62. Гра та її складові.

Гра — це формалізований опис (модель) конфліктної ситуації, що включає чітко визначені правила дій її учасників, які намагаються отримати певну перемогу шляхом вибору конкретної (в певному сенсі — найкращої) стратегії поведінки. Суб’єкт прийняття рішення (СПР) називається гравцем, а цільова функція — платіжною функцією. У грі можуть брати участь кілька гравців, причому деякі з них можуть вступати між собою в постійні або тимчасові коаліції (спілки). У випадку утворення коаліцій гра носить назву “коаліційної”. Гра двох осіб називається парною грою.

Кожен гравець приймає такі рішення, тобто вибирає таку стратегію поведінки, щоб максимізувати свій виграш або мінімізувати програш. При цьому він не знає, яких стратегій дотримуватимуться інші гравці. Отже, кожен гравець приймає свої рішення в умовах невизначеності, а результат обраної ним стратегії залежить від поводження всіх учасників гри. Цікавою, з практичної точки зору, є змішана ігрова модель, коли множина стратегій суб’єкта керування S є дискретною і може набувати скінченної кількості варіантів, а множина станів економічного середовища Q — неперервною. В цьому випадку ситуація прийняття рішень характеризується сукупністю функцій:

63. Класифікація інформаційних ситуацій.

Під інформаційною ситуацією з точки зору суб’єкта управління розуміють певний ступінь градації невизначеності щодо перебування економічного середовища в одному зі своїх можливих станів у момент прийняття рішення суб’єктом управління. Класифікацію інформаційних ситуацій, які характеризують поведінку економічного середовища під час «вибору» свого стану в процесі прийняття рішення, можна представити наступним чином. Перша інформаційна ситуація характеризується заданим розподілом апріорних імовірностей станів економічного середовища

, тобто вважаються відомими ймовірності реалізації

j-го стану: , для яких мають виконуватися такі умови

Друга інформаційна ситуація характеризується можливістю оцінити параметри (числові характеристики), які характеризують розподіл апріорних імовірностей станів економічного середовища (математичне сподівання, дисперсію), хоча сам закон розподілу ймовірності є невідомим (достатня за обсягом інформація).

Третя інформаційна ситуація характеризується певною системою (лінійних чи нелінійних) співвідношень пріоритету стосовно елементів множини Θ — станів економічного середовища (обсяг інформації про економічне середовище недостатній). Четверта інформаційна ситуація характеризується, з одного боку, невідомим розподілом апріорних імовірностей станів економічного середовища, а з іншого — відсутністю активної протидії економічного середовища цілям суб’єкта управління. П’ята інформаційна ситуація характеризується абсолютно протилежними (антагоністичними) інтересами ОПР та економічного середовища, тобто має місце конфлікт між ними. При цьому економічне середовище є активним і являє собою зловмисного противника. (Це ситуація, коли достатнім є обсяг інформації про поведінку економічного середовища).Шоста інформаційна ситуація характеризується як проміжна між першою та п’ятою інформаційними ситуаціями, коли разом із наявністю певної інформації щодо розподілу Р апріорних імовірностей економічне середовище не є пасивним. Слід зауважити, що кожній інформаційній ситуації відповідає свій набір критеріїв прийняття рішень.