45. Діалектико-матеріалістичні основи психології.

Діалектичний матеріалізм (ДМ) - напрям у філософії, матеріалістично інтерпретована діалектика Гегеля, є філософською основою марксизму. ДМ заснований на онтологічній первинності матерії щодо свідомості і постійного розвитку матерії у часі. Згідно ДМ: 1) матерія - єдина основа світу; 2) мислення - невід'ємна властивість матерії; 3) рух і розвиток світу - результат подолання його внутрішніх протиріч.

Термін «Діалектичний матеріалізм» створив у 1887 році Йосип Діцген, соціаліст, який був в листуванні з Марксом з 1848 року. Сам Маркс термін «діалектичний матеріалізм» не використав.

Діалектико-матеріалістична філософія, основи якої заклали Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895), увібрала в себе досягнення попередньої філософської думки, починаючи з ідейної спадщини філософів Стародавньої Греції та закінчуючи працями мислителів 18 – поч. 19 ст.

Дослідники біографії К. Маркса і Ф. Енгельса відзначають, що великий вплив на формування їх філософських поглядів зробили Гегель і Фейєрбах. Однак створена К.Марксом і Ф. Енгельсом філософська теорія істотно відрізняється від усіх попередніх вчень, перш за все, тим, що в ній дуже тісно пов'язані між собою філософські ідеї з політико-економічною і науково-соціальною сторонами світогляду. Ця цілісність, взаємообгрунтованість складових частин світогляду (філософії, політекономії, теорії соціалізму) багато в чому пояснює той вплив, яке зробило вчення Маркса і Енгельса на розвиток суспільних процесів у світі.

Діалектико-матеріалістична філософія виникла в середині 40-х років 19 ст., коли в ряді країн Західної Європи вже затверджувався капіталізм. Завоювання політичної влади буржуазією проклало дорогу його прискореного розвитку. Наслідком цього стало, з одного боку, бурхливий розвиток капіталу, великої машинної індустрії, а з іншої - формування промислового пролетаріату. Виступи робітників проти свого становища все частіше приймали форму страйків, стихійно спалахуючих збройних виступів. Такі були повстання ліонських ткачів у Франції (1831 та 1834 роки), сілезьке повстання ткачів у Німеччині (1844 р.), в Англії в 30-40 роках 19 ст. розгорнувся перший масовий пролетарський рух - чартизм. На тлі цих подій і виникає діалектико-матеріалістична філософія, створена К.Марксом і Ф. Енгельсом.

Великий вплив на формування нової філософії надали важливі наукові відкриття в галузі природознавства, зроблені в 19 ст. (відкриття закону збереження і перетворення енергії, відкриття клітинної структури живих організмів, створення Ч.Дарвіним еволюційного вчення і т.д.), які дозволили обгрунтувати діалектико-матеріалістичний підхід до пояснення розвитку природи.

На початку своєї наукової та суспільно-політичної діяльності Маркс і Енгельс стояли на позиціях гегелівської діалектики, примикали до так званих младогегельянців. Але до 1842 р. вони негативно почали ставитися до метафізичної системи ідеалізму Гегеля, до його консервативних політичних поглядів.

Еволюція поглядів Маркса і Енгельса в новому напрямі особливо яскраво виявляється після їхньої зустрічі в Парижі в 1844 р. З цього часу починається їх спільна праця по створенню нового світогляду, який принципово відрізняється від усіх попередніх філософських вчень як за своєю соціальною суті, так і за ідейним змістом і роллю в розвитку суспільства. В цій теорії вперше в історії філософсько-психологічної думки органічно поєднується діалектика з науковим матеріалізмом. У попередній філософії матеріалізм і діалектика були відірвані один від одної та використовувалися для боротьби один з одною. Так, наприклад, Гегель використовував для боротьби з матеріалізмом, а Фейєрбах разом з ідеалізмом Гегеля відкидав і діалектику.

Діалектичний матеріалізм розглядає світ та все існуюче в ньому як матерію в її різноманітних проявах. Матерія існує незалежно від свідомості і перебуває в постійному русі, зміні та розвитку. Будучи властивістю високоорганізованої матерії, свідомість здатна здійснювати правильне відображення реальності, пізнати світ, об'єктивну істину.

У новій філософії матеріалістична діалектика застосована не тільки до розвитку природи і суспільства, але і до пізнання, до розвитку науки. Пізнання - це процес, який носить складний, діалектичний характер, процес, в ході якого відбувається перехід від незнання до знання, від знання часткового, неповного до знання більш повного та глибокого. Вперше в основу теорії пізнання була покладена практика. Нова концепція доводила, що філософія не є "наукою наук" або "наукою над науками".

Діалектичний матеріалізм - це наука, яка вивчає корінні питання співвідношення матерії і свідомості і найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. Досліджуючи найбільш загальні закони розвитку світу, ДМ філософія виступає науковою методологією приватних наук. Маркс і Енгельс з матеріалістичних позицій підійшли до пояснення не тільки природи, а й історії суспільства.

У новій філософській теорії послідовно поширюється матеріалізм на пізнання суспільства, його історії. Доводиться, що в розвитку суспільства визначальними чинниками є не духовна справа, не свідомість людей, а матеріальні умови їхнього життя, виробництво матеріальних благ і складаються на цій основі економічні відносини. По-новому в діалектико-матеріалістичній філософії вирішене питання про роль суспільно-історичної практики. Практика розглядається тут як первинна по відношенню до всього духовного світу, культури, практика носить суспільний характер, її немає за межами спілкування і зв'язків між людьми. Практика носить історичний характер, вона полягає в безперервному перетворенні людьми навколишніх умов. І саме в історичній практиці в кінцевому рахунку вирішуються всі ті теоретичні проблеми, які мислителям здаються виключно справою філософського розуму.

З виникненням філософії ДМ докорінно змінився погляд на завдання філософії. Вона виступає в якості методу пізнання реальності, її перетворення.

Творці діалектико-матеріалістичної концепції вважали, що їх філософське вчення не є істиною в останній інстанції, що вона неминуче буде змінюватися, уточнюватися та збагачуватися в ході розвитку науки і суспільної практики.

В кінці 19 – поч. 20 ст. в розвитку марксизму визнаними авторитетами були лідери Інтернаціоналу - А. Бабель, К. Каутський, П. Лафарг, Е. Бернштейн, Г. Плеханов та ін. Вони багато зробили для поширення, популяризації та пропаганди нової філософії. Подальший розвиток філософії ДМ в нових історичних умовах здійснив В.І. Ленін.

Діалектико-матеріалістична концепція сильно вплинула на подальший розвиток філософської думки як в нашій країні, так і за кордоном. В період культу особи Й. Сталіна і надалі ідеологічне виправдання порочної економічної, політичної, соціальної практики постійно здійснювалося на основі декларованої граничної поваги до діалектико-матеріалістичного вчення.