51. Задачі експертного оцінювання.

Залежно від мети експертного оцінювання й методу обрахунку експертних оцінок виникають наступні основні задачі: побудова узагальненої оцінки понять й об’єктів на основі індивідуальних оцінок експертів, побудова узагальненої оцінки на основі парного порівняння об’єктів кожним з експертів, визначення відносних ваг взаємозв’язку об’єктів, визначення залежностей між ран жировками, визначення узгодженості думок експертів, оцінка надійності обробки результатів. При вирішенні багатьох задач недостатньо упорядкування об’єктів по одному або по групі показників. Необхідно мати числові значення для кожного об’єкта, що визначають його перевагу перед іншими об’єктами. Наявність таких оцінок дозволить визначити узагальнену оцінку для всієї групи експертів. Визначення узгодженості думок експертів провадиться шляхом обчислення числової міри, що характеризує ступінь близькості індивідуальних думок. Аналіз значення міри узгодженості сприяє отриманню правильного судження про загальний рівень знань з розв’язуваної проблеми й виявленню групувань думок експертів. Обробка експретних оцінок дозволяє розкрити зв’язані показники порівняння й здійснити групування по ступеню зв’язку.

52. Статистичні методи обробки експертної інформації.

Статистичні методи базуються на припущенні, що відхилення оцінок експертів від істинних значень відбувається у силу випадкових причин. Експертиза 1 (Е1): , – експерти ізольовані, – обернений зв'язок відсутній, . Тобто результуюча числова оцінка знаходиться за формулою середньозваженого значення (математичного сподівання випадкової величини). За степінь узгодженості думок експертів служить дисперсія: . Як модифікація (Е1) розглядається наступна експертиза 2: , = , де – "оптимістична" оцінка -го експерта, – "реалістична" і – "песимістична". Для експерта – "реаліста" (психологічний тип експерта можна визначити відповідним тестуванням) доцільно покладати , , ; для експерта – "оптиміста" , , (він "завищує" оптимістичну оцінку), для експерта – "песиміста" , , (він "занижує" оптимістичну оцінку). Степінь узгодженості між оцінками визначається величиною , де , – степінь невпевненості -го експерта у своїй оцінці (для експерта реаліста , для інших – ). В експертизах , можна визначити статистичну значимість отриманих результатів. Задаємо ймовірність похибки , вважаючи, що величина розподілена за нормальним законом з центром і дисперсією . Тоді: , де , величина має розподіл Ст'юдента з -м ступенем свободи (визначаємо за таблицею розподілу Ст'юдента, за величиною р).

53. Якісна модель опр.

Особа, що приймає рішення (ОПР) - це індивід або група індивідів, які роблять вибір певної альтернативи як рішення й відповідають за наслідки реалізації даного рішення.

Якісна модель ОПР - це підмножина щодо стійких рис, якими володіють ОПР й які відіграють роль при рішенні будь-яких типів завдань. Основними постійними рисами ОПР є цілеспрямованість і характеристика систем пам'яті. ОПР відіграє дуже важливу роль в системі прийняття управлінських рішень. Оскільки від нього залежить, які методи будуть обрані при розробці та оцінці альтернативних варіантів, який з них буде обраний та яким чином буде реалізоване прийняте рішення. Ефективність прийнятих рішень значною мірою залежить від якостей, характеристик, найважливіших рис особи, що приймає рішення (ОПР). При персоніфікованому прийнятті рішень у ОПР можна виділити індивідуальні риси, властиві конкретній особистості, і постійні риси ОПР. При колективному прийнятті рішень важливо ще сполучення особистісних рис - індивідуальних і постійних.Індивідуальні риси, риси особистості особливо важливі для рішення деяких типів завдань. Наприклад, творчі здатності - оригінальність і гнучкість мислення, творча уява - особливо важливі при рішенні завдань творчого характеру. У той же час ці здатності не настільки істотні в стандартних, повторюваних завданнях.