Ответы на экзамен вопросы Ипс

1. Історія психології та історія людської цивілізації загалом: напрями вивчення і тлумачення.

Між фактами і подіями в історичному процесі становлення людської цивілізації існують причинно-наслідкові звязки, які необхідно встановити, намагаючись осягнути зміст та закономірності історії. Кожен новий ступінь в розвитку теорії психології закономірно приводить до нового погляду на її історію.

Історія виникнення психологічної думки та її оформлення в окрему науку тісно повязана з історичним процесом розвитку людства та людської цивілізації загалом, становленням і розвитком її культури (культурологічний підхід).

Історичний процес становлення психології – тривалий процес боротьби різних поглядів і концепцій, пошуку свого місця серед інших наук. Існують різні підходи та погляди щодо виникнення та суті психічної реальності (матеріалістичні, ідеілістичні, релігійні): а) сформувалася в процесі еволюції як функція матерії, що розвивається тощо; б) існувала завжди або виникла як окрема від матерії ідеальна реальність; в) створена Богом тощо. Тому, знайомство з різноманітними психологічними теоріями дає змогу краще зрозуміти предмет психології і методи дослідження психіки.

В історії психології можна знайти три основні підходи до визначення рамок та етапів розвитку психології:

– відповідно до першого підходу, психологія має довгу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX століття (Г. Еббінгауз);

– представники другого підходу (М.С. Роговін та ін.) вважають, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи (донаукової (міфологічної), філософської і наукової психології;

– згідно з третім підходом (культурологічним), розвиток психологічної науки повинен розглядатися в контексті розвитку людської культури взагалі. До цього підходу належать вчинкова концепція в історії психології, розроблена українським вченим В.А.Роменцем.

Згідно остатнього підходу, етапи розвитку виокремлюються за історичними епохами – психологія міфологічного періоду, античності, середньовіччя, Відродження, епохи Бароко, Просвітництва та останньої епохи сцієнтизму – наукової психології (бере початок у XIX ст. до наших днів).

На останній підхід найчастіше орієнтуються у вивченні ІП, бо психологія кожної історичної епохи мала суттєві відмінності, робила цілком певні акценти на тих чи інших психічних явищах.

Історія психології (ІП) – галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому із них та показує історичне становлення психологічних знань, відшуковуючи зв'язок з духовною і матеріальною культурою народів світу, визначає пріоритетні напрями досліджень у зв'язку з «духом часу».

2. Історія психології як особлива галузь знання, її предмет і завдання.

Історія психології – галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому із них та показує історичне становлення психологічних знань, відшуковуючи зв'язок з духовною і матеріальною культурою народів світу, визначає пріоритетні напрями досліджень у зв'язку з «духом часу».

Складовою історії психології є історіографія психології - дослідження, об'єктом яких і є історія психології – досліджує минуле з метою висвітлення загальної теорії розвитку психологічних ідей, розкриття умов і причин цього розвитку, закономірностей і механізмів одержання нового знання про психічну реальність, взаємодії науки та соціальної практики.

Історія психології як напрям досліджень досить молодий. Хоча біля її колиски стояв ще Арістотель, який написав перший огляд попередніх уявлень про душу, загострений інтерес до минулого виник лише в XXст.

Так, на початку 20 ст., в період різкої критики поглядів на предмет і методи психології, що панували до цього, зароджуються психоаналіз, біхевіоризм, гештальтизм.

На межі 30-х років, коли розпалися головні школи попереднього періоду, робляться спроби синтезувати ідеї різних напрямів.

У 60 - 70-х роках виникає нова хвиля історико-психологічних досліджень, викликана науково-технічною революцією, яка поставила на порядок денний кількісні, якісні й структурні зміни в науковій діяльності, в тому числі у сфері вивчення людини, її поведінки й особистісних властивостей.

У 80 - 90-ті роки з'являються фундаментальні праці зарубіжних і вітчизняних авторів, в яких ставиться завдання створити загальну теорію розвитку психологічних ідей, розкрити умови й причини цього розвитку (соціокультурні й особистісні), закономірності і механізми одержання нового знання про психічну реальність, взаємодію науки і соціальної практики.

Як і будь-яка інша наука, ІП будується на фактах, на критичному аналізі особливої емпірії у вигляді реальних подій (відкриттів, помилок, теорій, суперечок тощо), які відбувалися в конкретну епоху. Достовірне конструювання цих подій, їх опис - необхідний грунт історичного дослідження.

Актуальні питання досліджень сучасної історії психології: предмет і принципи історико-психологічного дослідження та його логіка; психологія в Україні та її зв'язок із всесвітньою історією психології; проблеми періодизації, рушійних сил розвитку психологічних знань та ін.

Об'єкт – це сам історичний процес розвитку психологічної науки.

Предмет науки, який будується за допомогою спеціальних засобів, своїх методів, теорій, категорій. Історія психології як самостійна наука має свій, відмінний від психології предмет вивчення, їх не можна змішувати.

В процесі розвитку історії науки психології виділялися три основні визначення її предмету: душа, свідомість, поведінка. Століттями народжувалися і змінювали один одне уявлення про душу, свідомість, поведінку.

Предметом ІП є:

1) Відтворення правдивої картини цих змін, виявлення, від чого вона залежала – вивчає ІП.

2) На відміну від психології, в ІП вивчається не сама психічна реальність, але уявлення про неї, якими вони були на різних етапах поступального розвитку науки.

3) Психологія як наука вивчає факти, механізми і закономірності психічного життя. Історія психології описує і пояснює шляхи та способи відкриття фактів, мехінізмів та закономірностей про психічні явища (в історичному аспекті).

4) Закономірності та послідовність зміни основних "формацій" наукового мислення (його стилів і структур) в психологічній науці, перетворення одних категорій і понять в інші.

5) Якщо предметом психології є одна реальність, а саме реальність відчуттів і сприйнять, пам'яті і волі, емоцій і характеру, то предметом історії психології служить інша реальність, а саме – діяльність (особливості діяльності) людей, зайнятих пізнанням психічного світу.

6) Сучасна гуманістична психологія зробила предметом історії психології особистість, а не психіку.

7) Розвиток принципів роботи щодо здобуття наукового психологічного знання багатьма поколіннями дослідників, переходи від одних її форм до інших.

Отже, у психології один предмет, а у історії психології – інший. Їх слід розмежувати.

Розглядаючи історію психології як обєкт дослідження системного утворення, можна виокремити наступні позиції щодо її предмету – предметом історії психології є динаміка психологічного пізнання в його цілісності, що включає вивчення: 1) самого наукового знання (його структури, логіко-наукових, змістовних аспектів) – логічно-науковий аспект; 2) процесу формування наукових ідей і уявлень в області історії психології - процесуальний аспект; 3) соціально-культурних і організаційних умов і передумов психологічного пізнання - соціо-культурний аспект; 4) носія, суб'єкта психологічного пізнання (колективного і індивідуального) – персонально-особистісний аспект.

Основні завдання історії психології:

1) унікальне завдання ІП – вивчити закономірності розвитку знань про психіку і подальшого їх розвитку з погляду наукового, а не життєвого підходу.

2) Розкрити взаємозв'язок психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення.

Вивчення ІП дозволяє з'ясувати її роль у великій сім'ї наук і обставини, під впливом яких вона змінювалася. Не тільки психологія залежала від досягнень інших наук, але і останні – змінювалися залежно від інформації, яка здобувалася завдяки вивченню різних сторін психічного світу. Зміна знань про цей світ здійснюється закономірно.

3) З'ясувати залежність зародження і сприйняття знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів на наукову творчість, тобто від запитів суспільства (бо наука – не ізольована система і покликана відповідати на ці запити).

4) Вивчити роль особистості, її індивідуального шляху в становленні самої науки.

Значний внесок у вітчизняну історію психології вніс М.Г.Ярошевський (1915 — 2001) – розробив оригінальну концепцію історії психології, відому під назвою категоріального аналізу, яка включає аналіз категоріального апарату, пояснювальних принципів і глобальних проблем, їх перетворення в ході історичного шляху розвитку науки.

Одними з найвидітніших діячів у вітчизняній та українській історії психології є також академік Володимир Андрійович Роменець та його послідовники Ірина Петрівна Маноха, Тетяна Михайлівна Титаренко, Віталій Олександрович Татенко.