50. Особливості догляду за хворими похилого та старечого віку.

Похилий - Від 60 до 74 . старечий – понад 75.

Більш складний .повага, терпимість. Не нагадувати про їх вік . якщо не сплять вночі то снодійні . Ліжко більш зручне тому що болять кістки . при купанні якщо суха шкіра то користуються милом дитячим . воно зволожує її . частіше повертати в ліжку тому що шкіра менш пружна і швидше утворюються пролежні. Якщо у хворого нетримання сечі то підкласти гумове судно , часто підмивати і витирати насухо . у раціон включати продукти що містять клітковину (яблука,сливи,капусту)кефір . що попереджують закрепи .

51. Догляд за агонуючими. Загальні ознаки агонії. Клінічна і біологічна смерть.

Біологічна смерть – незворотне припинення життєдіяльності організму після клінічної смерті . факт лікар . в історію хвороби число.місяць,годину і хвилину . ознаки : зупинка дихання , відсутність пульсу, блідість, зникнення блиску очей, охолодження тіла, розширення зіниць, відсутність реакції на світло. Наявність трупних плям, кошаче око.

Етапи вмирання : передагональний – блідість, ниткоподібний пульс, тахікардія. Дихання часте, неглибоке.

Термінальна пауза – згасання функцій кори головного мозку, дихального центру. Тиск падає . дихання припиняється тривалість - від 10 сек до 4 хвилин.

Агонія - глибокі вдихи. Серце посилює роботу. Проясняється свідомість .далі стан гіршає . і потім клінічна смерть .

Клінісна смертьь – стан в якому перебуває організм протягом декуількох хвилин після припинення функцій кровообігу та дихання . в тканинах ще не настали незворотні зміни.

Ознаки : відсутність дихання, пульсу,серцебиття, розширені зіниці, блідість, непритомність,розслаблення мязів , поступове охолодження тіла, мимовільне сечовипускання . тривалість від 4 до 6 хв.

52. Штучна вентиляція легенів

Штучна вентиляція легенів - це способи обміну повітря міжлегкими і навколишнім середовищем.

Всі методи ШВЛ поділяють на два типи:

. вдування газу в легені

. зовнішню програму зусилля до грудної клітки

У кожному типі розрізняють два види:

. без застосування інструментів і апаратів

. із застосуванням інструментів і апаратів

ШВЛ із застосуванням інструментів і апаратів має два різновиди:

. респіратори з ручним приводом

. автоматичні респіратори

Техніка виконання ШВЛ:

1. звільнити верхні дихальні шляхи від сторонніх предметів (порожнину рота) 2. звільнити від верхнього одягу 3. закинути голову потерпілому (максимальне розгинання голови в хребетно-потиличному зчленуванні) 4. вивести нижню щелепу потерпілого вперед 5. затиснути рот або ніс потерпілого 6. вдувати повітря в рот або ніс потерпілого, а видих відбувається пасивно.

Нормальний режим ШВЛ - 18 - 20 вдиханні на хвилину. При цьому потрібно стежити занаповненням повітря в шлунок, для уникнення переповнення якого потрібноіноді натискати на сонячне сплетіння потерпілого.

Ускладнення ШВЛ буваю тим частіше, ніж примітивніше умови, в яких вонапроводиться. Всі ускладнення, пов'язані з ШВЛ, слід розділити на 3групи:

1. пов'язані з допоміжними методиками

2. пов'язані безпосередньо з загальним принципом ШВЛ

3. що виникають у зв'язку з деякими неспеціальних режимами ШВЛ

53. Непрямий ( закритий ) масаж серця.

Показання

Масаж серця застосовують як метод відновлення штучного кровообігу і діяльності серця при всіх видах гострої зупинки кровообігу:

– фібриляція шлуночків;

– асистолія.

Протипоказання

– проникаюче поранення грудей;

– поранення серця;

– пневмоторакс;

– гемоторакс;

– перелом ребер та грудини.

Масаж серця здійснюють шляхом ритмічного стискання серця безпосередньо рукою (відкритий, чи прямий, масаж серця) або між грудиною і хребтом (непрямий, чи закритий).

Закритий масаж серця застосовують у більшості ситуацій серцево-легеневої реанімації, це простий і найбільш оперативний спосіб невідкладного штучного підтримання кровообігу. Ритмічне натискання на грудну стінку в ділянці серця зумовлює вигнання деякого об’єму крові з лівого шлуночка в аорту, а з правого шлуночка - в легені, де відбувається її збагачення киснем (за умови одночасного проведення штучної вентиляції легень). Після припинення натискання грудна порожнина розширюється, що сприяє наступному заповненню шлуночків кров.

ехніка проведення

Хворого вкладають на рівну тверду горизонтальну поверхню (для запобігання прогинанню грудної клітки) з максимально закинутою головою і припіднятими нижніми кінцівками.

Реаніматор стає з будь-якого боку від хворого (залежно від ситуації) так, щоб його плечі знаходилися над грудиною пацієнта, і кладе кисті на нижню третину грудини (пальці не торкаються поверхні грудної стінки). Руки розташовують одну на одній так, щоб основа долоні, яка лежить на грудині, перебувала суворо по серединній лінії на два поперечних пальці вище від мечоподібного відростка.

Натиснення здійснюють випрямленими в ліктьових суглобах руками, розташованими перпендикулярно до грудної стінки (щоб натискати тільки зап’ястками), не різко (щоб уникнути травми ребер і печінки), з такою силою, щоб змістити грудину в бік хребта на 4-6 см. Оскільки не можна цю відстань виміряти, про ефективність свідчить поява пульсації на великих артеріях під час кожного натискання і наявність ЕКГ-сигналів (розширення комплексів ОЯ5 при кожному натисканні).

Рухи повинні бути ритмічними і плавними. Людина, яка робить масаж, натискає своєю масою тіла, не згинаючи рук. Тривалість однієї компресії грудної клітки - 0,5-1 сек, інтервал між окремими компресіями - 0,5-1 сек. Ритмічність масажу 60-70 за 1 хв. Масаж не можна припиняти більш ніж на 5 с. В інтервалах руки з грудини не знімаються, пальці залишаються припіднятими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах.