстежуючи й провіряє правильність розміщення стрічки. Вимірювання проводиться при опущенних руках. Обвід грудної клітки вимірюється при максимальному вдиху, повному видиху та під час паузи. Необхідно звертати увагу, щоб під час вдиху пацієнт не згинав спину, не піднімав плечі, а під час видиху - не зводячи їх вперед і не нахилявся (відео 2). Різниця між величинами обводу грудної клітки у фазі максимального вдиху та максимального видиху указує на ступінь рухомості грудної клітки ( екскурсія, розмах ). В середньому вона складає 4–5 см у чоловіків і 4 –7 см у жінок. У спортсменів, особливо у плавців, екскурсія грудної клітки може досягати 10 –14 см, у хворих знижатися до 2 –1 см і навіть до 0.

Життєва ємність легень визначається методом спірометрії

Вимірювання сили м’язів – динамометрія.

10.Санітарна обробка хворих в приймальному відділенні.

З оглядового кабінету хворого направляють у спеціально відведене приміщення для санітарної обробки. Санітарну обробку хворого проводять у прийомному відділенні в залежності від призначення лікаря і стану хворого. При важкому стані хворого обмежуються частковою обробкою або вологим протиранням окремих частин тіла.

У випадках надходження хворого в бокс чи напівбокс санітарну обробку проводять безпосередньо в цих приміщеннях.

Санітарна обробка хворого зводиться до наступного процедурам:

а) стрижка волосся за медичними показниками з наступним спалюванням їх чи обробкою в парових стерилізаторах (0,5 кгс/кв. см - 110-111°С - 20 хв.);

При наявності педикульозу і залишенні волосся вони повинні бути оброблені педикуліцидними засобами.

б) стрижка нігтів (на ногах і руках);

в) миття у ванні чи під душем;

г) збір речей (одяг, білизна, взуття хворого), що підлягають дезінфекції, в індивідуальні мішки для наступного відправлення їх для знезаражування в дезинфекційній камері. До камерного знезаражування речі інфекційних хворих родичам не видають.

Особисті речі хворих грипом і іншими ОРЗ, кором, паротитом, вітряною віспою і коклюшем знезаражувати не обов'язково. Ці речі дозволяють забирати родичам додому.

Після проходження санітарної обробки хворий одержує чисту лікарняну білизну, халат (піжаму), тапочки.

Після кожного використання мочалки для миття хворих, ванни і змивні води в них, машинки для стрижки волосся, гребені, бритви і бритвені прилади, гострозубці і ножиці для нігтів, пінцети, наконечники для клізм, судна і мочеприемники знезаражують по режимах, зазначеним у прил. 1-3. Змивні води у ванних знезаражують тільки у відділеннях кишкових інфекцій.

Збирання приміщень, де проводили санітарну обробку хворого, роблять із застосуванням дезинфікуючого розчину. Збиральний інвентар (цебра, тази і т.п.) маркірують і використовують строго по призначенню. Для манипуляционного столу, шафи і столу з медикаментами виділяють окремий збиральний інвентар. Після використання збиральний інвентар знезаражують.

Для миття рук хворих використовують господарське чи туалетне мило (дворазове промивання) у дрібній розфасовці на одноразове чи індивідуальне користування.

Транспорт, що доставив інфекційного хворого, піддають знезаражуванню силами персоналу лікарні на території лікарні на спеціально відведеній чи площадці в шлюзі.

Транспортні засоби (автомашина, носилки) зрошують з чи гідропульта ретельно дворазово протирають дрантям, змоченої в дезинфікуючому розчині.

Про дезінфекцію санітарного транспорту роблять запис у журналі прийому хворих і видають евакуатору талон за підписом чергової медичної сестри прийомного чи відділення ставлять штамп на путівці водія про проведене знезаражування. Евакуатор здає цей талон диспетчеру санепідстанції (дезстанції).