31УЗАГАЛЬНЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ

УЗАГАЛЬНЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ. Це односкладне речен¬ня, дія якого стосується узагальненої особи, а головний член вира-жений дієсловом 2-ї особи — зрідка — в інших особових формах: “Боїшся вовка — не йди до лісу” (Нар. тв.). У цих реченнях дія, стан, ознака сприймаються узагальнено, як характерні для будь-якої особи. Узагальнено-особові речення виражають: 1) загальне положення, висновок, що стосуються всіх людей без¬відносно щодо місця і часу: “Що посієш, те й пожнеш»(Нар. тв.); 2) настрої, переживання, думки: “Трапляється так, що сидиш поміж інших, наче й друзі, але нічого спільного з ними не маєш» (Я. Мельник). Головний член узагальнено-особових речень може виражатися: 1) дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини теперішнього або майбутнього часу: Хочеш мати, треба дбати; 2) дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини наказового спо¬собу: За край рідний іди сміливо в бій-, 3) дієсловом у формі 1-ї особи множини теперішнього або май-бутнього часу дійсного способу: Що маємо — не дбаємо, а втративши — плачем;

4) дієсловом у формі 3-ї особи множини: “Решетом воду не носять” (Нар. тв.); 5) формою чоловічого роду минулого часу дійсного способу: «Цілив у ворону — попав у корову» (Нар. тв.). Узагальнено-особові односкладні речення відрізняються від оз-начено-особових речень вказівкою на узагальнення особи і, як пра-вило, є повними односкладними реченнями.

32. Складні речення із сурядним і підрядним зв'язком

Складне речення, у якому поєднуються різні види зв'язку, називається складним з різними видами зв’язку. Серед таких речень розрізняють речення із сурядним і підрядним зв'язком та речення із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком. У складному реченні із сурядним і підрядним зв'язком одні частини з'єднуються сурядними сполучниками, а інші - підрядними сполучниками чи сполучними словами: Аж ось труснуло сніжком, і земля нагадала аркуш паперу, на якім дитина випробувала зелені, руді й сірі фарби. У цьому реченні перша і друга частини з'єднані сурядним зв'язком, а друга і третя - підрядним. Складні речення із сурядним і підрядним зв'язком можуть мати різну будову: - дві або більше частини з'єднані сурядним зв'язком, від однієї з них залежить одна або кілька підрядних: Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну; - дві або більше частини з'єднані сурядним зв'язком, від кожної з них залежить одна або кілька підрядних: Щаслива ти, дорого, якою ми ідем, і пісня та щаслива, що в серці ми несем; - дві або більше частини з'єднані сурядним зв'язком і мають спільну підрядну частину: Коли в лісах іще ревли буй-тури, Даждьбогу сонце приміряло німб і люди чорноліської культури жили, співали, сіяли свій хліб.

Між двома головними частинами, з'єднаними одиничним сполучником чи, або, та (в значенні і), і (й), якщо вони мають спільну підрядну частину, кому не ставимо: Ще той папір від часу не зотлів і пам'ятка лишилась людям здавна, де за неграмотних французьких королів підписувалась Ганна Ярославна.

Розділові знаки у складному реченні з різними видами зв'язку

При збігу сполучників перед другим з них кому не ставимо тоді, коли в наступній частині наявні співвідносні слова то, так: 1. Лось сподівався побачити схід сонця, і коли під його променями забронзовіли верхівки, то лось наче аж полегшав. 2. З того вечора я часто приходив до дядька Себастьяна, і, коли він мав час, ми разом читали якусь книгу. Якщо перший з двох сполучників протиставний (а, але, однак і т.д.), то кому після нього взагалі не ставимо: Туман пав бузковим цвітом, а коли почав розходитись, крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі бузкові вали.

Складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком

У складному реченні із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком одні частини поєднуються за допомогою сполучників чи сполучних слів та інтонації, а інші - лише інтонації: Вже на річках дитячий галас вщух, холонуть дні, і все навкруг холоне. У цьому реченні між першою і другою частинами - безсполучниковий зв'язок, між другою і третьою - сполучниковий. Складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв'язком діляться на три різновиди: - складні речення із сурядним і безсполучниковим зв'язком: Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють.; - складні речення з підрядним і безсполучниковим зв’язком: Споконвіку в народі побутує думка: хто першим побачить цвіт ліщини, тому весь вік посміхатиметься щастя.; - складні речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком: Жодна мова ніколи не розвивається ізольовано; вона завжди зазнає більшого чи меншого впливу інших мов, і сама впливає на мови, які так чи інакше контактують з нею.

33 ДОДАТОК – це другорядний член речення, який служить для граматичного вираження об’єкта дії, стану або ознаки і відповідає на питання непрямих відмінків (Ми привчені до самостійності. Батько розповів мені історію. За тиждень написали п’ять контрольних) Диференційні ознаки додатка: 1)    є другорядним членом речення у формально-синтаксичній структурі простого речення; 2)    виражає об’єктні семантико-синтаксичні відношення (має об’єктне значення); 3)    здебільшого виражається іменниками або його еквівалентами; 4)    в основному стоїть після пояснюваного слова; 5)    найчастіше поєднується з пояснюваним словом зв’язком керування; 6)    при актуальному членуванні речення може входити до складу теми і реми або самостійно членувати їх; 7)    у семантико-синтаксичній структурі співвідноситься найчастіше із позицією об’єкта (може бути також адресатом, суб’єктом, знаряддям дії тощо). Отже, найвиразніша семантична ознака додатка – його предметне значення. Додаток може вказувати на: – об’єкт (пекти хліб, створювати картину); – суб’єкт (пишеться студентами, намальована художником); – адресат дії (принести матері, розповідати братові); – знаряддя дії (писати олівцем, різати ножем); – предмет порівняння (кращий за батька, вищий за мене). За будовою додатки бувають прості (виражаються одним словом: Заспівав пісню) та складені (виражаються сполученням слів: склавдва вірші). Залежно від того, як дія поширюється на предмет, додатки бувають прямі і непрямі. ПРЯМИЙ додаток означає об’єкт, на який безпосередньо переходить чи спрямовується дія присудка. Прямий додаток залежить від перехідних дієслів: відкрити закон, дивувати публіку, виконувати завдання, безособових дієслів: лихоманить мене, дієприслівників: читаючи книгу, слів категорії стану: жаль його. Прямий додаток виражається у формі Знахідного відмінка без прийменника: ·  іменником, займенником чи субстантивом: косять траву, люблю тебе, почув „тук-тук”, ненавиджу в собі старе, вовк і лічене бере; ·  неподільним словосполученням: Відвідали Олену Василівну,      Жінки наварили казан картоплі, Ви нагадали мені одного знайомого,   Переглянула кілька журналів Кайдашиха витягла два сувої полотна; ·  числівником: П’ять помножити на п’ять; До прямого додатка належать форми Родового відмінка без прийменника: ·  коли є частка Не біля присудка: Батога з піску не сплетеш,     Законів боротьби не зламати, Він мене не знає,         Я не чекаю нікого з гостей; ·  коли вказує на частину від цілого: випити молока, принесли хліба, хочу квасу, купити олії, ·  коли є вказівка на неозначену кількість предметів: дістати зошитів, куплю кавунів, розводять голубів; ·  коли Знахідний і Родовий відмінки збігаються: зрубав дуб – зрубав дуба, купив олівець – купив олівця, чорнобривців насіяла мати; ·  коли додаток (назва неістоти) залежить від предикативів жаль, жалко: жаль часу, грошей, землі, років. НЕПРЯМИЙ додаток означає об’єкт, на який дія безпосередньо не спрямована, а лише якоюсь мірою його стосується. У реченні залежить від: неперехідних дієслів: зустрілися з товаришем, вклонятися землі; дієприкметників: написаний письменником, виконана учнями вправа; прикметників: дорогий для мене, вдячний матері; віддієслівних іменників: запуск ракети, ремонт трактора, підживлення озимини, будівництво заводу; прислівників (категорії стану): сумно без тебе. Непрямий додаток виражається: ·     іменниками, займенниками, субстантивами у непрямих відмінках: Моєму щастю нема меж, Я принесу тобі удачу, Полоненимдали відпочити; ·     нерозкладними словосполученнями: Кожному з відвідувачів запропонували каву; Розповідають про ”Чорнобильську мадонну” І. Драча, ·     об’єктним інфінітивом: Прошу вас виконати завдання, ·     суб’єктним інфінітивом, що залежить від дієслів на означення процесів мовлення, мислення, психічного чи фізичного стану:думати, забути, обіцяти, боятися, соромитися, стомитися, любити Вона думала розповісти про свою таємницю; Студенти обіцяли вивчити лекцію. Іменники та їх еквіваленти з прийменниками або без них виступають переважно означеннями, якщо залежать від інших іменників і можуть бути замінені власне атрибутивними (означальними) словосполученнями або підрядними означальними реченнями: Берег моря – морський берег;  вогонь багаття – вогонь, який дає багаття. Іменники, які вказують на місце чи напрям дії, є – додатками, якщо це назви осіб: поїхав до батьків; сидів біля дівчини; і – обставинами, якщо це назви неістот: підбіг до зупинки, поїхав до Києва, сидів на лаві. Додатки можуть бути відокремленими, поширеними і непоширеними. Це напівпредикативні конструкції з подвійними відношеннями:Крім тріскучого морозу, мандрівникам дошкуляв сильний вітер. 34 ПЕРІОД

Термін "період" походить від грецького слова лєріо6о<; (грецьк. алфавіт), що означає коло, окружність, обертання. Лінгвістичний термін слова "період" означає особливу синтаксичну конструкцію, яка характеризується ґрунтовним, розгорнутим викладом певного змісту й водночас - структурною цілісністю.

Період не є окремим структурним типом речення, його не можна віднести до жодного з відомих структурних типів. В окремих працях період відносять до складних речень²⁷, але це не зовсім точно. Період - це своєрідна організація складних, а інколи простих, переважно ускладнених речень: Коли в грудях моїх тривога то потухає, то горить; коли загублена дорога, а на устах любов тремтить; коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні,-тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М. Рильський); Повитягались гострі шпилі, одділились окремі каміння, перетворились у білий мармур, - і став перед нами острів із моря (М. Коцюбинський).

Періоди не мають єдиної граматичної структури. Визначальною ознакою періоду є специфіка побудови їх. Усі вони чітко діляться на дві частини. У першій частині є обов'язково ряд однорідних елементів, подібних за будовою й за граматичною та смисловою функцією, які залежать від другої частини, що завершує весь вислів. Кожен з однорідних елементів, що входять до складу першої частини періоду може більшою чи меншою мірою ускладнюватися найрізноманітнішими синтаксичними засобами уточнення висловленої думки - підрядними реченнями, відокремленими членами, вставними словами: Ні насторожений шуліка, що годинами кружляє високо в небі; ні невідомий вершник, що вряди-годи беззвучно проскоче по обрію; ні чабан, що маячить на далеких толоках по плечі в текучому мареві, - ніщо не розвіє, ніщо не порушить степового величного спокою (О. Гончар). У цьому періоді однорідні підмети ускладнені залежними від кожного з них означальними підрядними реченнями.

Отже, істотною рисою періоду є те, що в ньому більш-менш повно висловлено певний зміст (перша частина), а в другій частині підведено підсумок, зроблено висновок із наведених фактів.

Періодові властивий постійний порядок розміщення його частин: спочатку перша частина, а потім друга. Такий порядок розташування частин обов'язковий, зміна його призведе до руйнування ритмічності, завершеності вислову.

Період має інтонацію, властиву лише йому. Перша частина періоду характеризується специфічною висхідною інтонацією: зберігаючи загальну перелічувальну інтонацію, кожен наступний з однорідних елементів, вимовляється вищим тоном, ніж попередній, кульмінація тону припадає на останній член і завершується тривалою паузою. Друга ж частина починається значно нижчим тоном і вимовляється з завершальною інтонацією.

Між першою й другою частинами на місці паузи ставиться кома й тире.

Усне розмовно-побутове мовлення, як мовлення ситуативне, практично несумісне з уживанням періодів. Ця конструкція властива монологічному мовленню. До періоду нерідко вдаються письменники, публіцисти, оратори. Застосування його надає розповіді розміреності, плавності, допомагає систематизувати факти.