1. Джерела газопостачання

Газ є найбільш «зручним» в дешевим видом палива. Це зумовлює його широке використання в комунально-побутовому господарстві і впромисловості. Газоподібне паливо є сумішшю горючих (СН₄, С₂Н₆, СО, Н₂, …) та негорючих компонентів (N₂, СО₂, Н₂О, пил). Головними характеристиками газує: його густина (для природнього газу 0,73-0,75) кг/м³, теплотворна здатність (тобто кількість тепла, яка виділяється при повному спалюванні 1м³ газу) кДж/м³, концентраційні межі вибуховості (для метану 5-15 % газоповітряної суміші. Оптимальний режим горіння (приблизно) спостерігається при складі суміші: 10% газу і 90% повітря.

Безпосередньо добутий зі свердловин газ проходить обробку перед подачею споживачам. Мета обробки газу: висушування, охолодження, очищення від пилу, очищення від шкідливих хімічних речовин, одоризація. Природній газ не має запаху. Тому, для визначення місця витоку газу до нього додають речовину з дуже сильним запахом – етилмеркаптан.

Газопостачання міст та інших населених пунктів здійснюється природнім та скрапленим газом.

Рис.1.11 Принципова схема газопостачання

Рис. 2.11 Схема газифікації міста

Споживачі горючого газу:

– побутові – житлові будинки, для приготування їжі нагріву води та опалення;

– комунально-побутові – школи, лікарні, пральні, бані, хлібозаводи;

– промислові – на технологічні потреби;

– джерела теплоенергопостачання – централізоване теплопостачання будівель, виробництво електроенергії.

Побутові споживачі використовують газ низького тиску. Комунально-побутові – газ низького та середнього тиску. Промислові споживачі та джерела теплоенергопостачання – середнього тиску.

3. Обладнання газових мереж

В системах газопостачання застосовують сталеві та пласткові трубопроводи. В сільській місцевості за межами населених пунктів допускається застосування поліетиленових трубопроводів з тиском до 0,6 МПа, а в селах до 0,3 МПа.

Сталеві трубопроводи з’єднують зварюванням з обов’язковим контролем зварних швів. Фланцеві та різьбові з’єднання використовують лише в місцях встановлення арматури. Для відключення окремих віток газопроводів встановлюють крани чи засувки. Для цього застосовують колодязі із збірних залізобетонних елементів чи з цегли.

Глибина прокладки газопроводів не менше 0,8 м. Як правило їх прокладають нижче глибини промерзання грунту, оскільки до складу газу входять водяні пари, які можуть конденсуватися.

Газопроводи прокладають з ухилом . В нижніх точках встановлюють збірники конденсату.

Мінімальні відстані від газопроводів до комунікацій і споруд

Комунікації і споруди	Р≤0,005 МПа	0.005<Р<0.3 МПа	0.3<Р<0.6 МПа	0.6<Р<1.2 МПа
Фундаменти будівель, тонелі	2	4	7	10
Залізниця	3,8	4,8	7,8	10,8
Бардюр дороги	1,5	1,5	2,5	2,5
Водопровід	1	1	1,5	2
Кабелі силові	1	1	1	2

Для прокладки газопроводів всіх типів під залізницями та автомобільними дорогами застосовують футляри. Кінці футляра закривають, а назовні виводять контрольну трубку (нюхачку).

Газорегуляторні пункти розміщують на території міст та інших населених пунктів, на території комунальних та промислових підприємств. ГРП є двох видів: – середнього тиску (0,005-0,3 Мпа); – високого тиску (0,3-1,2 Мпа).

Рис.5.11. Газорегуляторний пункт