- •1. Дайте визначення таким поняттям як рішення, управлінське рішення, прийняття рішення. Перелічіть засади, на яких ґрунтується прийняття управлінських рішень.
- •2. Складові прийняття управлінських рішень.
- •3. Етапи розгорнутого процесу прийняття рішень. Охарактеризуйте коротко кожен з них.
- •4. Характерні помилки, які можуть траплятися у процесі прийняття рішень.
- •5. Алгоритм та його місце в теорії інтелектуальних систем прийняття рішень.
- •6. Структура інтелектуальної системи прийняття рішень.
- •7. Сутність поняття «Інтелектуальна система прийняття рішень».
- •8. Концептуальні положення системної парадигми.
- •9. Переваги та недоліки системної парадигми.
- •10. Принципи системного аналізу.
- •11. Основні методи системного аналізу.
- •12. Відмінності між класичним та новітнім системними підходами стосовно прийняття рішень.
- •13. Охарактеризуйте стисло суть кроків вирішення проблем та прийняття рішень.
- •14. Суть понять «дані» та «знання». Покажіть між ними відмінність.
- •15. Суть вимірності об’єкта. Шкали.
- •16. Особливості представлення знань в іспр.
- •17. Представлення знань в іспр за допомогою логічної моделі. Навести приклад.
- •18. Представлення знань в іспр за допомогою семантичних мереж. Навести приклад.
- •19. Представлення знань в іспр за допомогою фреймової моделі. Навести приклад.
- •20. Представлення знань в іспр за допомогою продукційної моделі. Навести приклад.
- •21. Раціональний вибір та аксіоми раціонального поводження в економіці.
- •22. Функції вибору та операції над ними.
- •23. Дерево рішень. Прийняття рішень за його допомогою.
- •24. Суть нераціонального поводження. Евристики та зміщення.
- •25. Теорія проспектів. Її відмінність від теорії корисності.
- •26. Види невизначеності та причини її виникнення.
- •27. Сутність ризику. Його суб’єктивність та об’єктивність.
- •28. Система постулатів стосовно ризику як економічної категорії.
- •29. Узагальнений алгоритм вимірювання певного виду економічного ризику
- •30. Сутність якісного аналізу ризику
- •31. Кількісні показники оцінки ступеня ризику в абсолютному вираженні.
- •32. Кількісні показники оцінки ступеня ризику у відносному вираженні
- •33. Визначення нечіткої множини та її властивості.
- •34. Операції над нечіткими множинами. Задати універсальну множину та дві нечіткі множини на ній та здійснити всі можливі операції над ними.
- •35. Суть дефазифікації. Методи дефазифікації. Наведіть приклад.
- •36. Функція належності та методи її побудови.
- •37. Нечітке відношення та його властивості.
- •38. Суть прийняття рішення за принципом Белмана–Заде.
- •39. Кроки нечіткого виводу в загальному випадку.
- •40, Що таке задачі оптимізації? у яких випадках застосування інструментарію генетичного алгоритму є ефективнішим за традиційні методи оптимізації.
- •41. Способи кодування параметрів задачі для використання у прийнятті рішення інструментарію генетичного алгоритму. Детально пояснять двійкове кодування.
- •42. Основна термінологія, що використовується в генетичному алгоритмі.
- •43. Основі кроки класичного генетичного алгоритму. Опишіть їх.
- •45. Оператори генетичного алгоритму.
- •46. Експертна система оцінювання та принципи, на яких вона ґрунтується.
- •47. Схема експертного оцінювання з урахуванням послідовності залучення і функцій основних груп суб'єктів.
- •48. Етапи процесу експертного оцінювання
- •49. Методи колективної роботи експертної групи
- •50. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи.
- •51. Задачі експертного оцінювання.
- •52. Статистичні методи обробки експертної інформації.
- •53. Якісна модель опр.
- •54. Способи якісного вимірювання оцінок альтернатив за критеріями.
- •55. Метод запрос. (Замкнуті Процедури у Опорних Ситуацій)
- •56. Метод аналізу ієрархій.
- •57.Суть багатокритеріальних задач прийняття рішень.
- •58. Назвіть типові багатокритеріальні задачі та стисло опишіть одну з них.
- •59. Кроки процесу розв‘язування багатокритеріальної задачі.
- •60. Суть методу використання гіперболічної функції для розв’язування багатокритеріальної задачі.
- •61. Стисло опишіть основні кроки розпливчастого методу аналізу ієрархій.
- •62. Гра та її складові.
- •63. Класифікація інформаційних ситуацій.
- •64. Інгредієнт функціонала оцінювання
- •65. Прийняття рішень у полі першої інформаційної ситуації.
- •66. Прийняття рішень у полі другої інформаційної ситуації.
- •67. Прийняття рішень у полі третьої інформаційної ситуації.
- •68. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної
- •69. Прийняття рішень у полі п'ятої інформаційної ситуації.
- •70. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації.
- •71. Суть теоретико-ігрового підходу в прийнятті рішень з урахуванням
- •72. Ігровий розпливчастий метод аналізу ієрархій (ірмаі).
- •73. Стисло охарактеризуйте теоретико-ігрову концепцію вибору портфеля.
- •75. Одношарові та багатошарові штучні нейронні мережі. Їх архітектурні особливості. Розрахунок вихідного вектору.
- •76. Суть навчання штучних нейронних мереж та його оцінювання.
- •77. Правила навчання штучних нейронних мереж.
- •78. Назвіть різні структури нейронних мереж та для однієї з них наведіть алгоритм її навчання.
- •79. Особливості сумісного використання генетичних алгоритмів та штучних нейронних мереж.
- •80. Основні характеристики штучних нечітких нейронних мереж.
8. Концептуальні положення системної парадигми.
Головні концептуальні положення системної парадигми в обґрунтування управлінських рішень, полягають у наступному:
Розглядаються як усі теоретично можливі
альтернативи методи і засоби досягнення цілі;
альтернативи системи оцінюються з позиції
довготривалої перспективи;
системна парадигма необхідно застосовувати
завжди, але без неї не обійтися у разі коли відсутні стандартні формалізовані рішення;
ураховуються різні альтернативні щодо
вирішення самої проблеми;
розглядаються проблеми, для яких нечітко
визначені вимоги що до вартості і часу;
визнається вплив суб’єктивний у процесі
прийняття рішень, та відповідно с цим розробляється процедури узгодження різних поглядів;
особлива увага приділяється чинникам
невизначеності і породжено нею ризиками, їх урахування і оцінювання у виборі оптимальних чи раціональних рішень серед множини варіантів.
9. Переваги та недоліки системної парадигми.
Системна парадигма – це методологія вирішення проблем та прийняття рішень, яка грунтується на структоризації систем, якісними та кількисними порівняннями альтернатив.
Системна парадигма є об'єднавчої концепцією. Об'єкт вивчення сприймається як ціле, постійно взаїмодіюче з різними зовнішніми чинниками.
- Переваги, характерні для щодо самостійних частин 17-ї та елементів системи (наприклад, індивідів), притаманні системі загалом. Якщо цю систему змінюється, змінюються, й переваги.
- Система може розвиватися ніби за законами власної еволюції, і під впливом адміністративних рішень.
- Будь-яка система має характерних лише неї недоліки.
- Кількісні, часом і якісні властивості однієї системи порівнюються з відповідними властивостями інших.
Останнім часом системний підхід починає обіймати у економічних дослідженнях самостійне місце. Але це є набір якихось посібників чи принципів для управляючих — це спосіб мислення стосовно організації та управління. Він дає змогу з допомогою абстрактних коштів підійти до моделювання складних, багатоплановіших процесів, значно спрощуючи вирішення конкретного завдання, у своїй, не втрачаючи повноти властивостей аналізованих явищ.
Отже, у зв'язку з постійним розвитком економіки, появою нову інформацію і появою безлічі економічних об'єктів неминуче виникає у об'єднавчої концепції. Для її роль і системна парадигма. Вагомий внесок у становлення системного мислення внесли марксизм і теорія надійності.
10. Принципи системного аналізу.
Основні принципи системного аналізу є узагальненням досвіду роботи фахівців з дослідження та розробки складних систем, які можливо розділити на принципи:
• Принцип кінцевої цілі: абсолютний пріоритет кінцевої (загальної, глобальної) цілі над проміжними цілями, цілями підсистем то-що;
• Принцип масштабу. Якість функціонування системи можна оцінювати лише стосовно системи більш високого рівня ієрархії. Тобто для визначення ефективності функціонування системи треба представити п як частину більш загальної системи й проводити оцінювання по зовнішніх властивостей з урахуванням цілей і завдань метасистеми;
• Принцип еквіфінальності. Система може при різних початкових умовах та різними шляхами досягати потрібного кінцевого стану, що не залежить від часу й визначається виключно власними характеристиками системи (це є формою стійкості стосовно початкових та межових умов);
• Принцип єдності передбачає одночасний розгляд системи як цілого та як сукупності частин (елементів). К розподш на складові частини слід здійснювати зі збереженням цілісних уявлень про систему;
• Принцип зв'язності. Розгляд будь-якої частини системи потрібно проводити з урахуванням пов’язань з іншими елементами системи та зовнішнього середовища, а саму систему слід розглядати як частину (підсистему, елемент) більшої системи (надсистеми, метасистеми);
• Принцип модульної побудови. У багатьох випадках систему доцільно розглядати як сукупність взаємопов'язаних модулів, які можна вважати моделями и компонентів (підсистем та елементів).
• Принцип ієрархії. При побудові моделі системи доцільним є введення ієрархії по частинах та їх ранжування, що спрощує розробку системи та встановлює порядок розгляду частин.
• Принцип функціональності. Доцільно розглядати структуру та функції системи сумісно, віддаючи при цьому перевагу функціям над структурою.
• Принцип розвитку передбачає врахування мінливості системи, и здатност1 до розвитку, адаптації, розширення, заміни частин, накопичування інформації.
• Принцип децентралізації передбачає поєднання у складних си¬стемах централізованого та децентралізованого управління за умови, що ступінь централізації має бути мінімальним, таким, що забезпечує досягнення поставленої цілі.
• Принцип невизначеності. Невизначеності й випадковості в си¬стемі необхідно враховувати. Принцип стверджує, що можна мати справу із системою, у якій структура, функціонування чи зовнішні впливи не є повністю визначеними.