
- •3. Медична етика і деонтологія.
- •4. Професійна етика медичного персоналу
- •5. Основні професійні обов”язки середнього та молодшого медичного персоналу.
- •6.Організація роботи лікувально-профілактичних установ. Стаціонар, поліклініка, клініка.
- •Методи транспортування хворих.
- •8. Структура і організація роботи приймальих відділень
- •9.Основні антропометричні обстеження.
- •10.Санітарна обробка хворих в приймальному відділенні.
- •11.Виявлення педикульозу та боротьба з ним.
- •12.Методи виготовлення дезинфікуючих розчинів- хлораміну, хлорного вапна.
- •13 . Сучасні дезинфікуючі засоби
- •14.Організація роботи терапевтичного відділення.
- •15.Загальний і спеціальний догляд за хворими в терапевтичному відділенні
- •16.Санітарно-гігієнічний та лікувально-охоронний режим відділення та заходи по його забезпеченню.
- •17.Види положення хворого в ліжку .Надання хворому зручного положення в ліжку, користування функціональним ліжком.
- •18. Гігієна натільної і постільної білизни.
- •19. Особиста гігієна хворих. Догляд за обличчям , кінцівками, волоссям , нігтями.
- •Основи організації і проведення лікувального харчування
- •Основні принципи лікувального харчування
- •Дієтичне харчування
- •25. Значення терморегуляції в забезпеченні нормальної життєдіяльності організму. Температура тіла, її вимірювання та реєстрація.
- •26. Класифікація гарячок. Догляд за хворими з гарячкою.
- •28. Принципи організації медикаментозного лікування хворих в стаціонарних лікувальних установах.
- •27. Роздавання ліків
- •29. Види лікувальної дії лікарських препаратів
- •30.Основні лікарські форми для внутрішнього застосування та методи їх прийому хворими.
- •31. Основні лікарські форми для зовнішнього застосування та методи їх використання.
- •32. Оксигенотерапія та методи її проведення
- •33. Основні принципи організації інгаляційних методів лікування.
- •34. Застосування банок. Механізм дії. Показання, протипоказання, техніка постановки.
- •35. Застосування гірчичників. Механізм дії. Показання, протипоказання, техніка постановки.
- •36. Застосування зігріваючого компресу. Механізм дії. Показання, протипоказання, техніка постановки
- •37. Застосування грілки. Механізм дії. Показання, протипоказання. Техніка виконання процедури.
- •38. Застосування холоду. Механізм дії. Показання, протипоказання . Техніка виконання процедури.
- •39. Користування підкладним судном
- •40. Користування сечоприймачем.
- •41. Користування газовивідною трубкою.
- •42. Методика проведення очисної клізми. Покази, протипокази.
- •43. Методика проведення сифонної клізми. Покази, протипокази
- •44. Методика проведення лікувальних клізм. Покази, протипокази.
- •45. Промивання шлунка. Покази, протипокази.
- •46. Догляд за шкірою у важкохворих. Умивання, миття рук та ніг.
- •47. Догляд за волоссям у важкохворих.
- •48. Підмивання та спринцювання важкохворих.
- •49. Догляд за ротовою порожниною, очима , вухами та порожниною носа у важкохворих.
- •50. Особливості догляду за хворими похилого та старечого віку.
- •51. Догляд за агонуючими. Загальні ознаки агонії. Клінічна і біологічна смерть.
- •52. Штучна вентиляція легенів
- •54. Парентеральне введення лікарських препаратів.
- •55. Класифікація шприців та голок
- •56.Асептика і антисептика
Основи організації і проведення лікувального харчування
Лікувальне харчування можна визначити як харчування, в повній мірі відповідає потребам хворого організму в харчових речовинах і враховує як особливості протікають у ньому обмінних процесів, так і стан окремих функціональних систем. Основне завдання лікувального харчування зводиться, перш за все, до відновлення порушеної рівноваги в організмі під час хвороби шляхом пристосування хімічного складу раціонів до метаболічних особливостей організму за допомогою підбору і поєднання продуктів, вибору способу кулінарної обробки на основі відомостей про особливості обміну, стану органів і систем хворого .
Найбільш повному використанню досягнень лікувального харчування значною мірою сприяє правильна його постановка
Основні принципи лікувального харчування
Лікувальне харчування є найважливішим елементом комплексної терапії. Зазвичай його призначають у поєднанні з іншими видами терапії (фармакологічніпрепарати, фізіотерапевтичні процедури і т. д.). В одних випадках, при захворюванні органів травлення або хвороби обміну речовин, лікувальне харчування виконує роль одного з основних терапевтичних факторів, в інших створює сприятливий фон для більш ефективного проведення інших терапевтичних заходів.
Відповідно до фізіологічними принципами побудови харчових раціонів лікувальне харчування будується у вигляді добових харчових раціонів, іменованих дієтами. Для практичного застосування будь-яка дієта повинна характеризуватися наступними елементами: енергетичною цінністю та хімічним складом (певна кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин), фізичними властивостями їжі (обсяг, маса, консистенція, температура), досить повним переліком дозволених і рекомендованих харчових продуктів, особливостями кулінарної обробки їжі, режимом харчування (кількість прийомів їжі, час харчування, розподіл добового раціону між окремими прийомами їжі).
Дієтотерапія вимагає диференційованого та індивідуального підходу. Тільки з урахуванням загальних і місцевих патогенетичних механізмів захворювання, характеруобмінних порушень, змін органів травлення, фази перебігу патологічного процесу, а також можливих ускладнень і супутніх захворювань, ступеня вгодованості, віку та статі хворого можна правильно побудувати дієту, яка в змозі надати терапевтичний вплив, як на уражений орган, так і на весь організм у цілому.
Лікувальне харчування має будуватися з урахуванням фізіологічних потреб організму хворого. Тому будь-яка дієта повинна задовольняти наступним вимогам;
1) варіювати, але своєї енергетичної цінності відповідно до енерговитратами організму;
2) забезпечувати потребу організму в харчових речовинах з урахуванням їх збалансованості;
3) викликати оптимальне заповнення шлунка, необхідне для досягнення легкого відчуття насичення;
4) задовольняти смаки хворого в рамках, дозволених дієтою, з урахуванням переносимості їжі і різноманітності меню. Одноманітна їжа швидко приїдається, сприяє пригніченню і без того нерідко зниженого апетиту, а недостатнє збудження діяльності органів травлення погіршує засвоєння їжі;
5) забезпечувати правильну кулінарну обробку їжі зі збереженням високих смакових якостей їжі і цінних властивостей вихідних харчових продуктів;
6) дотримуватися принцип регулярного харчування. Лікувальне харчування має бути досить динамічним. Необхідність динамічності диктується тим, що будь-яка лікувальна дієта в тому чи іншому відношенні є обмежувальним, а, отже, односторонньою і неповноцінною. Тому тривале дотримання особливо суворих дієт може вести, з одного боку, до часткового голодування організму відносно окремих харчових речовин, з іншого до детреніровке порушених функціональних механізмів в період відновлення. Необхідна динамічність досягається застосуванням широко використовуваних в дієтотерапії принципів щадіння й тренування. Принцип щадіння передбачає виключення факторів харчування, сприяють підтримці патологічного процесу або його прогресування (механічні, хімічні, термічні подразники і т. д.). Принцип тренування полягає в розширенні спочатку суворої дієти за рахунок зняття пов'язаних з нею обмежень про метою переходу на повноцінний харчовий режим.
22.