81. Тбіліська школа “установки”.

Тбіліська школа установки – особливий напрям в психології, який представляє система поглядів грузинського психолога і філософа Дмитра Миколайовича Узнадзе (1886 – 1950) і учнів його школи. У 1927 р. за його ініціативою було організовано Спілку психологів Грузії. Створив кафедри психології і керував ними в педагогічних інститутах м. Кутаїси (1932—1940) і м. Сухумі (1938—1940). У роки ВОВ працював при госпіталі в реабілітаційному патопсихологічному кабінеті. У 1943 р. — очолив організований ним ін-т психології АН ГССР, яким керував до останніх днів свого життя.

Загальнопсихологічна теорія установки Д.М.Узнадзе пояснює особливості несвідомих процесів, доцільної діяльності, а також закономірності соціальної поведінки людини. Передумовою його теорії був філософсько-психологічний аналіз праць Соловьйова, А. Бергсона, Лейбніца. При цьому Узнадзе трактував психологію як науку про цілісну духовну особистість, мотиви і вчинки якої можуть носити неусвідомлюваний характер.

У 1920-і рр. Узнадзе розробив основи загальнопсихологічного вчення про установку (явище установки було відкрите німецьким психологом Л. Ланге в 1888 р. при вивченні помилок сприйняття), яке частково протиставлялося психоаналітичній концепції несвідомого психічного. Сам факт існування установки наголошувався психологами ще до Узнадзе, проте в його теорії установка є не приватним явищем в процесі сприйняття або діяльності, а загальнопсихологічним явищем, що розуміється як загальне явище в житті людей, яке грає в ній основну визначальну роль. Феномен установки в теорії Узнадзе перетворюється на центральне пояснювальне психологічне поняття.

Установка розумілася ним як цілісний психічний стан готовності суб'єкта до здійснення певної поведінки, що виникає на основі мотиваційних і ситуативних чинників, завдяки чому набуває здатності регулювати здійснення доцільної поведінки. Розробивши просту і ефективну експериментальну модель вивчення установки (метод фіксованої установки), Узнадзе разом із співробітниками виявив цілий ряд істотних загальнопсихологічних і диференціально-психологічних властивостей установки (цілісність, збудливість, міцність, динамічність ін.). На цій основі їм була побудована установочна типологія особистості.

У роботах вченим розкрита і обгрунтована цілісно-особистісна природа установки, її несвідомий характер, закони її формування і протікання.

Згідно поглядам Д.М.Узнадзе і його учнів, несвідоме, що лежить в основі протікання всього психічного життя і визначальна своєрідність процесів свідомості, існує і діє у формі установок. Концепція Узнадзе служить з'ясуванню шляхів формування структури і функцій несвідомого.

Узнадзе також є автором численних досліджень в різних областях психології. Їм виконані теоретико-экспериментальные дослідження, присвячені питанням мислення, мови, уваги, волі. Особливу увагу він приділяв дослідженням мови, утворення понять, найменування, збагнення значень. У сфері його інтересів знаходилися також проблеми методології і історії психології. Він розробляв питання психотехніки, педології, вікової і педагогічної психології, зоопсихології. Вніс істотний внесок до розвитку філософської і педагогічної думки Грузії. Основні праці Д.М.Узнадзе: "Основи експериментальної психології", 1934; "До психології установки", 1938; "Загальна психологія", 1940; "Експериментальні основи психології установки", 1949; "Психологічні дослідження", 1966 та інші.