73. Психологічні погляди б.Г.Ананьєва та к.О.Абульханової-Славської.

Людинознавство як комплексна дисципліна (Ананьєв) - напрям отримав свою розробку в дослідженнях Бориса Герасимовича Ананьєва (1907-1972). Він вважав, що повноцінне вивчення людини може здійснюватися в руслі особливої комплексної дисципліни – людинознавства, об'єднуючої весь комплекс наук про людину, в його єдності з історією людства і розвитком всесвіту.

Основні напрями дослідницької діяльності Б.Г.Ананьева, окрім історії психології, стосувалися методологічних і теоретичних проблем психології; праці по загальній, педагогічній, віковій, індивідуальній психології, психології праці, мистецтва та ін., а також фундаментальні дослідження з проблеми відчуттів і сприйняття, дослідження життєвого шляху людини.

Проте основними напрямами теоретичних досліджень ученого є:

1) науково–обгрунтоване осмислення принципів сполучення наук, предметом пізнання яких виступає людина;

2) теоретична і інструментальна розробка і впровадження в науковий ужиток основ комплексного підходу до вивчення як найпростіших, так і найбільш складних утворень психіки і всього психічного світу в цілому;

3) освоєння нових, важливих, напрямків в психологічній науці — онтопсихологии (психологія буття – досліджує психичні процеси в їх первинній актуальності) та акмеології (досліджує психол. особливості та умови досягнення людиною акме (вершина) – найвищих досягнень).

В рамках комплексної дисципліни людинознавства психологічне дослідження зв'язується з рядом суміжних наук — біологічних, педагогічних, медичних, технічних, взаємодія яких необхідна при рішенні теоретичних і особливо практичних завдань. Так, інженерна психологія розглядалась Б.Г.Ананьевим як приклад створення нових психологічних дисциплін на межах наук, що розвиваються в зустрічних напрямах.

Вчений виділяв ієрархічно підлеглі одне одному (соподчиненные) рівні організації людини: індивід, особистість, індивідуальність, вважаючи, що остання складається на основі взаємозв'язку особливостей людини як особистості і як суб'єкта діяльності, які обумовлені природними властивостями людини як індивіда. Діяльність вважалась Б.Г.Ананьєвим однією з детермінант розвитку психіки, а індивідуальний розвиток розумівся як внутрішньо суперечливий процес, залежний від спадковості, середовища, виховання і власної діяльності людини.

Системоутворюючим в концепції Ананьєва є принцип цілісності людини, а предметом психології – багаторівнева системна організації психіки, що розглядається у всіх її зв'язках з різними сторонами природи людини (структурою, розвитком і діяльністю).

Тому, одним з основних питань в рамках онтопсихологічної науки вважалось вивчення процесу становлення цілісності особистості як багаторівневої системи, процесу перетворення її з об'єкту соціальних дій в суб'єкт індивідуального і суспільного розвитку впродовж всього життєвого шляху людини.

Абульханова-Славська (р. 1922) – доктор психологічних наук, професор, академік РАО. Наукову діяльність розпочала під керівництвом С. Л. Рубінштейна. У своїх роботах Абульханова-Славська розвивала багато концепцій С. Л. Рубінштейна, послідовно розробляла теоретичні концепції особистості як суб'єкта життєвого шляху та суб'єкта діяльності.

Свій науковий шлях розпочала з вивчення мислення - "Думка і дія" (1968), продовжила розробку концепції С.Л.Рубінштейна і реалізувала запропонований ним метод суб'єктивного підходу у визначенні психології людини, що вона виклала у фундаментальній монографії "Про суб'єкта психічної діяльності" ( 1973). Ідея пояснити психіку через рішення протиріч індивідуального життя дозволила їй в наступних монографіях "Діалектика людського життя" (1977), "Діяльність та психологія особистості" (1980) послідовно розробити теоретичні концепції особистості як суб'єкта життєвого шляху та суб'єкта діяльності. Вона запропонувала оригінальне визначення вищих життєвих якостей особистості, таких, як активність (ініціатива, відповідальність), здатність до організації часу, свідомість і соціальне мислення. Все це близько аттрібутній проекції свідомості, активності, співвідношенню потреб і задоволеності (роботи А. Бандури, Г.Ленца, Р.Харе).

Основні наукові праці:

• "Про суб'єкта психічної діяльності" (1973)

• "Діалектика людського життя" (1977)

• "Діяльність та психологія особистості" (1980)

• "Психологічна наука в Росії ХХ століття: проблеми теорії та історії" (1997)

• "Стратегія життя" (2000)