80. Психологічні погляди г.С. Костюка.

Григорій Силович Костюк (1899–1982) – видатний український психолог, ініціатор створення Науково-дослідного інституту психології (тоді –Наркомпроса УРСР) (жовтень 1945 р.), перший його директор (впродовж 27 років). Весь цей час Г.С. Костюк вів інтенсивну і плідну роботу з організації психологічних досліджень, підготовці психологічних кадрів, з успіхом продовжував викладацьку діяльність. Він багато зробив для зміцнення зв'язків психології з соціальною практикою і з суміжними науками – педагогікою, фізіологією і ін. Його плідна співпраця з найбільшим ученим-кібернетиком – академіком В.М.Глушковим, знашла втілення в сумісних публікаціях з проблем програмованого навчання та в організації в НДІ психології УРСР досліджень психолого-кибернетического профілю.

Основні наукові праці Г.С.Костюка присвячені проблемам становлення людської особистості, психології мислення, психічного розвитку дитини, зокрема - здібностям та їх розвитку у дітей та принципу розвитку в психології. Вченому також належить багато праць з провідних питань психологічної теорії, з історії психології.

Г.С.Костюк робив значний внесок у психологічну теорію особистості. За його концепцією , індивід стає суспільною істотою, особистістю в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції..

Одне з основних понять, що розрооблялось в працях Г.С.Костюка було поняття «завдання», яке виступає у нього як ефективний засіб психологічного аналізу. Вчений вважав, що в основі розуміння нового об'єкту лежить рішення певного пізнавального завдання. Саме пізнавальне завдання ставить перед учнями новий для них учбовий матеріал (наприклад, новий описовий текст, доведення геометричної теореми тощо). Г.С.Костюк характеризує учбові завдання як "структурні одиниці учбового матеріалу", диференціює їх за провідною роллю тих чи інших психологічних процесів (наприклад, мисленнєві, перцептивні тощо), підкреслює необхідність забезпечення центрального місця розумових завдань в структурі учення.

При дослідженні проблеми психічного розвитку дитини Г.С.Костюком підкреслювалось, що він не повинен зводитися до простого накопичення учбових надбань, а характеризується якісними змінами особистості дитини в цілому. В рамках цієї проблеми вчений розробляв питання про взаємозвязок та роль кількісних та якісних змін в психічному розвитку дитини. При цьому, рушійні сили психічного розвитку Г.С.Костюк убачав в характерних для суб'єкта внутрішніх суперечностях. Причому, за думкою вченого, педагогічні дії повинні сприяти, з одного боку, вирішенню суб'єктом його внутрішніх суперечностей в потрібному для суспільства напрямі, з іншого – виникненню нових внутрішніх суперечностей, без яких неможливий подальший розвиток.

Г.С.Костюк неодноразово наголошував про важливість врахування категорії «суб’єкта» у психічній діяльності, вважаючи, що ігнорування суб’єкта та суб’єктивного у психічній діяльності відриває останню від її носія.

Вчений вважав, що існуючі психологічні закономірності не можуть бути зведені до закономірностей фізіологічних, або соціальних, що відкриває можливість побудови справжньої наукової психології.

Зосереджуючись на проблемі розвитку, Г.С. Костюк, розробив принцип діяльності (враховуючи психологію вчинку). У теорії розвитку психіки він поглиблює ідеї саморуху, ініціативи, творчої активності, що призводить його до відшуку психологічних джерел особистості. У своїх визначних працях вчений закладає методологічні підвалини певної системи психології.