
- •Ответы на экзамен вопросы Ипс
- •Історія психології та історія людської цивілізації загалом: напрями вивчення і тлумачення.
- •Історія психології як особлива галузь знання, її предмет і завдання.
- •Підходи до вивчення історії психології.
- •Історичне формування предмета психології.
- •Методологічні принципи та методи історико-психологічного дослідження.
- •Культурологічний принцип в історії психології.
- •Міф як джерело психологічної думки.
- •Психологічна думка в Давньому Китаї: даосизм та конфуціанство.
- •Основні категорії міфологічної психології: анімізм, метемпсихоз, метаморфози, тотемізм, фетишизм.
- •Розвиток психологічної думки в контексті філософії Давнього світу.
- •Сократ: життя, вчення, доля.
- •Платон: вчення про світ ідей та ідея безсмертя душі.
- •Філософсько-психологічні ідеї Демокріта і Анаксагора.
- •Аристотель: вчення про душу.
- •Філософсько-психологічна думка софістів і відкриття людини.
- •Духовна революція Біблійного послання та фундаментальні Біблійні ідеї.
- •Філософсько-психологічні ідеї в культурі Київської Русі.
- •Християнство як основа середньовічної філософії і психології.
- •Християнське вчення про зміст людського буття.
- •Психологія патристики: представники й основні ідеї.
- •Блаж. Аврелій Августін і його вчення.
- •Схоластика та її основні течії – реалізм та номіналізм.
- •Схоластичне вчення Фоми Аквінського.
- •Загальна характеристика розвитку філософської і психологічної думки в епоху Відродження.
- •Італійське Відродження: видатні особистості та напрями філософствування.
- •Титанізм як принцип ренесансної психології.
- •Філософська і психологічна думка в епоху Наукової революції (барокко).
- •Філософія Нового часу: Декарт і Бекон.
- •Рефлекторне вчення і психологія р. Декарта.
- •Система філософії Бенедикта Спінози.
- •Монадологічна метафізика г.Лейбниця.
- •Розвиток емпіризму в науці: т. Гоббс, д. Локк, д. Юм.
- •Особливості розвитку психологічної думки в епоху слов’янського барокко.
- •Психологія французького матеріалізму епохи Просвітництва.
- •Психологія людини і самопізнання у творах г.Сковороди.
- •Психологія теоретичного і практичного інтелекту. І. Кант.
- •Феноменологічний принцип у психології. Г.Гегель.
- •Психологічна лабораторія та система психології в.Вундта.
- •Становлення та розвиток асоціативної психології у xiXст.
- •Становлення і розвиток основних психологічних шкіл кін. 19 – поч. 20 ст.: вюрцбурзька школа, структуралізм, функціоналізм.
- •Розвиток експериментальної і прикладних областей психології в кін.19-на поч. 20 ст.
- •Оформлення вікової та педагогічної психології в кін.19-на поч. 20 ст.
- •Становлення соціальної та культурно-історичної психології в кін.19-на поч. 20 ст.
- •Вчення про рефлекси у XIX і XX ст.
- •Діалектико-матеріалістичні основи психології.
- •Позитивізм у філософії і психології.
- •Емпіріокритицизм е. Маха та р. Авенаріуса.
- •Ніцшеанство і метафоричність філософсько-психологічної думки.
- •Німецький історицизм: загальний аналіз.
- •Соціальний історизм Макса Вебера.
- •Прагматизм: напрями і представники.
- •Феноменологічна філософія і психологія е.Гуссерля.
- •Екзистенціально орієнтована психологія та філософія екзистенціалізму.
- •Герменевтична теорія г. Гадамера.
- •Філософія і психологія мови.
- •Персоналізм в.Штерна.
- •Неосхоластика і нова теологія у психологічних інтерпретаціях сучасного суспільства.
- •Одним з відомих сучасних теологів є Мартін Бубер (1878 – 1965) - єврейський філософ, перекладач і коментатор Біблії і теоретик сіонізму.
- •Класичний психоаналіз з. Фрейда.
- •Індивідуальна психологія а.Адлера.
- •Аналітична психологія к.Юнга: колективне несвідоме та його архетипи.
- •Структурна антропологія к.Леві-Строса.
- •Психосинтез р.Ассаджолі.
- •Ідеї гуманістичної психології хх ст.
- •Логотерапія в.Франкла.
- •Гештальттерапія ф.Перлза.
- •Вчення про стрес с.Сельє.
- •Сучасна психологія творчості: основні напрями, теорії, представники.
- •Становлення і розвиток когнітивної психології: у. Найссер, ж. Брунер та ін.
- •Зародження вітчизняної психології у 19 ст. Та дві тенденції її розвитку: природничонауковий і релігійно-філософський.
- •Особливості становлення та розвитку російської експериментальної психології (н.Я. Грот, г.І.Челпанов, н.Н. Ланге).
- •Діяльнісний підхід у психології (м.Я.Басов, с.Л.Рубінштейн, о.М.Леонтьєв).
- •Культурно-історична теорія психіки л.С. Виготського.
- •Психологічні погляди б.Г.Ананьєва та к.О.Абульханової-Славської.
- •Психологічні дослідженя б.Теплова та в.Д.Небиліцина.
- •Теорія поетапного формування розумових дій п.Я.Гальперіна.
- •Теорія системної динамічної локалізації вищих психічних фунцій о.Р.Лурія.
- •Гештальтпсихологія: принципи і представники.
- •Психологія поведінки: принципи і представники.
- •Неофрейдизм: принципи і представники.
- •Психологічні погляди г.С. Костюка.
- •Тбіліська школа “установки”.
- •Культурно-гуманістична психологія в Україні.
- •Психологічні центри Радянського Союзу і сучасних країн снд.
- •Історія розвитку психологічної думки в Києво-Могилянській академії.
- •Історія розвитку психологічної думки в Київському університеті: г.І. Челпанов, в.В.Зеньковський та ін.
- •Основні напрямки наукової діяльності в.А.Роменця. Поняття вчинку та його структура.
- •Система канонічної психології.
- •Принцип дії і післядії в історії психології.
- •Сучасні вітчизняні та зарубіжні теорії історії психології.
- •Видатні вчені-психологи початку XXI ст.
Розвиток емпіризму в науці: т. Гоббс, д. Локк, д. Юм.
Емпірична психологія Томаса Гоббса. Томас Гоббс (1588-1679), як і Спіноза і Лейбніц критикував дуалізм Рене Декарта. При цьому Гоббс вибудував свою, відмінну від попередніх критиків теорію природи людини. Перше, що відрізняло Гоббса від колег-філософів – його заперечення особливої суті душі.
Оскільки Гоббс був ярим послідовником механіки Галілея, то вважав, що світ наповнений тільки матеріальними тілами, котрі існують і рухаються по законах механіки. На основі цього Гоббс робить висновок, що всі психічні, що існують в природі, матеріальні та підпорядковані цим законам. Створюючи на основі такого розуміння природи свою теорию пізнання, Гоббс описує і відчуття, які, на його думку, виникають тільки завдяки дїї на них зовнішнього матеріального об'єкту. Услід за відчуттям виникає уявлення, яке, будучи виробленим за законом інерції і ослабленним услід самого відчуття, утворює за собою ланцюг думок, які в свою чергу, слідують одна за іншоюу такому порядку, в якому виникали первинні образи, тобто відчуття. Цей процес згодом став називатися асоціацією.
Проблема асоціації розглядалась ще в античній психології Платоном і Арістотелем, проте Гоббс першим додав асоціації статус універсального закону психології, дав початок практичному вивченню цього явища.
Важливою для подальшого розвитку психологічної думки є критика Гоббсом поняття «уродженних ідей» Декарта, оскільки ведучим в пізнанні, на думку Гоббса, є не «раціо», або розум, а «емпиріо», або досвід, а розум є лише продуктом асоціації, яка виникає в результаті взаємодії організму з матеріальним світом. А це, за Гоббсом, і є досвід. Таким чином, досвід первинний. Таке протиставлення раціоналізму поняття основи пізнання згодом почало називатися емпіризмом, і саме Томас Гоббс заклав основи емпиричної психології, що отримала в XIX—XX вв. серйозний розвиток.
Поняття свідомості і досвіду, душі і асоціацій у Дж. Локка. Англійський філософ, педагог і лікар Джон Локк (1632-1704) розвивав ідеї ассоціанізму, закладені Томасом Гоббсом, і емпіричної психології, початок якій поклав Ф. Бекон.
Поняття свідомості і досвіду. Дж. Локк сповідував походження всіх знань з досвіду. Його постулат говорив, що "в свідомості немає нічого, чого б не було у відчуттях". Отже, основою формування свідомості за думкою Дж. Локка є досвід, а не природжені ідеї (як у Декарта), а джерелом досвіду завжди є відчуття та рефлексия. Ідеї, що виникають із зовнішнього світу, доставляють до свідомості відчуття. Внутрішні ідеї (внутрішні відчуття) доставляються до свідомості за допомогою рефлексії, або самоспостереження, тобто аналізу і роздумів розуму. Цей процес отримав назву інтроспекції – став основним методом практичного вивчення змісту свідомості в інтроспективній психології.
Поняття душі. Принцип спостереження застосовувався при вивченні Дж. Локком душі. Душа, як і все в свідомості людини, є «чистим аркушем», і весь зміст душі виникає за життя з досвіду, а не має за Дж. Локком, природжених, Божественных ідей. Душа розглядається як пасивне, але здібне до сприйняття середовище.
Поняття асоціації. Асоціації - це невірне зєднання ідей, які, будучи спочатку ніяк між собою не зв'язані, в свідомості деяких людей зєднуються і починають працювати як єдине ціле, соупроводжуючи одне одне. Прикладом такого зв'язку, тобто механізму асоціації, можуть бути симпатії і антипатії, викликані тими або іншими людьми. Причиною встановлення такого зв'язку може бути сила виховання і звички, тобто зовнішнє джерело, що пройшло через свідомість, а способом позбавлення від асоціації.
Теорія ідей. Під ідеями Дж. Локком розуміється елемент всякого знання, у тому числі і відчуття (білизна, твердість, мислення, рух, людина, військо тощо). Джерелом ідеї є як зовнішній досвід, що забезпечується відчуттями, так і внутрішній - вироблюваний рефлексією. Виділяються два види ідей: прості, які складаються тільки з одного уявлення або сприйняття за допомогою відчуття або рефлексії, і складні – є поєднанням простих ідей через механізм асоціації.
Поняття асоціації у Девіда Юма. Девід Юм (1711-1776) вважав, що джерелом знання слугує утворюваний асоціаціями чуттєвий досвід. Вселюдське пізнання є асоціація ідей. Единим джерелом пізнання є досвід. Рефлексія ж не дає дійсного знання, оскільки в процесі самоспостереження людина бачить лише комплекси перцепцій, що послідовно змінюють одна одну, а не враження про субстанцію або причинність виниклих об'єктів. Структура досвіду, а отже, і свідомості така: досвід складається з вражень, до яких відносяться відчуття і емоції (або пристрасті), і з «ідей», які є копіями цих вражень. Усередині свідомості існують два класи феноменів. До першого класу належать враження і ідеї, котрі, у свою чергу, діляться по суб'єктивним ознакам - жвавості, силі і іншим якостям, інформацію про які свідомість отримує тільки через інтроспекцію.
До другого класу належать ідеї, або факти свідомості, які залежать від вражень (інших фактів свідомості) і слідують один за одним по певних правилах. Ця течія обумовлена лише стереотипами, звичками самої людини, тобто знання про причинноістинне розглядається не як спочатку дане, а зявляется у індивіда досвідченим шляхом. Механізм формування цього знання наступний: два об'єкти, що послідовно або параллельно з'явилися в свідомості людини можуть мати якийсь зв'язок, наприклад, задоволення відчуття голоду за допомогою хліба дає індивідові думку про те, що в майбутньому хліб також допоможе задовольнити його відчуття голоду. На формування висновку про те, що два явища зв'язано між собою, впливає принцип асоціації.
Згідно Юму, душа є екраном, на якому послідовноно відбиваються всі ідеї і враження людського існування.
Таким чином, корінний перелом, що намітився, в розвитку природознавства, який супроводжували численні відкриття Нового часу висунули на перший план потребу звернення до основних психічних здібностей і функцій людини. При виборі методології і методів пізнання учені розділилися на дві течії – емпіричне і раціональне.