Тема 30. Робочий час працівників підприємств готельного господарства. Методи вивчення робочого часу.

Робочий час: сутність поняття. Робочий час, його тривалість: нормальна, скорочена, неповний робочий день. Відхилення від нормального робочого часу. Особливості режиму праці в підрозділах підприємств готельного господарства. Режим праці і відпочинку працівників підприємств готельного господарства. Основні графіки виходу на роботу працівників підприємств готельного господарства: лінійний, ступеневий, двобригадний, комбінований, вахтовий та ін. Особливості режиму праці і відпочинку різних груп працівників залежно від функцій, що виконуються.

Сутність, завдання і роль нормування праці в підприємствах готельного господарства. Поняття норми праці, нормування праці. Система норма праці: норма часу (трудомісткість операції), норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності, норма управління. Особливості нормування праці в підприємствах готельного господарства, його принципи: комплексність, динамічність, однакова напруженість, загальність, демократичність.

Класифікація витрат робочого часу і характеристика його складових. Нормовані і ненормовані витрати робочого часу. Види норм праці та їх класифікація. . Види норм праці та їх класифікація. Норма часу як основний фактор нормування праці. Норма виробітку та її взаємозв'язок із нормою часу. Норма часу обслуговування. Порядок розрахунку норм праці. Класифікація норм праці залежно від обсягу і переліку робіт, форми організації праці, сфери застосування і строку її дії. Методи встановлення норм праці.

1.Робочий час: сутність поняття.

Встановлення раціональних режимів праці і відпочинку на підприємствах готельного господарства і його підрозділах, ефективне використання робочого часу на кожному робочому місці гарантує збереження працездатності усіх працівників протягом тривалого часу. Це перший обов'язок керівництва і професійних спілок підприємства.

Робочий час — це час, встановлений законом або на основі часу, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати доручену йому роботу у відповідності з трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Правове регулювання робочого часу в підприємствах готельного господарства забезпечує створення умов для: розширення та збільшення видів наданих основних і додаткових готельних послуг; виконання працівниками необхідних норм праці; організації трудових процесів; охорони праці, а також закріплення гарантій працівників на час відпочинку та оздоровлення; полегшення умов праці.

Правові норми робочого часу можуть бути загальними і спеціальними. Загальні регулюють робочий час працівників усіх сфер діяльності (ст.50. Норма тривалості робочого часу. КЗпП України. ), спеціальні конкретизують загальні правові норми, визначені для працівників окремих сфер діяльності. Наприклад, правові норми робочого часу для працівників готельного господарства, медичних працівників, керівників туристичних груп, водіїв пасажирського транспорту для туристів, вихователів тощо.

Основними нормативами тривалості робочого часу є: робочий день (робоча зміна), робочий тиждень, робочий місяць, робочий рік.

Робочий день - встановлена законом тривалість роботи в годинах і хвилинах протягом доби; день роботи, на відміну від неробочого дня.

Робоча зміна - встановлена локальними актами (розпорядком робочого часу, графіком змінності) тривалість роботи в годинах і хвилинах протягом доби. Тривалість робочої зміни може бути меншою або більшою робочого дня, але, в середньому, вона повинна відповідати нормі облікового періоду (тижня або місяця, року).

Робочий тиждень - норма робочого часу встановлена законодавством (ст. 50 КЗпП України: «Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень»), режим працівника виражається у кількості робочих і вихідних днів у календарному тижні.

Робочий місяць і робочий рік - норма робочого часу (фонд робочого часу) даного календарного періоду, розрахованого шляхом множення суми робочих днів цього періоду на тривалість робочого дня.

Трудовим законодавством передбачається три види робочого часу: нормальна тривалість, скорочена тривалість, неповний робочий час.

Нормальна тривалість робочого часу для працівників підприємств готельного господарства не може перевищувати 40 годин на тиждень.

При 5-денному робочому тижні тижнева норма (40 год.) розподіляється на 5 днів. При цьому тривалість щоденної роботи (зміни) визначається «Правилами внутрішнього трудового розпорядку» або графіком змінності.

При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години. Тривалість роботи працівників напередодні святкових, неробочих і вихідних днів, крім працівників, у яких скорочена тривалість робочого часу, скорочується на одну годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні.

П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим комітетом підприємства з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу, і за погодженням із місцевою Радою народних депутатів (п. З ст. 52 КЗпП України).

Скорочена тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП України) законодавчо встановлюється:

• для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень; тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний час, не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу, для осіб відповідного віку від 15 до 18 років;

• для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (медичних працівників, вчителів, керівників туристичних груп, водіїв пасажирського транспорту для туристів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Неповний робочий час (ст. 56 КЗпП України) може встановлюватись як при прийняті на роботу, так і згодом за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Для працівників, на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційна відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота в умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника.

Прийом, перехід працівника на умови неповного робочого часу оформляється наказом підприємства.

При роботі з неповним робочим часом режим праці може передбачати наступне: зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день), наприклад: понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця - щоденно по 4 години, субота і неділя

- вихідні дні; зменшення тривалості робочих днів на тиждень (неповний робочий тиждень), наприклад: понеділок, середа, п'ятниця - по 8 годин, вівторок, четвер, субота, неділя - вихідні дні; зменшення тривалості щоденної роботи і одночасно числа робочих днів за тиждень, наприклад: понеділок, середа, п'ятниця

- по 4 години, вівторок, четвер, субота, неділя - вихідні дні. Неповний робочий час встановлюється, перш за все, в інтересах осіб, які бажають працювати, але з різних причин не можуть працювати повний робочий день або повний робочий тиждень. Це - жінки, що мають малолітніх дітей, домогосподарки, пенсіонери, студенти тощо.

Такий режим роботи працівників, з урахуванням нерівномірності завантаження номерного фонду підприємства готельного господарства протягом тижня, є економічно доцільним, тому що дозволяє залучити додаткову робочу силу в найбільш напружений період роботи (наприклад, одночасне прибирання великої кількості номерів після виїзду туристів).

У практиці діяльності підприємств готельного господарства допускаються наступні відхилення від нормального робочого часу: ненормований робочий день, надурочні роботи, робота у вихідні дні, робота у святкові дні, робота в нічний час, чергування.

Ненормований робочий день - це режим робочого часу, при якому працівник в окремі дні, у випадках виробничої необхідності, повинен виконувати з ініціативи адміністрації або за власним бажанням свої трудові обов'язки у надурочний час без додаткової оплати або надання відгулу та додаткової відпустки.

Ненормований робочий день може застосовуватись: для керівників, адміністративно-управлінської та господарської служб, служби прийому і розміщення, служби обслуговування або номерного фонду, технічно-експлуатаційної служби, ремонтно-будівельних дільниць та інших; для працівників, праця котрих не піддається точному обліку у часі; для працівників, робочий час яких за характером роботи розділяється на частини невизначеної тривалості. Перелік посад працівників з ненормованим робочим днем за погодження з профспілковим комітетом затверджуються власником або уповноваженим ним органом.

На працівників із ненормованим робочим днем розповсюджується загальний режим робочого часу і часу відпочинку: початок і закінчення роботи, перерви на обід, вихідні і святкові дні, відпустка. Коло обов'язків працівників із ненормованим робочим днем визначається трудовим договором, «Правилами внутрішнього трудового розпорядку», посадовими інструкціями з урахуванням можливостей їх виконання, як правило, в нормальний робочий час.

Надурочними роботами вважаються роботи, що виконуються понад встановленого для даної категорії працівників тривалості робочого часу за наказом або з відома адміністрації підприємства готельного господарства. Надурочні роботи, як правило, не допускаються (ст. 62 КЗпП України ).

Надурочні роботи застосовуються тільки у таких виняткових випадках: при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків; при проведенні громадських необхідних робіт із водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку-для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування; при необхідності закінчити роботу, яка в наслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт значної кількості працівників; при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви.

В усіх вищенаведених випадках адміністрація підприємства зобов'язана негайно вжити заходів щодо залучення працівників до роботи з дозволу профспілкового комітету підприємства (ст. 64 КЗпП України).

Граничні норми застосування надурочних робіт не повинні перевищувати 120 годин на рік для кожного працівника і чотири години протягом двох днів поспіль, також адміністрація повинна вести облік надурочних робіт кожного працівника.

До надурочних робіт забороняється (ст. 63 КЗпП України ) залучати: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших вісімнадцяти років; працівників, які навчаються у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, у дні занять; жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, але які можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою; залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Надурочні роботи компенсуються тільки підвищеною заробітною платою, компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Робота у вихідні дні працівників підприємств готельного господарства, як і працівників інших сфер діяльності, здійснюється загально-установленими днями щотижневого відпочинку - субота і неділя при п'ятиденному робочому тижні і неділя при шестиденному.

Оскільки в підприємствах готельного господарства обслуговування туристів відбувається в цілодобовому режимі, то багатьом категоріям працівників (черговим адміністраторам, черговим по поверхах, покоївкам, працівникам ресторанного господарства, водіям автотранспортних засобів та іншим) вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників, згідно з графіками виходу на роботу, затвердженими адміністрацією і погодженими з профспілковим комітетом (ст. 69 КЗпП України).

Робота у вихідні дні забороняється, але залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається з дозволу профспілкового комітету підприємства (ст. 71 КЗпП України) лише у виняткових випадках: для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемії, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибель або псування майна; для відвернення невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства або окремих його підрозділів; для відвернення невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за наказом чи розпорядженням. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Роботою у святкові дні, коли підприємства, установи і організації не працюють, являється: 1 січня - Новий рік; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України. Робота також не проводиться в дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівник підприємства надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят із відпрацюванням за ці дні (ст. 71 КЗпП України).

Робота у ці дні оплачуються у подвійному розмірі за фактично відпрацьовані години усім працівникам як з нормованим, так і з ненормованим робочим днем.

Робота в нічний час - це робота з 22.00 годин до 6.00 годин.

В підприємствах готельного господарства в такому режимі працюють чергові адміністратори, чергові по поверхах, швейцари, водії автомобілів, працівники котелень, охоронці та інші.

Тривалість нічної роботи (зміни) скорочується на одну годину, але це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.

Забороняється залучати до роботи в нічний час: вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років; осіб, що не досягли вісімнадцятирічного віку; обмежена робота в нічний час жінок, де це викликано особливою необхідністю дозволяється як виняток.

Чергування в практиці роботи підприємств готельного господарства встановлюється в разі виникнення необхідності до і після робочого дня, у вихідні і святкові дні як правило для керівників АУП. В обов'язки працівника, призначеного відповідальним черговим, як правило, входить оперативне рішення питань, пов'язаних з виїздом, прийняттям, розміщенням туристів і їх обслуговуванням, контроль за дотриманням порядку в підприємстві, вирішення інших невідкладних питань, що не входять у коло обов'язків даного працівника. Таке відповідальне чергування відрізняється від чергування, наприклад, електрика, сантехніка, медсестри, котрі виконують свої звичайні трудові функції.

Персональний список відповідальних чергових на місяць, квартал з зазначенням дати чергування і днів надання відгулів, погоджується з профспілковим комітетом. При цьому працівник не може залучатися до чергування в неробочі години частіше одного разу на місяць.

При чергуванні до початку або після закінчення робочого дня явка на роботу в цей день для працівника як з нормованим, так із ненормованим робочим днем зміщується.

За чергування у вихідні і святкові дні надається відгул протягом 10 днів тієї ж тривалості, що і чергування. Не дозволяється накопичувати дні відгулів за певний період для використання їх поспіль або додавати до відпустки.