2. Геологічна вивченість району

Вивчаємий район відноситься до Східного нафтогазоносного регіону, Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області, тому геологічна вивченість району пов’язана з пошуком на території Дніпровсько-Донецької западини промислових покладів вуглеводнів.

Вивчення району починається із другої половини XIX сторіччя. Окремі відомості про геологічну будову території дослідження є в роботах М.Д. Борисяка і І.Ф. Леваківського. В 1888 р. О.В. Гуров склав геологічну карту дочетвертинних і четвертинних відкладів (масштабу 1:420 000).

У 1937 р. у витоків відкриття першої нафти в Дніпровський-Донецької западині стояли Н.С. Шацький, якому належить перша опублікована в 1931 р. робота за прогнозом нафтогазоносності, і Ф.О. Лисенко (1929, 1933), який вивчав в районі Ромен Сумської області гіпси і гіпсоносні мергелі як сировина для отримання цементу і сірчаної кислоти.

Перші прямі ознаки нафти в Дніпровсько-Донецькій западині були виявлені в 1935 році при пошуковому бурінні на калійні солі геологічною партією АН УРСР на г. Золотусі, біля східної околиці м. Ромни Сумської області. В пошуковій свердловині №2, з глибини 28 м було отримано близько 2 т нафти. Пізніше, у 1939 році з неї отримано промисловий приплив нафти, і, таким чином, відкрите перше нафтове родовище в межах Східного нафтогазоносного регіону. Поклад містився в кепроці Роменського соляного штоку.

Відразу після відкриття родовища були створені спеціалізовані установи для проведення цілеспрямованих геолого-геофізичних робіт з метою пошуків родовищ нафти і газу. Основна увага приділялась вивченню геологічних умов, аналогічних Ромненській структурі (Висачківський та Дмитрівський соляні куполи). Проте, як показало пошукове буріння, цей напрям виявився малоефективним.

З 1945 року геологами була обгрунтована необхідність вивчення нафтогазоносності криптодіапірових структур, що підтвердилося відкриттям у 1950 році Радченківського нафтогазового та унікального Шебелинського газоконденсатного родовищ. Це стало поштовхом до нарощування темпів пошуково-розвідувальних робіт, особливо в перші п'ятнадцять років.

З 1950 по 1970 роки в різних тектонічних зонах ДДЗ на території від Чернігівської до Луганської областей було відкрито 34 родовища, серед них такі, як уже згадуване Шебелинське та великі нафтогазоконденсатні Качанівське, Глинсько-Розбишівське, Гнідинцівське, Леляківське, Рибальське та ін.

Вже у 1962 році Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область дала більшу частину видобутої в Україні нафти, а в 1964 — і газу. З цього часу Східний регіон залишається провідним в Україні за запасами і видобутком вуглеводнів. Обсяги глибокого буріння постійно зростали. Максимального значення вони досягли у 1967 році (358 900 м погонних). Саме в цей час пошуково-розвідувальні роботи переходять на глибини 3000-5000 м. Стрімко збільшувалися обсяги сейсморозвідувальних робіт з використанням методу МСГТ. Вивчення і промислова оцінка похованих структур і насамперед між купольних складок Машівсько-Шебелинського газоносного району привели до численних відкриттів, у тому числі великих Єфремівського, Західно-Хрестищенського, Яблунівського, Котелевського, Березівського та інших родовищ. Суттєво змінився розподіл розвіданих запасів за глибинами.

З 1970 році у зв'язку з постійно зростаючим дефіцитом пошукових об'єктів була успішно розпочата промислова оцінка малоамплітудних піднять на малих та середніх глибинах. Це дозволило повернутися до ділянок, де вже проводилися геологорозвідувальні роботи, і завдяки перегляду матеріалів досліджень виявити значну кількість нових об'єктів. У результаті було відкрито рентабельні для видобутку вуглеводнів Суходолівське, Юр'ївське, Виноградівське, Бережівське та інші родовища.

Перша спроба пошуків покладів вуглеводнів у пастках неантиклінального типу (Північно-Голубівське родовище, 1960) була невдалою і надовго загальмувала ці роботи. В подальшому досвід набувався переважно шляхом побіжного вивчення цих об'єктів. Тільки з середини вісімдесятих років минулого століття почалися їх цілеспрямовані підготовка і введення в глибоке буріння, зокрема на схилах від'ємних структур третього порядку. Відкриття Волошківського та інших родовищ підтвердило ефективність цього напряму робіт.

З кінця 90-х років 20-го століття розпочато освоєння нової перспективної території - північного борту ДДЗ. Тут нафтогазоносними виявилися не лише відклади палеозою, але й утворення кристалічного фундаменту Східноєвропейської платформи, з яких отримані промислові припливи вуглеводнів на Хухрянській та Юліївській площах. Розробка, вдосконалення і впровадження в практику нових технологій сейсморозвідки, вибір оптимальних напрямів пошуково-розвідувальних робіт на різних етапах вивчення й оцінки нафтогазоносності земель Східного регіону увінчалися відкриттям за порівняно короткий проміжок часу 205 родовищ нафти і газу (станом на 1.01 1994 р.)

Східний район водночас є досить добре освоєним і недостатньо вивченим. Сподівання на вміст значних запасів нафти й газу у покладах вже відкритих родовищ не виправдались, але висока перспективність надр, особливо глибоко залягаючих товщ центральної частини Дніпровсько-Донецької западини, підтверджується новими даними геолого-пошукових робіт (сейсморозвідки тощо). Результати розвідки дають змогу зробити висновок про те, що ця частина є дуже перспективною щодо відкриття нових покладів газу на значних глибинах.

Всього в межах Східного району знайдено майже 70 родовищ нафти з запасами (за промисловими категоріями А В С,) понад 98 млн. тонн та 130 родовищ природного газу. запаси яких становлять близько 970 млрд. м³. Для району характерний високий рівень концентрації запасів і видобутку. З 12 головних родовищ нафти України у Східному районі розташовано 8. запаси яких становлять 38% загальнодержавних, а видобуток — 57%. Нафта високої якості — легка, з невисоким вмістом сірки. Сірчиста та високосірчиста нафта, запаси якої трохи перевищують чверть запасів району, а видобуток у 1991 р. досяг третини від усього видобутку. Характерною ознакою є й те, що нафта одного й того ж стратегічного горизонту подібна за своїм складом.

Козіївське нафтове родовище — належить до Талалаївсько-Рибальського нафтогазоносного району Східного нафтогазоносного регіону України. Знаходиться в центральній частині північної прибортової зони Дніпровсько-Донецької западини поблизу Охтирського виступу фундаменту.

Підняття виявлене в 1960 р.

На протязі 1951-1959 р. на площі виконано великий обсяг геологічних і геофізичних досліджень, які позитивної структури не виявили. За даними цих робіт у 1960 році були проведені тематичні дослідження, у результаті яких в мергелях київської свити встановлено підняття. У 1963 р. воно підтверджено сейсморозвідкою МВХ, а в 1972-1973 рр. виявлене і по відбиваючих горизонтах пермі, карбону і девону та підготовлене до пошуково-розвідувального буріння, яке розпочато у 1974 р. При випробуванні свердловини №6 у 1975р. з відкладів візейського ярусу (продуктивний горизонт В-21 інтервалом 4034-4042 м) одержано фонтанний приплив нафти дебітом 118 т/на добу. На Державний баланс родовище прийняте в 1975 р. Всього пробурено 11пошукових і розвідувальних свердловин, якими розкрито розріз карбонатно-теригенних порід від кайнозою до девону та утворень кристалічного фундаменту.

Встановлена промислова нафтоносність відкладів серпуховського(горизонт С-21), візейського(горизонти В-14в, В-14н, В-15, В-16в, В-17в, В-21, В-22), турнейського(горизонт Т-1) та фаменського(Д-1) ярусів.

Поклади пластові, склепінчасті, тектонічно екрановані, рідше — літологічно обмежені. Колектори — пісковики.

Експлуатується з 1975 р. Режим Покладів пружноводонапірний та водонапірний. Запаси початкові видобувні категорій А+В+С1 — 4162 тис. т нафти; розчиненого газу — 1448 млн. м³.