8.3. Сутність, види і методи консолідації спільної компанії

Спільна компанія це компанія, спільно контрольована двома або більше сторонами на підставі укладеного ними договору. Дані сторони також відомі як учасники спільної компанії.

Типові характеристики для всіх спільних підприємств такі:

• два або декілька контролюючих учасників, пов’язаних контрактною угодою;

• контрактна угода встановлює спільний контроль.

Проте один контролюючий учасник не може односторонньо контролювати діяльність.

Існує три методи організації спільних підприємств за МСБО 31:

• спільно контрольовані операції;

• спільно контрольовані активи;

• спільно контрольовані господарські одиниці.

За кожним з них застосовується метод фінансової звітності.

Спільно контрольовані операції. У цьому випадку спільне підприємство пов’язане з використанням активів та інших ресурсів контролюючих учасників, а не створенням окремого підприємства. Кожний контролюючий учасник використовує свої власні активи, несе свої власні витрати та зобов’язання та залучає свої власні фінанси. Різні контролюючі учасники можуть виконувати різні етапи виробничого процесу. Кожний контролюючий учасник має право на частку в доході від реалізації.

Облік спільно контрольованих операцій. У своїх окремих фінансових звітах контролюючий учасник має визнавати:

• активи, які він контролює, і зобов’язання, які він приймає;

• витрати, які він несе, та його частку в доході, який він отримує від реалізації товарів або послуг спільним підприємством.

Це означає відсутність коригувань при консолідації, оскільки активи, зобов’язання, доход та витрати вже визнані в окремих фінансових звітах контролюючого учасника.

Спільно контрольовані активи. Контролюючі учасники мають спільний контроль і часто спільно володіють активами, які були внесені ними або придбані для використання в діяльності спільного підприємства. Кожний контролюючий учасник матиме право на частку результатів від використання активів. Вони несуть узгоджену частку витрат. Така практика є типовою для нафтодобувної, газової та видобувної галузі. Вона також дуже поширена, коли два підприємства спільно володіють нерухомістю та отримують узгоджену частку ренти і несуть узгоджену частку витрат.

Облік спільно контрольованих активів. У балансі відмічають такі аспекти:

• частку спільно контрольованих активів;

• зобов’язання, понесені щодо частки в спільному підприємстві;

• частку в спільно понесених зобов’язаннях.

У звіті про прибутки та збитки відображають:

• будь-який доход від продажу або використання частки в результатах діяльності;

• витрати, понесені щодо частки в спільному підприємстві;

• частку будь-яких витрат, понесених спільним підприємством.

Знову ж, це означає, що коригування при консолідації непотрібні, оскільки активи, зобов’язання, доход та витрати вже визнані в окремих фінансових звітах контролюючого учасника спільного підприємства.

Спільно контрольовані господарські одиниці. У цьому випадку створюють окреме підприємство, в якому кожний контролюючий учасник має частку. Підприємство здійснює діяльність так само, як інші підприємства, тобто, воно отримує доход, контролює активи та несе витрати, за винятком того, що контрактна угода встановлює спільний контроль над економічною діяльністю підприємства. Така практика є типовою, коли підприємство укладає угоду про спільну діяльність з іноземним урядом для створення підприємства в новій країні як окремої господарської одиниці, спільно контрольованої підприємством та іноземним урядом. Ведуться окремі облікові реєстри, у той час як для двох інших типів це необов’язково.

Облік спільно контрольованих господарських одиниць.

Базовий підхід – це пропорційна консолідація. Це означає, що контролюючий учасник має консолідувати активи, зобов’язання, доход та витрати пропорційно його власності в спільно контрольованій господарській одиниці. МСБО 31 дозволяє робити вибір між об’єднанням статей на постатейній основі та включенням окремих рядків для кожної категорії активів, зобов’язань, доходу та витрат. Обидва формати звітності дають однакові загальні результати.

Дозволений альтернативний підхід – це метод участі в капіталі, такий самий, як описаний для асоційованих підприємств в МСБО 28.