Дієтичне харчування

Харчування хворого має велике значення не тільки для відновлення відбуваються під час хвороби втрат в організмі і для підтримки сілно і як дієвий лікувальний засіб. Сучасною наукою встановлено, що при будь-якому захворюванні харчової раціон надає певний вплив, а в ряді випадків має вирішальний вплив на перебіг і результат хвороби. Отже, харчування хворого повинно бути побудовано на певних лікувальних засадах, тому воно і називається лікувальним.

Радянська медична наука має великі досягнення в області лікувального харчування; розроблено принципи лікувального харчування не тільки при захворюваннях шлунка і кишечника, але й при хворобах печінки, серця, нирок, при гіпертонічній хворобі, при деяких формах ожиріння, при захворюваннях шкіри, нервової системи, при ревматизмі, цукровому діабеті та багатьох інших хворобливих станах.

Лікувальне харчування пропонується у вигляді харчових раціонів, які складаються з певних продуктів, що піддаються відповідної кулінарній обробці. Лікувальний харчовий раціон називається "лікувальним столом", або "дієтою". Деякі дієти, як, наприклад, при діабеті, огрядності, повинні не тільки містити певні продукти, але денний раціон в цілому при цих захворюваннях повинен мати чітко встановлений хімічний склад. При призначенні лікарем таких дієт хворий повинен дотримувати певний меню, і кожна страва потрібно в цих випадках готувати точно за передбаченим нормам.

Іноді лікарем призначаються продукти, які вважаються за певних хворобах спеціальними лікувальними засобами, як, наприклад, печінку при не-яких видах недокрів'я, сир і мед при захворюваннях печінки, однак і в цих випадках хворий повинен дотримуватися певної дієти.

У багатьох випадках страви для лікувального харчування готуються будинку, наприклад, коли немає потреби в перебуванні в лікувальному закладі та лікування проводиться амбулаторно, або коли хворий виписався з лікарні або повернувся з санаторію і потребує дотримання дієти, але не користується їдальні лікувального харчування.

Застосовувати лікувальне харчування в домашніх умовах можна тільки за призначенням лікаря. Лікувальне харчування, проведене без поради лікаря і його вказівок, може замість очікуваної користі принести хворому шкоду.

Їжа для хворого повинна бути приготовлена ​​з високоякісних свіжих продуктів; для лікувального харчування слід широко використовувати дієтичні консерви, виготовлені із свіжих продуктів вищої якості за встановленою рецептурою і при строгому дотриманні технологічних інструкцій. Користуючись дієтичними консервами, можна в будь-який час року забезпечити хворого овочами і фруктами, заощадивши при цьому багато часу і праці на приготування їжі.

У книзі описано багато дієтичних продуктів і консервів, які за вказівкою лікаря можна включати в раціон хворого; ряд страв раціонального харчування, наведених у книзі, можуть бути також використані за вказівкою лікаря і в лікувальному харчуванні, якщо немає спеціальних обмежень щодо допускаються в їжу продуктів і характеру їх обробки, а дієта заснована лише на певному хімічному складі раціону, як, наприклад, при цукровому діабеті.

Приготування їжі для хворого - лікувальна кулінарія - має свої особливості, що відрізняють її від загальної кулінарії. Необхідно, однак, пам'ятати, що несмачна, мало приваблива і неапетитна їжа негативно впливає на результати лікувального харчування; якщо при деяких хворобах шлунку призначається дієта, розрахована на можливе зменшення кількості відокремлюваного шлункового соку, то і в цьому випадку всі страви слід добре оформляти, урізноманітнити і покращувати їх смак. Для цих і не-яких інших хворих м'ясні страви готують у відварному вигляді, але не слід м'ясо або рибу надмірно виварювати; необхідно залишати частину екстрактивних речовин, щоб зберегти смак продукту. Особливо важливо надати приємний смак страв, що входять до часто призначаються безсольові дієти; в книзі наведені рецепти ряду страв, що рекомендуються при безсольове харчуванні. Іншим страв також можна додати більше задовільний смак, якщо вони готуються без солі, додаючи відварений, а потім підсмажену цибулю, підкисляючи або підсолоджуючи їжу; в безсольової борщ, наприклад, може бути доданий лимонний сік, натуральний оцет, цукор, якщо лікарем це спеціально не заборонено.

У їжі хворого досить часто рекомендують обмежувати кількість кухонної солі; не слід тому класти сіль у блюда за власним смаком, а треба дотримуватися норми: для супів - 0,5 г на 100 г супу, для других м'ясних і рибних страв - 1 г на 100 г чистого ваги сирого продукту, для каш - 1,5 г на 100 г крупи, в яєчні страви - 0,25 г на одне яйце, в страви з сиру - 1 г на 100 г продукту, в тісто - 0,75 г на 100 г борошна, у соуси - 0,3-0,5 г на 100 г соусу.

Для подрібнення їжі користуються м'ясорубкою або протирають її крізь сито, а проте, щоб забезпечити ще більшу рихлість м'ясного фаршу, каші, можна їх, крім того, ретельно розмішати, вибити, а в деякі страви ввести збитий білок. Рекомендується також для отримання ніжних каш крупу попередньо промити, підсушити в духовій шафі, а потім змолоти в кавоварці, після чого кашу, приготовану з меленої крупи, ретельно вибити.

Часто при лікувальному харчуванні потрібно видалити екстрактивні речовини з м'яса і риби; для цього продукти відварюють у воді або готують на пару; останнє краще, так як вилуговування екстрактивних речовин і мінеральних солей при цьому способі варіння зменшується. У домашніх умовах легко приготувати парові котлети в звичайній каструлі, в яку наливають трохи води і вставляють догори дном сито; коли вода закипить, кладуть котлету на сито і варять на пару, закривши каструлю кришкою. Так само готують і паровий омлет: масу для омлету поміщають в чашку або формочку, яку ставлять у каструлю з киплячою водою.

Смак других страв, приготованих з відвареного м'яса і риби, можна поліпшити додаванням соусів, дозволених по дієті.

У цьому розділі книги наводяться такі страви, які за рецептурою або за способом приготування мають свої особливості, обумовлені вимогами лікувального харчування. У кожній страві дані розкладка (рецепт) і спосіб приготування; страви розподілені по групах, стосовно до найбільш часто зустрічаються захворювань; ці страви можуть за вказівкою лікаря призначатися і при інших хворобах. Щоб забезпечити повноцінність страви, кількість продуктів в розкладках зазначено в грамах чистим вагою, тобто після видалення відходів - кісток, шкірки, лушпиння і т. п. Для супів вказується також кількість води, але слід враховувати, що, залежно від розміру посуду і сили вогню, при варінні відбувається не завжди однакове википання. Для приготування супу беруть зазвичай до 700 куб.см рідини (близько 3 стаканів): залежно від ступеня википання доливають при варінні окріп з таким розрахунком, щоб готового супу вийшло близько 450-500 куб.см (2 склянки).

Для страждають деякими захворюваннями дано зразкову одноденне меню і кількість прийомів їжі, а в окремих випадках, де це особливо необхідно, також і кількість продуктів. Це меню, окрім меню при розладах кишечника, складено для хронічних хворих, яким наказує більш-менш постійна дієта. Користуватися цим меню слід тільки за спеціальною вказівкою лікаря.

При викладі способів приготування страв, включених в цей розділ, основну увагу звернуто на вимоги лікувальної кулінарії. Первинна обробка сирих продуктів, а то й є спеціальних вказівок, повинна проводитися так само, як при приготуванні страв загального раціонального харчування, наведених у книзі.

23.

Годувати важкохворих зобов’язана палатна медична сестра. Перед цим процесом слід закінчити всі лікувальні та гігієнічні процедури, прибирання та провітрювання палати.

Існує декілька варіантів годування. Якщо хворий може самостійно, то йому присувають до ліжка спеціальний столик зі стравами і він їсть сам. Якщо хворий не може самостійно сидіти в ліжку, або це йому забороняє палатний лікар(гострий період інфаркту міокарду), тоді слід надати йому на пів сидячого положення і погодувати його так, годуючи правою рукою. Можна підняти підголівник функціонального ліжка або підкласти під голову декілька подушок.

Шию та груди хворого прикривають серветкою.

Їжу таким хворим дають невеликими порціями в рідкому або напіврідкому вигляді(протерті каші, супи, молоко, вершки, соки, киселі, бульйони тощо).

Годують хворих ложкою(НІ В ЯКОМУ РАЗІ ВИДЕЛКОЮ) або за допомогою поїльника.

Требі пам’ятати: якщо хворий не хоче ковтати, силоміць вливати в нього їжу не можна, бо хворий може поперхнутися і вдихнути їжу в дихальні шляхи, що може викликати аспірацій ну пневмонію.

Якщо хворий свідомо, через відсутність апетиту, відмовляється від їжі, слід зробити спробу переконати його в необхідності прийняти їжу, удатися до штучного годування.

24.

Штучне годування передбачає введення в організм хворого поживних речовин ентеральним(за допомогою зонтів, фістул, клізм) або парентеральним(обмиваючи травний канал) шляхом.

Показання: утруднене ковтання внаслідок паралічу, парезу, надмірної виснажливості, слабкості; слабкості; звуження або непрохідність стравоходу; стеноз воротаря; після операцій на стравоході, шлунку, дванадцятипалій кишці; при нестримному блюванні; при втраті великої кількості рідини(нестримне блювання, пронос); несвідомий стан хворого протягом тривалого часу; психічні хвороби, що супроводжуються відмовою від їжі.

Існують такі види штучного годування: 1.Через зонт, уведений у рот або ніс і далі у шлунок. 2.Через операційну фістулу(норицю) шлунку (гастростному) або тонких кишок (єюностному). Через пряму кишку (ректально) за допомогою клізм. 4. Парентерально – переважно внутрішньовенно.