3. Сутність нормування праці

Визначення норми праці на виконання роботи чи надання послуги вимагає обгрунтування норми, тобто урахування усіх факторів виробництва: технічних, економічних, фізіологічних, соціальних.

Нормування праці - це встановлення затрат праці у вигляді норм часу (виробки, чисельності, обслуговування і управління) на виконання операцій, робіт та надання послуг для даного підприємства при існуючих організаційно-технічних умовах. Встановлення норм праці - процес творчий, оснований на глибокому аналізі усіх факторів росту продуктивності праці.

Класифікація затрат робочого часу

Затрати робочого часу на виробництво, реалізацію і організацію споживання основних і додаткових готельних послуг різноманітні. Вивчення робочого часу дає можливість виявити усі його затрати при виконанні тієї чи іншої роботи, визначити можливості їх економії, скласти раціональний баланс робочого часу, обгрунтувати величину норми праці, з метою вивчення і аналізу затрат робочого часу класифікують, тобто підрозділяють на групи, у відповідності за певними ознаками, при цьому окремо аналізуються затрати робочого часу і час використання обладнання. Аналіз затрат робочого часу працівника дозволяє виявити ступінь його завантаженості, визначити зміст і характер затрат часу при виконанні виробничого завдання. Аналіз часу роботи устаткування проводиться з метою виявлення можливості його ефективного використання.

Класифікація затрат робочого часу наведена на рис. 9.1.

Робочий час - це законодавством встановлена повна тривалість робочого дня , протягом якого працівник повинен виконувати доручену йому роботу на підприємстві. Він ділиться на дві групи: час роботи і час перерв.

Час роботи - це частина робочого дня, протягом якого виконується та чи інша робота, яка передбачена і непередбачена виробничим завданням. Наприклад, прибирання ліжка, прибирання ванни, оформлення і надання номера туристу, транспортування валіз тощо.

Час перерви - це частина робочого дня, протягом якого трудовий процес за різних причин не здійснюється, а виконавець не працює.

Час роботи, у свою чергу, включає два види затрат часу: час, безпосередньо пов'язаний з виконанням виробничого завдання, і час роботи не обумовлений виробничим завданням (затрати часу на виконання випадкових, невластивих даному працівникові операцій; ходіння за інструментарієм; виконання обов'язків, що не передбачені посадовою інструкцією тощо).

Час виконання виробничого завдання поділяється на підготовчо-заключний, оперативний і час обслуговування робочого місця

Підготовчо-заключний час (Тпз) витрачається працівником (або бригадою) на підготовку себе і робочого місця до виконання виробничого завдання, а також на усі дії щодо його завершення. Як правило, затрати часу на ці дії здійснюються до початку і після закінчення виконаного завдання і не залежать від об'єму роботи. Підготовчо-заключний час може передбачатись технологією виробництва (наприклад, робота адміністратора, покоївки, менеджера номерного фонду тощо), правилами організації праці і нормами затрат (наприклад, для водіїв автомобілів) і обчислюватись декількома десятками хвилин. У деяких випадках час підготовки і завершення роботи обчислюється декількома днями (наприклад, для працівників круїзних суден).

Не підлягає обліку час проїзду від місця проживання до місця роботи і назад, час руху від входу в підприємство до робочого місця, час, необхідний для переодягання до і після закінчення роботи, тощо. Величина підготовчо-заключного часу у підприємствах готельного господарства залежить від рівня організації праці на конкретному робочому місці, встановлюється дослідним шляхом і затверджується керівником підприємства за погодженням з профспілковим комітетом і приблизно займає від 5% до 10% норми оперативного часу.

Оперативним (Топ) називається час, протягом якого працівник виконує задану роботу (операцію) - змінює форму і якість предмету праці або виконує дії щодо надання основних і додаткових готельних послуг. Оперативний час поділяється на основний (технологічний) (Toc) і допоміжний (Тод).

Основний (Toc), або технологічний, час затрачений безпосередньо на зміни предмету праці - форми і якості, стану і взаємовідношення, обчислює також виконання дій щодо надання основних і додаткових готельних послуг.

Протягом допоміжного часу (Тод) виконуються усі дії, необхідні для здійснення основної (технологічної) роботи.

До часу обслуговування робочого місця (Тобс) відносяться затрати робочого часу на дії, пов'язані з доглядом за робочим місцем і підтриманням устаткування, інструментів і пристосувань у робочому стані протягом зміни.

Час перерви ділиться на наступні види: перерви для відпочинку і особисті потребиЧас перерви ділиться на наступні види: перерви для відпочинку і особисті потреби (Твоп), перерви організаційно-технічного характеру (Тотп), перерви у зв'язку з порушенням трудової дисципліни (Тпд).

Перерви для відпочинку і особистих потреб використовуються для відпочинку з метою попередження втомленості і підтримання нормальної працездатності, а також на особисту гігієну. До перерв на відпочинок відноситься також час на проведення виробничої гімнастики. Тривалість часу перерв на відпочинок і особистих потреб залежить від умов праці і фізичного навантаження, встановлюється дослідним шляхом і затверджується керівником підприємства за погодження з профспілковим комітетом і приблизно займає від 4% до 6% норми оперативного часу.

Перерви організаційно-технічного характеру можуть бути обумовлені технологією і організацією виробництва (Тотп), а також порушенням нормального перебігу виробничого процесу (Тпвп). До першої групи перерв можна віднести, наприклад, очікування виходу туристів з номера при виїзді, пошук вільного місця в номерах, відсутність туристів у службі прийому і розміщення тощо. Усі ці перерви регламентуються і входять в норму праці. Друга група - це перерви, що пов'язані із затримкою подачі матеріалів до робочих місць, проведення позапланового ремонту, очікування електрика, сантехніка тощо, і залежать від організації виробництва.

Перерви в роботі у зв'язку з порушенням трудової дисципліни (спізнення, самовільне залишення роботи, передчасний вихід із роботи, особисті розмови по телефону тощо), по суті є простоями з вини працівника і є порушенням трудової дисципліни.

Час використання устаткування складається із часу роботи устаткування і перерви в роботі. Він дає уявлення про використання устаткування в часі протягом періоду спостереження (робочої зміни або якоїсь її частини).

Час роботи устаткування - це період, протягом якого устаткування знаходиться в дії. Він поділяється на час роботи і час холостого ходу.

Час робочого ходу - це період, коли устаткування знаходиться в дії, і на ньому виконується основна робота. Під час холостого ходу устаткування готується до здійснення робочого ходу.

Час перерви в роботі устаткування у залежності від причин поділяється: на час перерв у зв'язку з відпочинком і особистими потребами працівника, що обслуговує устаткування; час перерви організаційно-технічного характеру і перерв у зв'язку з порушенням трудової дисципліни. Перерви в роботі можуть бути регламентовані і не регламентовані. Час перерв, з причин порушення нормального ходу виробничого процесу і порушення трудової дисципліни, не регламентуються і в нормах не враховуються.