Тема 9. Сегментна звітність компаній

9.1. Види сегментів, їх фактори визначення і критерії

9.2. Елементи звітності та облікова політика сегмента

9.1. Види сегментів, їх фактори визначення і критерії

Сегментна звітність (segment reporting) є обов'язковою частиною консолідованої звітності акціонерного товариства відкритого типу, інші компанії застосовують сегментування (сегментацію) ініціативно. Сегментування регулюється МСБО 14 (IAS) „Звітність за сегментами”. Мета цього стандарту складається в селекції звітних даних на зони (сегменти) з однаковими вигодами і ризиками при наборі визначених критеріїв. Сегменти класифікуються на галузеві (інші переклади – господарські, ділові, сегмент-бізнеси) і географічні. При рівності критеріїв сегментів пріоритет віддається галузевому сегментові. При недостатності показників до встановлених критеріїв сегмент поєднується зі схожим.

Сегмент бізнесу – це відокремлюваний компонент підприємства, який виробляє певну продукцію або надає певні послуги (чи групу пов’язаних виробів або послуг), зазнає ризиків і забезпечує надходження, відмінні від тих, що притаманні іншим сегментам діяльності.

Географічний сегмент – це відокремлюваний компонент підприємства, яке виробляє продукцію або надає послуги в межах конкретного економічного середовища, зазнає ризиків і забезпечує надходження, відмінні від тих, що притаманні компонентам, які функціонують в інших економічних середовищах.

Звітний сегмент – сегмент бізнесу або географічний сегмент, визначений на основі наведених нижче визначень, стосовно якого цей Стандарт вимагає розкриття інформації за сегментами.

Фактори, які слід брати до уваги при визначенні того, чи є продукти та послуги зв’язаними, представлені в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Фактори впливу на виділення сегментів

Сегмент бізнесу	Географічний сегмент
характер продукції або послуг; характер виробничого процесу; тип або клас покупців певної продукції або послуг; методи, які застосовувалися для розповсюдження продукції або надання послуг; характер правового середовища, наприклад, банківські, страхові або комунальні послуги (за необхідністю).	подібність економічних і політичних умов; взаємозв’язок між діяльністю в різних географічних регіонах; віддаленість операцій; певні ризики, пов’язані з операціями в конкретному регіоні; правила валютного контролю та основні валютні ризики.

МСБО 14 вимагає від управлінського персоналу оцінювати домінуюче джерело та характер ризиків і прибутків підприємства, щоби визначити, чи стануть сегменти діяльності або географічні сегменти його первинним форматом звітності за сегментами. Сегмент, що залишиться, буде основою для вторинного формату звітності за сегментами. Рішення має базуватися на внутрішній структурі та системі внутрішньої фінансової звітності.

Існує кілька правил щодо того, яким чином має визначатися звітний сегмент (рис. 9.1).

		Звітні сегменти
Суттєві сегменти (правило 10% порогу) Сегмент є звітним, якщо більша частина його доходу заробляється від продажу зовнішнім покупцям та принаймні одне з наведеного нижче є вірним: а) доход сегмента ≥10% від загального доходу; б) результат сегмента ≥10% від загального результату; в) активи сегмента ≥10% від загальних активів.				Правило 75% Загальний доход визначених звіт-них сегментів має становити 75% або більше загального доходу підприємства.			Об’єднання сегментів Сегменти діяльності, про які подається внутрішня звітність (два чи кілька) можна об’єднати в один сегмент діяльності або географічний сегмент, якщо вони в основному подібні. Таке об’єднання можливе лише тоді, коли: вони демонструють подібні довгострокові фінансові результати; вони подібні за всіма чинниками згідно з наведеними у визначенні сегмента

Рис. 9.1. Критерії звітних сегментів

Тільки підприємствам, чий капітал або боргові цінні папери відкрито продаються та купуються, слід розкривати інформацію за сегментами. Проте, інші підприємства заохочуються для дотримання вимог МСБО 14.