54. Парентеральне введення лікарських препаратів.

Парентерально можна ввести ліки шляхом ін'єкції (від лат. слова injectio—впорскування). Ін'єкції бувають внутрішньошкірні, підшкірні, внутріншьом'язові, внутрішньо-венні, внутрішньоартеріальні. Шляхом ін'єкції ліки можна вводити в плевральну або черевну порожнину, в серце, порожнину суглобів, кістковий мозок, спинномозковий ка-нал.

При такому способі введення ліки потрапляють у кров, обминаючи печінку та уникаючи дії травних ферментів. Це забезпечує швидку дію препаратів і можливість точного їх дозування, Для виконання ін'єкцій користуються шприцами.

Безпосереднім виконавцем щодо організації збе-рігання і витрати медикаментів є старша медична сестра,

Отруйні лікарські препарати зберігають в окремій шафі під ключем, наркотичні — у сейфах або залізних шафах. У відділеннях (кабінетах) препарати, що містять отруйні й наркотичні речовини, підлягають кількісному обліку в спеціальному журналі, пронумерованому, прошнурованому, завіреному печаткою і підписом головного лікаря. Для кож-ного лікарського препарату списку А і Б у журналі відво-диться окрема сторінка. Категорично забороняється користуватися одним і тим самим шприцом для введення ліків декільком хворим. Для кожної ін'єкції треба брати окремі, щойно простерилізовані голку та шприц. Не дозволяється змішувати в одному шприці різні ліки і вводити їх разом без спеціального дозволу лікаря.

55. Класифікація шприців та голок

56.Асептика і антисептика

Антисептика являє собою комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому. Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи антисептики. оловна мета фізичних методів антисептики полягає в створенні в рані несприятливих умов для розвитку бактерій і всмоктування токсинів та продуктів розпаду тканин. Механічна антисептика включає ряд механічних прийомів, які спрямовані на якнайшвидше (в перші години) видалення з рани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл, а разом з ними і мікроорганізмів, що потрапили в рану. Хімічна антисептика забезпечує знищення мікробів у рані за допомогою різних антисептичних засобів. Антисептичні засоби мають бути бактерицидними або бактеріостатичними і не завдавати шкоди тканинам організму. Біологічні методи антисептики спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До біологічних антисептичних засобів належать антибіотики, ферменти,, імунні сироватки.

Асептикою називають комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікробів у рану. В основу асептики покладене правило: все, що стикається з раною (руки медичного персоналу, інструменти, перев'язувальний і шовний матеріал, операційна білизна, повітря в операційній та перев'язочній), має бути стерильним.

Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу.

59-Методи стерилізації одноразових шприців та інструментарію, який використовується при ін’єкціях

Одноразові шприци стерилізуються етиленоксидом 9газова стерилізація) або гаммаопроміненням.

Етиленоксид має бактерицидну, фунгіцидну і спороцидну дію. В порівнянні з іншими методами стерилізації не викликає корозій металів, не псує виробів з полімерних металів, гуми, пластмас. Стерильність інструментарію досягається за рахунок алкілування протеїнів бактерій через 6-48 годин. У зв’язку з тим, що окис етилену вибухонебезпечний його частіше всього використовують в суміші з інертними газами(10 відсотків окису етилену і 90 відсотків вуглекислоти). Ця суміш в літературі позначається як кар бокс або карбоксид. Активність етиленоксиду зростає при підвищенні температури. Після зборки і упаковки шприци стерилізуються етиленоксидом впродовж 6г. Протягом наступних 15 днів після стерилізації етиленоксид практично повністю зникає з упаковки. При збереженні цілісності упаковки стерильність зберігається протягом 3 років.

При променевій стерилізації (найбільше застосування отримала стерилізація гаммапроменями) використовують ізотопи Со60иСs138. Радіоактивне випромінювання, проходячи через середовище, викликає іонізацію останнього, у зв’язку з чим його назівають іонізуючим випромінюванням. Бактерицидний ефект обумовлений дією на метаболічні процеси бактеріальної клітини.

Метод застосовується для стерилізації одноразових інструментів. При збереженні цілісності упаковки стерильні властивості зберігаються протягом 5 років.

З метою підготовки до ін’єкцій шприців і голок застосовують різні методи стерилізації, основані на обеззаражені мікробів, вірусів і продуктів їх життєдіяльності, які можуть нагромаджуватися на ін’єкційних засобах. Знешкодження мікробних або вірусних чинників може бути здійснене шляхом впливу на них фізіологічних або хімічних факторів.

Один з найпростіших і широко розповсюджених фізичних методів стерилізації - кип’ятіння ін’єкційних засобів у воді. Для стерилізації шприців та голок доцільно використовувати дистильовану воду, до якої слід додати не велику кількість натрію гідрокарбонату (0,5 чайної ложки на 1л. води). Стерилізацію проводять у спеціальних приладах – стерилізаторах.

Медичною промисловістю випускаються стерилізатори різної ємкості (На один, два, п’ять, десять і більше ін’єкційних комплектів), а також з різними методами підігріву – вогнищевим або електричним. Тривалість перебування інструментарію в киплячій воді – не менше 45 хвилин.

Безпосередньо перед закладанням інструментарію в стерилізатор вони підлягають спеціальній передстерилізаційній підготовці. Вона складається із кількох етапів. На першому із шприців та голок. Які були у користуванні, механічно видаляють залишки крові, кусочки вати. Внутрішній просвіт голки прочищають мандреном. Потім шприци та голки замочують на 15-20 хв. у 10 відсотковому розчині, до складу якого входять 950 мл води, 20 мл перекису водню і 30 г миючого порошку «Лотос». Завершується підготовка інтенсивним промиванням інструментів під струменем холодної води, а потім прополіскуванням дистильованою водою.

З метою запобігання інфекційних захворювань перед кип’ятінням шприци і голки занурюють на 15 хв у 10 відсотковий розчин магнію сульфату, підігрітий до t 50С. Після цього їх промивають під струменем спочатку теплої, а потім холодної води. Шприци і голки у розібраному виді обгортають марлевою салфеткою і кладуть на застелену марлею сітку стерилізатора. Одночасно з шприцами і голками в стерилізатор кладуть два анатомічних (без зубців) пінцети і два пластмасових крючки для підіймання кришки стерилізатора. Крім того, в стерилізаторі необхідно прокип’ятити ниркоподібний лоток для розміщення ін’єкційного інструментарію при транспортуванні його в палату.

У зв’язку з окремими недоліками методу стерилізації кип’ятінням (громіздкість, недостатня стерилізаційна спроможність стосовно окремих вірусів) у сучасних лікувально-профілактичних закладах використовують систему центральної стерилізації методом автоклавування , тобто стерилізація нагрітою водяною парою (До 115-130 градусів) та підвищеним тиском (1,1-2,2амп.). Тривалість стерилізації 30-40 хв.

В умовах застосування централізованої стерилізації ін’єкційні інструментарій після передстерилізаційної підготовки загортають в крафт-пакети, які заклеюють з обох сторін. Стерильність шприців і голок у такому пакеті після стерилізації зберігається протягом 30 діб.

Стерелізація в сухо жарових шафах. Цей метод стерилізації передбачає використання сухого гарячого повітря. При стерилізації гарячим повітрям збудник хвороб знищуеться високою температурою – 180 градусів, протягом 1год. Гарячим повітрям стерилізуються термостійкі матеріали, що не змінюють своїх властивостей при вказаній температурі.

Недоліки:

• Довгий цикл стерилізації

• Небезпека ушкодження інструментів високою температурою

• Обмежена можливість застосування, так як неможна стерилізувати тканину та пластмасу

• Малий термін збереження стерильності

Підготовка до стерилізації така сама як і перед кип’ятінням, але дуже важлів добре їх просушити після миття. Сухі інструменти можна закладати в сухо жарову шафу без упаковки у відкритих ємкостях, в упаковці з вологостійкого не просоченого паперу, або у відкритих металевих контейнерах.

Термін зберігання інструментів після стерилізації:

• Вироби, стерилізовані без упаковки, мають бути використані безпосередньо після стерилізації впродовж зміни (6год.)

• Стерилізовані в металевих контейнерах, якщо вони не відкривалися, впродовж доби

Якість перед стерилізаційної обробки:

Амінодопіринова проба – на інструменти наносять декілька крапель амінодопіринового реактиву (амінодопірин, оцтова кислота, перекис водню). За наявності залишків крові через 1 хв. зявляється синьо-фіолетове забарвлення.

Азопіромова проба – декілька крапель 1 відсоткового розчину азапіромового реактиву (амідопірин, солянокислий анілін, перекис водню) наносять на оброблені інструменти.

Азопіромова проба вважається універсальною, оскільки вона дозволяє виявити не лише наявність крові, але і залишки лікарських засобів, хлораміну, прального порошку, а також іржі і кислот. При позитивній реакції спочатку через 1 хв. з’являється фіолетове забарвлення, яке потім протягом кількох секунд, переходить в рожево-бузкове або буре. Рожево-бузкове забарвлення свідчить про наявність крові. Буре забарвлення з’являється за наявності миючого засобу, окиснювачів, іржі. Забарвлення, що наступило пізніше, ніж через одну хвилину після обробки досліджуваного інструменту, не враховується.

Фенолфталеїнова проба - -декілька крапель 1 відсоткового спиртового розчину фенолфталеїну наносять на поверхню інструментів. Контрольний час реакції – 2хв. Позитивна фенолфталеїнові проба проявляється рожевим забарвленням.

Проба з суданом ІІІ – на поверхню інструментів наносять 3-5мл. реактиву (спиртовий розчин судану ІІІ і метиленового синього і розчин аміаку). Через 10с. фарбу змивають великим струменем води. Жовті плями і потьоки вказують на наявність жирових забруднень.

Необхідно ще раз звернути увагу, що при постановці проб (азопіромової, амідопіринової) забарвлення реактивів, яке наступило пізніше, ніж 1хв. після постановки проби, не враховується.

У разі позитивної проби на кров або на залишки компонентів миючих засобів всі інструменти піддають повторному очищенню до отримання негативних результатів

60-Констроль ефективності стерилізації

Здійснюється фізичним, хімічним і біологічним методами. Надійність цих методів неоднакова. Фізичні і хімічні методи призначені для оперативного контролю і дозволяють контролювати дотримання параметрів режимів парової, газової, повітряної стерилізації, температуру, тиск, експозицію. Недолік цих методів полягає в тому, що вони не можуть бути 100 відсотковою гарантією ефективної стерилізації. Достовірним для визначення ефективності є тільки бактеріологічний метод.

Фізичні методи

Фізичні методи контролю здійснюються за допомогою засобів виміру температури, тиску і часу. Сучасні стерилізатори оснащені також записуючими пристроями, що фіксують окремі параметри кожного циклу стерилізації.

Хімічні методи

Протягом багатьох років для проведення хімічного контролю застосовувалися хімічні речовини, що змінювали свій агрегатний стан або колір при температурі близькій до температури стерилізації (бензойна кислота для контролю парової стерилізації, сахароза, гідрохінон та інші речовини – для контролю повітряної стерилізації). При зміні кольору і розплавленні вказаних речовин результат стерилізації визнавався задовільним. Проте при задовільних результатах хімічного контролю за допомогою названих індикаторів, бактеріологічний контроль у ряді випадків виявляє незадовільний результат стерилізації. Крім того ці речовини мають істотній недолік. Перехід їх у інший агрегатний стан не дає уявлення про тривалість дії температури, при якій відбувається її розплавлення.

Сучасні індикатори призначені для контролю критичних параметрів процесу стерилізації.

Критичними параметрами стерилізації є: Для парового методу стерилізації – температура, час дії цієї температури, водяна насичена пара; для повітряного методу стерилізації – температура і час дії цієї температури; для газових методів стерилізації – концентрація використовуваного газу, температура. Час дії, рівень відносної вологості; для радіаційної стерилізації – повна поглинена доза.

Багатопараметрові індикатори. Вони містять барвники, що змінюють свій колір при поєднанні дії декількох параметрів стерилізації, найчастіше – температури і часу. Прикладом таких індикаторів служать термогодинні індикатори для контролю повітряної або парової стерилізації. Частіше вони маркуються двома цифрами, наприклад: 132/20 (132 градуси, 20 хв.). Такі індикатори кладуть разом з інструментами в сухо жарову камеру або автоклав перед стерилізацією і контролюють зміну кольору після стерилізації.

Інтегруючі індикатори. Ці індикатори реагують на всі критичні параметри методу стерилізації. Характеристика цього класу індикаторів порівнюється з інактивацією високорезистентних мікроорганізмів. Колір контрольної мітки інтегратора повинен безповоротно змінюватися в ході стерилізації тільки при відповідності усіх критичних параметрів застосованого процесу необхідним вимогам.

Біологічні індикатори. Це термостійкі пластикові контейнери з кришечкою, що містять крихку ампулу з поновлюючим середовищем і паперову смужку, заражену спорами контрольних мікроорганізмів. Індикатор розміщується безпосередньо в камері стерилізації, або закладається в контейнери і упаковки, призначені для стерилізації, в процесі їх підготовки. Ніяких попередніх маніпуляцій з індикатором робити не потрібно – він повністю готовий до застосування. Після закінчення циклу стерилізації індикатор виймають роздавлюють ампулу, що знаходиться усередині, і інкубують при рекомендованій температурі протягом необхідного часу – звичайно це 24 години. Недостатня стерилізація проявляється зміною кольору і/або помутнінням середовища.

Які заходи загального догляду мають особливе значення у хворих гастроентерологічного профілю?

Загальний догляд за хворими гастроентерологічного профілю, поряд з вимогами лікувально-охоронного режиму і санітарних заходів по гігієничному утриманню палати (регулярне проведення, систематичне вологе прибирання), передбачає суворе дотримання правил особистої гігієни.

Особливе значення має дотримання гігієни рота. Це зумовлене тим, що від стану порожнини рота в знічній мірі залежить діяльність органів травлення, зокрема, шлунково-кишкового тракту. Відомо, що запальні процеси ротової порожнини можуть спричинити різні захворювання шлунка або кишечника – гастрити, коліти. Тому в профілактиці і лікуванні захворювань травної системи гігієничному утриманню порожнини рота повинна надаватись належна увага. Слід забезпечити регулярне (щовечірнє і щоранкове) чищення зубів щіткою з пастою, прополоскування рота водою після кожного приймання їжі, своєчасну санацію (оздоровлення) ясен і зубів при їх захворюваннях.

Важливо стежити за тим, щоб хворий дотримувався визначеного лікарем дієтичного режиму. Зважаючи на те, що дієтичне харчування відіграє важливу, а іноді і основну роль у лікуванні захворювань органів травлення, необхідно своєчасно забезпечити хворого відповідною дієтою, пояснити йому роль регулярності у прийманні їжі, шкідливість переїдання, необхідність дотримання ритму харчування.

При зниженні апетиту важливо переконати хворого у необхідності приймання їжі проти бажання, пояснити її роль, як лікувального фактора у боротьбі з недугою, тактовно домогтися прийманням хворим визначеного лікарем обєму дієтичного раціону, а також лікарських засобів, які поліпшують апетит. Важливо сприяти створенню необхідних гігієничних і естетичних умов харчування пацієнтів. Істотне значення у спеціальному догляді за хворими гастроентерологічного профілю, а також у діагностиці захворювань органі травлення має збір травних соків – шлункового, дуоденального для їх лабораторно-діагностичного дослідження. Медичний персонал повинен знати прийоми взяття мазків із порожнини рота і слизової оболонки носоглотки, збирання калу для проведення копрологічних і бактеріологічних досліджень, а також володіти методами і навичками підготовки хворих до рентгенологічних та ендоскопічних досліджень (холецистографія, гастрофобія, ректороманоскопія, колоноскопія).

Методика збирання калу для загальноклінічного та буктеріального досліджень.

З метою загальноклінічного дослідження калу частину його збирають після ранкової дефекації у чистий скляний посуд. Для досліджень калу на наявність, яєць або члеників глистів забір проводять шпателем або деревяною лопаткою з кількох (принаймі, трьох-чотирьох) ділянок калових мас. При дослідження калу на наявінсть крові хворий повинен за 3-4 дні до дослідження не вживати мясних або рибних продуктів, печінки, ікри, яєць, а також ліки, до сладу яких входить залізо, йод, бром.при кровотечі ясен в підготовчий період не слід чистити зуби щіткою.

Для бактеріологічних досліджень кал збирають стерильним ватно-марлевим тампоном безпосередньо із прямої кишки. З цією метою хворого розміщують на кушетці або топчані правим боком із зігнутими у колінах ногами. На руки надягають гумові рукавички. Лівою рукою розводять сідниці, а правою обережними обертальними рухами вводять у задньопрохідний отвір на глибину 8-10 см металічний або деревяний стержень із закріпленим на ньому ватним тампоном. Після контакту з каловими массами обережно виводять його на зовні і переносять у стерильну пробірку, не торкаючись її зовнішніх стінок. Забирати кал для бактеріологічних досліджень можна і за допомогою стерильної скляної (ректальної) трубки.

77.

Харкотиння – паталогічнівиділенняорганівдихання, що виділяютьсяпід час кашлю.Збираютьхаркотиння для загальногоклінічногоаналізузранкунатще. Попередньохвориймаєпочиститищіткоюзуби, прополоскати рот водою (2% розчиномсоди, розчиномфурацилінуабо перманганату калію). Для аналізу треба брати 3-5 мл свіжогохаркотиння, яке виділяється при ранковомувідкашлюванні, а не відхаркуванні. Збираютьйого у слоїчок з широким горлом і притертою пробкоючищільноюкришкою. Слоїчок треба стараннопомитигарячою водою з милом та осушитийого, не витираючи.

До слоїчкаприкріплюютьнаправленняіззазначеннямпрізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, дати та мети дослідження.

78.

Харкотиння для бактеріологічногодослідженнязбираютьстерильну чашку Петрі, яку беруть у бактеріологічнійлабораторії. Хворому необхіднопояснити, що під час збиранняхаркотиннявін не повиннеторкатисякраїв стерильного посуду руками, ротом, а післявідкашлюванняхаркотиння треба відразу ж закрити чашку кришкою.

Для виявленнямікробактерійтуберкульозухаркотиннязбираютьпротягомдоби, а при виділеннімалоїкількостіхаркотиння – протягом 3 днів. Зберігаютьйого впрохолодномумісці. Для визначеннядобовоїкількостіхаркотиння хворому виділяютьсухучисту посудину (плювальницю) великого об’єму з щільноюкришкою без дезинфікуючогорозчину.

79.

Захворювання органів травлення:

-біль у животі(Dolor in abdomen)

-біль у шлунку(Gastralgia)

-згага(Pyrosis)

-гикавка(Singultus)

-блювання(Vomitus)

-гостра шлункова і кишкова кровотеча(Melaenas. morbusHippocratis)

-метеоризм(Meteorismus)

-закреп(Obstipatio)

-пронос(Diarrhoea)

Які заходи загального догляду мають особливе значення у хворих гастроентерологічного профілю?

Загальний догляд за хворими гастроентерологічного профілю, поряд з вимогами лікувально-охоронного режиму і санітарних заходів по гігієничному утриманню палати (регулярне проведення, систематичне вологе прибирання), передбачає суворе дотримання правил особистої гігієни.

Особливе значення має дотримання гігієни рота. Це зумовлене тим, що від стану порожнини рота в знічній мірі залежить діяльність органів травлення, зокрема, шлунково-кишкового тракту. Відомо, що запальні процеси ротової порожнини можуть спричинити різні захворювання шлунка або кишечника – гастрити, коліти. Тому в профілактиці і лікуванні захворювань травної системи гігієничному утриманню порожнини рота повинна надаватись належна увага. Слід забезпечити регулярне (щовечірнє і щоранкове) чищення зубів щіткою з пастою, прополоскування рота водою після кожного приймання їжі, своєчасну санацію (оздоровлення) ясен і зубів при їх захворюваннях.

Важливо стежити за тим, щоб хворий дотримувався визначеного лікарем дієтичного режиму. Зважаючи на те, що дієтичне харчування відіграє важливу, а іноді і основну роль у лікуванні захворювань органів травлення, необхідно своєчасно забезпечити хворого відповідною дієтою, пояснити йому роль регулярності у прийманні їжі, шкідливість переїдання, необхідність дотримання ритму харчування.

При зниженні апетиту важливо переконати хворого у необхідності приймання їжі проти бажання, пояснити її роль, як лікувального фактора у боротьбі з недугою, тактовно домогтися прийманням хворим визначеного лікарем обєму дієтичного раціону, а також лікарських засобів, які поліпшують апетит. Важливо сприяти створенню необхідних гігієничних і естетичних умов харчування пацієнтів. Істотне значення у спеціальному догляді за хворими гастроентерологічного профілю, а також у діагностиці захворювань органі травлення має збір травних соків – шлункового, дуоденального для їх лабораторно-діагностичного дослідження. Медичний персонал повинен знати прийоми взяття мазків із порожнини рота і слизової оболонки носоглотки, збирання калу для проведення копрологічних і бактеріологічних досліджень, а також володіти методами і навичками підготовки хворих до рентгенологічних та ендоскопічних досліджень (холецистографія, гастрофобія, ректороманоскопія, колоноскопія).

Методика збирання калу для загальноклінічного та буктеріального досліджень.

З метою загальноклінічного дослідження калу частину його збирають після ранкової дефекації у чистий скляний посуд. Для досліджень калу на наявність, яєць або члеників глистів забір проводять шпателем або деревяною лопаткою з кількох (принаймі, трьох-чотирьох) ділянок калових мас. При дослідження калу на наявінсть крові хворий повинен за 3-4 дні до дослідження не вживати мясних або рибних продуктів, печінки, ікри, яєць, а також ліки, до сладу яких входить залізо, йод, бром.при кровотечі ясен в підготовчий період не слід чистити зуби щіткою.

Для бактеріологічних досліджень кал збирають стерильним ватно-марлевим тампоном безпосередньо із прямої кишки. З цією метою хворого розміщують на кушетці або топчані правим боком із зігнутими у колінах ногами. На руки надягають гумові рукавички. Лівою рукою розводять сідниці, а правою обережними обертальними рухами вводять у задньопрохідний отвір на глибину 8-10 см металічний або деревяний стержень із закріпленим на ньому ватним тампоном. Після контакту з каловими массами обережно виводять його на зовні і переносять у стерильну пробірку, не торкаючись її зовнішніх стінок. Забирати кал для бактеріологічних досліджень можна і за допомогою стерильної скляної (ректальної) трубки.