
- •Ответы на экзамен вопросы Ипс
- •Історія психології та історія людської цивілізації загалом: напрями вивчення і тлумачення.
- •Історія психології як особлива галузь знання, її предмет і завдання.
- •Підходи до вивчення історії психології.
- •Історичне формування предмета психології.
- •Методологічні принципи та методи історико-психологічного дослідження.
- •Культурологічний принцип в історії психології.
- •Міф як джерело психологічної думки.
- •Психологічна думка в Давньому Китаї: даосизм та конфуціанство.
- •Основні категорії міфологічної психології: анімізм, метемпсихоз, метаморфози, тотемізм, фетишизм.
- •Розвиток психологічної думки в контексті філософії Давнього світу.
- •Сократ: життя, вчення, доля.
- •Платон: вчення про світ ідей та ідея безсмертя душі.
- •Філософсько-психологічні ідеї Демокріта і Анаксагора.
- •Аристотель: вчення про душу.
- •Філософсько-психологічна думка софістів і відкриття людини.
- •Духовна революція Біблійного послання та фундаментальні Біблійні ідеї.
- •Філософсько-психологічні ідеї в культурі Київської Русі.
- •Християнство як основа середньовічної філософії і психології.
- •Християнське вчення про зміст людського буття.
- •Психологія патристики: представники й основні ідеї.
- •Блаж. Аврелій Августін і його вчення.
- •Схоластика та її основні течії – реалізм та номіналізм.
- •Схоластичне вчення Фоми Аквінського.
- •Загальна характеристика розвитку філософської і психологічної думки в епоху Відродження.
- •Італійське Відродження: видатні особистості та напрями філософствування.
- •Титанізм як принцип ренесансної психології.
- •Філософська і психологічна думка в епоху Наукової революції (барокко).
- •Філософія Нового часу: Декарт і Бекон.
- •Рефлекторне вчення і психологія р. Декарта.
- •Система філософії Бенедикта Спінози.
- •Монадологічна метафізика г.Лейбниця.
- •Розвиток емпіризму в науці: т. Гоббс, д. Локк, д. Юм.
- •Особливості розвитку психологічної думки в епоху слов’янського барокко.
- •Психологія французького матеріалізму епохи Просвітництва.
- •Психологія людини і самопізнання у творах г.Сковороди.
- •Психологія теоретичного і практичного інтелекту. І. Кант.
- •Феноменологічний принцип у психології. Г.Гегель.
- •Психологічна лабораторія та система психології в.Вундта.
- •Становлення та розвиток асоціативної психології у xiXст.
- •Становлення і розвиток основних психологічних шкіл кін. 19 – поч. 20 ст.: вюрцбурзька школа, структуралізм, функціоналізм.
- •Розвиток експериментальної і прикладних областей психології в кін.19-на поч. 20 ст.
- •Оформлення вікової та педагогічної психології в кін.19-на поч. 20 ст.
- •Становлення соціальної та культурно-історичної психології в кін.19-на поч. 20 ст.
- •Вчення про рефлекси у XIX і XX ст.
- •Діалектико-матеріалістичні основи психології.
- •Позитивізм у філософії і психології.
- •Емпіріокритицизм е. Маха та р. Авенаріуса.
- •Ніцшеанство і метафоричність філософсько-психологічної думки.
- •Німецький історицизм: загальний аналіз.
- •Соціальний історизм Макса Вебера.
- •Прагматизм: напрями і представники.
- •Феноменологічна філософія і психологія е.Гуссерля.
- •Екзистенціально орієнтована психологія та філософія екзистенціалізму.
- •Герменевтична теорія г. Гадамера.
- •Філософія і психологія мови.
- •Персоналізм в.Штерна.
- •Неосхоластика і нова теологія у психологічних інтерпретаціях сучасного суспільства.
- •Одним з відомих сучасних теологів є Мартін Бубер (1878 – 1965) - єврейський філософ, перекладач і коментатор Біблії і теоретик сіонізму.
- •Класичний психоаналіз з. Фрейда.
- •Індивідуальна психологія а.Адлера.
- •Аналітична психологія к.Юнга: колективне несвідоме та його архетипи.
- •Структурна антропологія к.Леві-Строса.
- •Психосинтез р.Ассаджолі.
- •Ідеї гуманістичної психології хх ст.
- •Логотерапія в.Франкла.
- •Гештальттерапія ф.Перлза.
- •Вчення про стрес с.Сельє.
- •Сучасна психологія творчості: основні напрями, теорії, представники.
- •Становлення і розвиток когнітивної психології: у. Найссер, ж. Брунер та ін.
- •Зародження вітчизняної психології у 19 ст. Та дві тенденції її розвитку: природничонауковий і релігійно-філософський.
- •Особливості становлення та розвитку російської експериментальної психології (н.Я. Грот, г.І.Челпанов, н.Н. Ланге).
- •Діяльнісний підхід у психології (м.Я.Басов, с.Л.Рубінштейн, о.М.Леонтьєв).
- •Культурно-історична теорія психіки л.С. Виготського.
- •Психологічні погляди б.Г.Ананьєва та к.О.Абульханової-Славської.
- •Психологічні дослідженя б.Теплова та в.Д.Небиліцина.
- •Теорія поетапного формування розумових дій п.Я.Гальперіна.
- •Теорія системної динамічної локалізації вищих психічних фунцій о.Р.Лурія.
- •Гештальтпсихологія: принципи і представники.
- •Психологія поведінки: принципи і представники.
- •Неофрейдизм: принципи і представники.
- •Психологічні погляди г.С. Костюка.
- •Тбіліська школа “установки”.
- •Культурно-гуманістична психологія в Україні.
- •Психологічні центри Радянського Союзу і сучасних країн снд.
- •Історія розвитку психологічної думки в Києво-Могилянській академії.
- •Історія розвитку психологічної думки в Київському університеті: г.І. Челпанов, в.В.Зеньковський та ін.
- •Основні напрямки наукової діяльності в.А.Роменця. Поняття вчинку та його структура.
- •Система канонічної психології.
- •Принцип дії і післядії в історії психології.
- •Сучасні вітчизняні та зарубіжні теорії історії психології.
- •Видатні вчені-психологи початку XXI ст.
Діалектико-матеріалістичні основи психології.
Діалектичний матеріалізм (ДМ) - напрям у філософії, матеріалістично інтерпретована діалектика Гегеля, є філософською основою марксизму. ДМ заснований на онтологічній первинності матерії щодо свідомості і постійного розвитку матерії у часі. Згідно ДМ: 1) матерія - єдина основа світу; 2) мислення - невід'ємна властивість матерії; 3) рух і розвиток світу - результат подолання його внутрішніх протиріч.
Термін «Діалектичний матеріалізм» створив у 1887 році Йосип Діцген, соціаліст, який був в листуванні з Марксом з 1848 року. Сам Маркс термін «діалектичний матеріалізм» не використав.
Діалектико-матеріалістична філософія, основи якої заклали Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895), увібрала в себе досягнення попередньої філософської думки, починаючи з ідейної спадщини філософів Стародавньої Греції та закінчуючи працями мислителів 18 – поч. 19 ст.
Дослідники біографії К. Маркса і Ф. Енгельса відзначають, що великий вплив на формування їх філософських поглядів зробили Гегель і Фейєрбах. Однак створена К.Марксом і Ф. Енгельсом філософська теорія істотно відрізняється від усіх попередніх вчень, перш за все, тим, що в ній дуже тісно пов'язані між собою філософські ідеї з політико-економічною і науково-соціальною сторонами світогляду. Ця цілісність, взаємообгрунтованість складових частин світогляду (філософії, політекономії, теорії соціалізму) багато в чому пояснює той вплив, яке зробило вчення Маркса і Енгельса на розвиток суспільних процесів у світі.
Діалектико-матеріалістична філософія виникла в середині 40-х років 19 ст., коли в ряді країн Західної Європи вже затверджувався капіталізм. Завоювання політичної влади буржуазією проклало дорогу його прискореного розвитку. Наслідком цього стало, з одного боку, бурхливий розвиток капіталу, великої машинної індустрії, а з іншої - формування промислового пролетаріату. Виступи робітників проти свого становища все частіше приймали форму страйків, стихійно спалахуючих збройних виступів. Такі були повстання ліонських ткачів у Франції (1831 та 1834 роки), сілезьке повстання ткачів у Німеччині (1844 р.), в Англії в 30-40 роках 19 ст. розгорнувся перший масовий пролетарський рух - чартизм. На тлі цих подій і виникає діалектико-матеріалістична філософія, створена К.Марксом і Ф. Енгельсом.
Великий вплив на формування нової філософії надали важливі наукові відкриття в галузі природознавства, зроблені в 19 ст. (відкриття закону збереження і перетворення енергії, відкриття клітинної структури живих організмів, створення Ч.Дарвіним еволюційного вчення і т.д.), які дозволили обгрунтувати діалектико-матеріалістичний підхід до пояснення розвитку природи.
На початку своєї наукової та суспільно-політичної діяльності Маркс і Енгельс стояли на позиціях гегелівської діалектики, примикали до так званих младогегельянців. Але до 1842 р. вони негативно почали ставитися до метафізичної системи ідеалізму Гегеля, до його консервативних політичних поглядів.
Еволюція поглядів Маркса і Енгельса в новому напрямі особливо яскраво виявляється після їхньої зустрічі в Парижі в 1844 р. З цього часу починається їх спільна праця по створенню нового світогляду, який принципово відрізняється від усіх попередніх філософських вчень як за своєю соціальною суті, так і за ідейним змістом і роллю в розвитку суспільства. В цій теорії вперше в історії філософсько-психологічної думки органічно поєднується діалектика з науковим матеріалізмом. У попередній філософії матеріалізм і діалектика були відірвані один від одної та використовувалися для боротьби один з одною. Так, наприклад, Гегель використовував для боротьби з матеріалізмом, а Фейєрбах разом з ідеалізмом Гегеля відкидав і діалектику.
Діалектичний матеріалізм розглядає світ та все існуюче в ньому як матерію в її різноманітних проявах. Матерія існує незалежно від свідомості і перебуває в постійному русі, зміні та розвитку. Будучи властивістю високоорганізованої матерії, свідомість здатна здійснювати правильне відображення реальності, пізнати світ, об'єктивну істину.
У новій філософії матеріалістична діалектика застосована не тільки до розвитку природи і суспільства, але і до пізнання, до розвитку науки. Пізнання - це процес, який носить складний, діалектичний характер, процес, в ході якого відбувається перехід від незнання до знання, від знання часткового, неповного до знання більш повного та глибокого. Вперше в основу теорії пізнання була покладена практика. Нова концепція доводила, що філософія не є "наукою наук" або "наукою над науками".
Діалектичний матеріалізм - це наука, яка вивчає корінні питання співвідношення матерії і свідомості і найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. Досліджуючи найбільш загальні закони розвитку світу, ДМ філософія виступає науковою методологією приватних наук. Маркс і Енгельс з матеріалістичних позицій підійшли до пояснення не тільки природи, а й історії суспільства.
У новій філософській теорії послідовно поширюється матеріалізм на пізнання суспільства, його історії. Доводиться, що в розвитку суспільства визначальними чинниками є не духовна справа, не свідомість людей, а матеріальні умови їхнього життя, виробництво матеріальних благ і складаються на цій основі економічні відносини. По-новому в діалектико-матеріалістичній філософії вирішене питання про роль суспільно-історичної практики. Практика розглядається тут як первинна по відношенню до всього духовного світу, культури, практика носить суспільний характер, її немає за межами спілкування і зв'язків між людьми. Практика носить історичний характер, вона полягає в безперервному перетворенні людьми навколишніх умов. І саме в історичній практиці в кінцевому рахунку вирішуються всі ті теоретичні проблеми, які мислителям здаються виключно справою філософського розуму.
З виникненням філософії ДМ докорінно змінився погляд на завдання філософії. Вона виступає в якості методу пізнання реальності, її перетворення.
Творці діалектико-матеріалістичної концепції вважали, що їх філософське вчення не є істиною в останній інстанції, що вона неминуче буде змінюватися, уточнюватися та збагачуватися в ході розвитку науки і суспільної практики.
В кінці 19 – поч. 20 ст. в розвитку марксизму визнаними авторитетами були лідери Інтернаціоналу - А. Бабель, К. Каутський, П. Лафарг, Е. Бернштейн, Г. Плеханов та ін. Вони багато зробили для поширення, популяризації та пропаганди нової філософії. Подальший розвиток філософії ДМ в нових історичних умовах здійснив В.І. Ленін.
Діалектико-матеріалістична концепція сильно вплинула на подальший розвиток філософської думки як в нашій країні, так і за кордоном. В період культу особи Й. Сталіна і надалі ідеологічне виправдання порочної економічної, політичної, соціальної практики постійно здійснювалося на основі декларованої граничної поваги до діалектико-матеріалістичного вчення.