28. Види роздрібної торгівлі

РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ – люба діяльність по продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Роздрібна торгівля охоплює такі функції:

• збирає асортимент товарів та послуг від значної кількості постачальників пропонуючи їх для продажу;

• сортує товар;

• надає інформацію через рекламу, вітрини, написи;

• сприяє в проведенні маркетингових досліджень учасниками каналів збуту;

• зберігає товари, розміщує їх в торгівельних приміщеннях;

• встановлює остаточну ціну на товар.

Роздрібна торгівля охоплює 4 рівні обслуговування.

1. Підприємства самообслуговування – магазини-склади, магазини знижених цін, підприємства посилторгу, торговельні автомати.

2. Підприємства з вільним відбором товарів мають продавців до яких при потребі можна звернутись.

3. Підприємства з обмеженим обслуговуванням – торгівля в роздріб, продаж по телефону, магазини і універмаги, які пропонують послуги у вигляді продажу в кредит і прийому назад куплених дефектних товарів.

4. Підприємства з повним обслуговуванням – спеціалізовані магазини і універмаги, в яких достатній штат продавців, що можуть допомогти вибрати товар.

Роздрібні підприємства можна класифікувати за наступними ознаками:

• за формами власності (незалежні роздрібні торговці, добровільні мережі і кооперативи незалежних роздрібних торговців, споживчі кооперативи);

• за показниками організації та обсягу послуг для споживачів (підприємства самообслуговування, з вільним відбором товарів, з обмеженим обслуговуванням, з повним обслуговуванням);

• за структурою товарного асортименту (спеціалізовані магазини, універмаги широкого профілю, торгові комплекси, роздрібні підприємства послуг, магазини товарів повсякденного попиту);

• за принципом ведення цінової політики (магазини знижених цін, склади-магазини, магазини-демонстраційні зали);

• за характером торгового обслуговування (торговельні автомати, роздрібна торгівля по пошті або по телефону);

• за концентрацією магазинів (центральний діловий район, районний торговий центр, торговий центр мікрорайонну).

28. Суть комунікаційної політики

КОМУНІКАЦІЙНА ПОЛІТИКА – це планування і здійснення комплексу заходів, спрямованих на просування товару на ринок, для чого здійснюється реклама, персональний продаж, стимулювання збуту і пропаганда.

Головна МЕТА комунікаційної політики – стимулювання попиту.

ФУНКЦІЇ комунікаційної політики:

1. створює образ престижності фірми і її виробів;

2. інформує про параметри і властивості товару;

3. підтримує популярність існуючих товарів;

4. може змінити образи товарів і послуг, які втрачають свої позиції;

5. переконує споживачів переходити від дешевих товарів до дорожчих;

6. заохочує до активності учасників каналів збуту;

7. інформує споживачів про розпродаж;

8. відповідає на запити споживачів;

9. обгрунтовує ціни на товари та послуги;

10. забезпечує обслуговування клієнтів після купівлі товару.

Зусилля по просуванню направлені на споживачів, акціонерів, учасників каналів збуту, торговельний персонал, керівництво.

Комунікаційна політика включає в себе: рекламу, стимулювання збуту, пропаганду, персональний продаж.

Структура комплексу просування визначається такими факторами:

• тип товару чи ринку;

• стратегія натиску традиційних виробництв;

• стратегія притягування споживачів до товару нових виробництв;

• ступінь готовності покупця до здійснення покупки;

• етап життєвого циклу товару;

• бюджет;

• рівень конкуренції;

• місце реалізації.

Фірми, які випускають товари промислового призначення, спочатку проводять персональний продаж, а потім стимулювання збуту, рекламу, пропаганду.

На ринку товарів народного споживання спочатку проводять рекламу, потім стимулювання збуту, особистий продаж, пропаганду.

На великому ринку доцільно застосовувати рекламу, а на малому – персональний продаж.

При виведенні товару на ринок акцент робиться на рекламу і пропаганду, а потім вже стимулюють збут (на етапі зрілості зростає роль стимулювання збуту).