61. Структурна антропологія к.Леві-Строса.

Структуралізм – комплекс ідей і підходів, що виник з застосування методів структурної лінгвістики до інших галузей реальності.

Основні етапи розвитку структуралізму: російська формальна школа (20-30 р.р. Г. Шпет, П.Богатирьов, Р.Якобсон, Б.Томашевський, В.Виноградов, В.Жимунський, Г.Вінокур, А.Веселовский), Празький лінгвістичний гурток (40-50рр. В.Матезіус, Р.Якобсон Ян Мукаржовський, Б.Гавранек), французький структуралізм 60-70 р.р. та постструктуралізм.

Структуралісти зазначають, що людина не стільки істота, що творить, скільки істота яку творять. Структуралізм говорить про знищення культу людини, ідея структуралістів спрямована проти культу героїв. На підставі висновків структуралістів: суб’єкт виявляється вписаним в структуру. Структуралізм не заперечує індивіда мислячого, пишучого, він заперечує надструктурний суб’єкт. Структуралізм пропонує звільнитися від свого надто свого (індивідуального).

Культуру структуралісти розглядають як сукупність знакових систем, до яких належать мова (найважливіша), а також наука, мистецтво, міфологія, релігія, звичаї, мода, реклама тощо.

В структуралістській версії філософської антропології особливо помітні праці Клода Леві-Строса (р. 1908) – сучасного франц. антрополога, етногрофа, засновника структурної антропології, соціолога і філософа. В його трудах отримала фундаментальну розробку проблема розвитку психіки людини, її свідомості в процесі людської історії.

К.Леві-Стросс здійснив прорив структуралізму за межі лінгвістики, він використав для своїх антропологічних спостережень концепцію Ф.де Сосюра про відсутність обов'язкового звязку між означником та означуваним, а також його твердження про системний характер значення.

Він вивчав структуру суспільної свідомості традиційних суспільств (індіанські племена), їх міфи, структури спорідненості і структури мислення, досліджував не залежні від індивідуальної свідомості структури мислення і соціального життя, зокрема структури несвідомого і їх символічні функції, загальнолюдські структури інтелекту та ін. Вчений створив основи оригінальної теорії первісного мислення, запропонував тлумачення міфу як фундаментального змісту колективної свідомості і несвідомого.

Строс вважав міфи найхарактернішим продуктом примітивної духовної культури: міфологічне колективне фантазування адекватно відображає «анатомію розуму». Міфології присвячений ряд фундаментальних робіт Леві-Строса. Він є творцем структурної типології міфів.

Аналізуючи тексти міфів, спираючись на метод структурної лінгвістики, він прийшов до висновку, що за своїми інтелектуальними операціями архаїчне мислення не відрізняється від сучасного: логіка міфічного мислення є такою ж вимогливою, як логіка сучасного мислення. Ядро міфу складають образні компоненти. Міф наповнений образами богів, героїв, людей, явищ природи. Основною одиницею аналізу ментальних структур він висуває двійкову (бінарну) опозицію. Центральною опозицією є розрізнення природи і культури, яке в різних міфологічних уявленнях отримує широке змістовне наповнення (раціональне і чуттєве, людське і тваринне, чоловіче і жіноче тощо).

Не дивлячись на підкреслення своєрідності первісного мислення, яке полягає в його конкретності, затвердження універсальності ментальних структур, вчений стирає якісні відмінності між конкретноісторичними формами свідомих утворень. Питання про ці відмінності стало предметом гострої полеміки між К.Леві-Стросом і прихильниками історичного методу в аналізі свідомості (зокрема, лідером французького екзистенціалізму Ж.-П. Сартром).

Концепція К.Леві-Стросса засновується на специфічному “екзотичному” матеріалі, структурах матеріального та духовного життя первісних суспільств, які здаються позачасовими. Він підходить до проблеми логічної та історичної генези соціально-культурних структур, що виникають в результаті опосередкування природного та культурного. Структурну антропологію Леві-Стросс розглядає, як загальну гносеологію, яка заснована на тому, що існує несвідома структура.

Леві–Строс також розробив концепцію "нового гуманізму", направленого на подолання расових, етнічних, станових і інших забобонів та обмежень. Його теорії вплинули на розвиток соціальної думки і різних шкіл глибинної психології.

Основні книги К.Леві–Строса "Елементарні структури спорідненості" (1949), "Структурна антропологія" (тт. 1, 2, 1958, 1973), "Тотемізм сьогодні" (1962), "Міфологики" (тт. 1—4, 1964—1971) та ін.