7.2. Облікові політики та їх перегляд підприємством

Фінансова звітність вимагає від управлінського персоналу здійснення професійного судження та пов’язана із застосуванням як кількісної, так і якісної інформації про господарські події та операції.

Згідно з МСБО 8 (IAS) „Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”(переглянутого у грудні 2003 року), облікова політика – це конкретні принципи, домовленості, правила та процедури, прийняті управлінським персоналом підприємства при складанні та поданні фінансових звітів.

Від облікової політики залежать цифрові дані, які потім використовуються у фінансових звітах. Розробка підприємством облікової політики відповідно до МСФЗ є відповідальністю бухгалтерів підприємства (щодо її розробки) та управлінського персоналу (щодо затвердження).

Користувачам необхідно мати змогу порівнювати фінансові звіти підприємства за певний період часу, щоб визначити тенденції фінансового положення, показники діяльності та грошові потоки. Тому, як правило, однакова облікова політика застосовується для кожного звітного періоду.

Проте слід регулярно переглядати облікову політику з точки зору змін у нормативному та економічному середовищі, а також ділової діяльності та процесів на підприємстві, аби забезпечити їхню відповідність поточним обставинам.

Облікову політику слід змінювати лише у разі:

• якщо це вимагається стандартом або тлумаченням;

• якщо зміни призведуть до адекватнішого відображення подій чи операцій у фінансових звітах підприємства.

Зміна облікової політики відображається ретроспективно. Будь-яке коригування внаслідок такої зміни слід відображати як коригування залишку кожного відповідного компоненту власного капіталу на початок періоду. Порівняльну інформацію слід перераховувати, коли це можливо.

Якщо зміна облікової політики має суттєвий вплив на поточний період чи будь-який попередній період, або може мати суттєвий вплив на подальші періоди, підприємству слід розкривати інформацію про таке:

• причини зміни;

• суму коригування у поточному періоді та кожному періоді, відображеному в звітності;

• суму коригування, пов’язану з періодами, що передують періодам, включеним до порівняльної інформації;

• той факт, що порівняльну інформацію було перераховано або про неможливість це зробити.

7.3. Облікові оцінки і помилки, припущені у попередньому періоді

Унаслідок невизначеності, притаманної підприємницькій діяльності, багато статей фінансової звітності не можуть бути точно визначені, а можуть бути тільки попередньо оцінені. Процес попередньої облікової оцінки включає судження, що базується на останній наявній інформації. Наприклад, такий підхід може використовуватися для оцінки безнадійних боргів, застарілих запасів, вартості фінансових активів і зобов’язань, строків корисної служби чи очікуваного способу отримання економічних вигод від активів, що амортизуються. Використання обґрунтованих попередніх оцінок є суттєвою частиною складання фінансових звітів і не впливає на їх достовірність.

Інколи важко розрізняти зміну облікової політики та зміну облікових оцінок. У таких випадках зміна розглядається як зміна облікових оцінок із відповідним розкриттям інформації.

Приклади змін облікових оцінок:

• ставка відрахувань до резерву безнадійних боргів змінюється з 10% до 15% залишків торговельної дебіторської заборгованості;

• строки корисної експлуатації будівель змінили з 45 до 50 років;

• метод амортизації шляхом зменшення залишку змінили на прямолінійний.

Вплив змін попередніх облікових оцінок слід включати у визначення чистого прибутку чи збитку (або коригувати активи, зобов’язання чи капітал) у той період:

• коли відбулася зміна (якщо зміна впливає тільки на цей період);

• коли відбулася зміна і в наступних періодах (якщо вона впливає на всі періоди).

Помилки у складанні фінансових звітів одного або кількох попередніх періодів можуть розкриватися у поточному періоді. Помилки можуть виникати в результаті помилок у математичних підрахунках, у застосуванні облікової політики, неправильної інтерпретації фактів, недогляду або шахрайства.

В окремих випадках помилка може мати настільки суттєвий вплив на фінансові звіти одного або кількох періодів, що ці фінансові звіти вже не можуть вважатися достовірними на дату їх випуску. Прикладом такої помилки може бути занесення до фінансових звітів попереднього періоду суттєвих сум незавершеного виробництва та дебіторської заборгованості щодо фіктивних контрактів, які не мають юридичної сили. Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення порівняльної інформації або викладу додаткової прогнозної інформації.

Виправлення помилок, припущених у попередні періоди, слід відрізняти від змін в облікових оцінках. За своєю суттю облікові оцінки є наближеними даними, які можуть вимагати перегляду з надходженням додаткової інформації. Наприклад, прибуток або збиток, визнані в результаті непередбаченої події, які не могли бути попередньо оцінені достовірно, не є виправленням помилки, припущеної у попередньому періоді.

Вимоги до розкриття інформації щодо помилок, припущених у попередні періоди, такі. Суму виправлення помилки, пов’язаної з попередніми періодами, слід відображати у звітності шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок періоду. В разі доцільності порівняльна інформація має перераховуватися. У примітках до фінансових звітів повинні надаватися:

• характер помилки, припущеної у попередній період;

• суму виправлення за поточний і за кожний з попередніх відображених у звіті періодів;

• суму виправлень на початок самого раннього з відображених періодів;

• недоцільність застосування ретроспективного перерахунку та її причини.