47. Схема експертного оцінювання з урахуванням послідовності залучення і функцій основних груп суб'єктів.

При підтримці прийняття рішень використовується експертна інформація двох видів: концептуально-понятійна й оціночна. Інформація першого типу представляє собою формування цілей, критеріїв, альтернатив, визначення принципів оптимальності. Загальна схема експертизи. Аналіз існуючих експертиз показує, що у процесі їх побудови можна виділити наступну послідовність дій. Дослідник (консультант) знаходить множину "можливих" оцінок , у якій знаходиться шукана оцінка. Дослідник (консультант) визначає множину допустимих оцінок , з котрої здійснюють вибір експерти. Кожен експерт вибирає свою оцінку , , тобто розв'язує задачу вибору найкращої оцінки з . Дослідник (аналітик) проводить обробку отриманої від експертів інформації й знаходить результуючу (інтегральну, колективну) оцінку з , котра приймається за розв'язок початкової задачі оцінювання. Якщо отриманий розв'язок не задовольняє дослідника, він може організувати "обернений зв'язок", після чого експерти знову розв'язують відповідні задачі вибору. Підготовка експертизи полягає у конкретизації параметрів: 1) Множина можливих оцінок (ММО) визначається задачею оцінювання. 2) Множина допустимих оцінок (МДО). Для конкретизації необхідно описати вид його представлення експерту, котрий залежить від форми опитування експерта. Опитування типу інтерв'ю передбачає розмову дослідника з експертом, у ході якої дослідник ставить питання у відповідності з розробленою програмою. До недоліків методу відносяться складність формалізації та високі вимоги до дослідника та експерта. 3) Виділяють три форми взаємодії експертів (параметр L): експерти вільно обмінюються інформацією; обмін інформацією між експертами регламентовано; експерти ізольовані один від одного. 4) Обернений зв'язок в експертизі. Кожному експерту надають результуючу оцінку, взагалі кажучи, разом з деякою іншою інформацією (наприклад, з "найгіршою" й "найкращими" оцінками). На основі одержаних даних експерти уточнюють свої оцінки, після чого процедура повторюється знову, поки не буде одержана узгодженість оцінок, що задовольняє дослідника. 5) Підбір експертів. Спочатку визначається число експертів – воно повинно бути достатньо великим для того, щоб були всебічно враховані суттєві властивості задачі, з іншого боку, при занадто великій кількості експертів виникають труднощі в організації процедури. Доцільно організовувати групу з 10-20 експертів, хоча можливі відхилення як у більшу, так й меншу сторону.

48. Етапи процесу експертного оцінювання

основні етапи організації і проведення експертного оцінювання. Їх послідовність і склад змінюються залежно від реальних умов і обмежень:

• визначення цілі експертизи і розробка організації та методики процедури опитування. На цьому етапі встановлюються завдання, що мають бути вирішені; терміни виконання робіт; фінансове і матеріальне забезпечення; місце і час проведення опитування; кількість турів опитування; форма його проведення; порядок фіксації і збирання результатів;

• формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи), визначення їхніх прав і обов’язків;

• відбір експертів і формування експертних груп;

• проведення опитування;

• визначення методики обробки даних опитування: завдання і строки обробки, процедури і алгоритми, матеріальне забезпечення проведення обробки;

• аналіз і обробка інформації, отриманої від експертів;

• синтез об’єктивної (статистичної) інформації і інформації, отриманої в результаті експертизи, з метою приведення її в форму, зручну для прийняття рішень, ознайомлення з результатами експертизи організацій і осіб.

Головним етапом сумісної роботи групи управління і експертів є опитування. Основним змістом опитування є :

• постановка завдання і формування переліку питань;

• інформаційне забезпечення;

• відпрацювання експертами думок, оцінок, прогнозів;

• збирання результатів.