2.2. Значення педагогічної теорії і.Г. Песталоцці

Песталоцці був одним із перших педагогів, які звернулись до розробки проблеми взаємозв'язку сім'ї і школи у вихованні дітей. Перед вихованням педагог висунув прогресивне завдання  гармонійно розвивати всі природні сили і здібності людини. Він створив теорію елементарної освіти, яка відіграла велику роль у боротьбі з догматичним навчанням і механічним запам'ятовуванням, сприяла розвитку народних шкіл в XIX столітті. Песталоцці висловив ряд дуже цінних думок про фізичне, трудове, моральне, розумове виховання дитини, наполягав на розширенні змісту освіти в початковій школі, прагнув зробити її близькою до народу, тісно пов'язаною з життям і потребами народних мас, приділяв велику увагу трудовому навчанню дітей, їх підготовці до життя.

Висунуті педагогом положення про розвиток самодіяльності дітей у навчанні і праці, про з'єднання навчання з продуктивною працею назавжди увійшли в арсенал демократичної наукової педагогіки. Його вимога будувати відносини вихователів і вихованців на основі взаємної любові і доброзичливості стало центральною ідеєю гуманістичної педагогіки.

Песталоцці набагато випередив свій час у пізнанні законів виховання і розвитку особистості. Він першим встановив, що всі природні сили і здібності дітей розвиваються в процесі їх праці в житті і проголосив основний принцип  "життя формує".

Прагнучи психологізувати навчання, педагог розробив теорію “природного шляху пізнання“. Він вважав, що у дитини процес пізнання починається з чуттєвих сприймань, які після цього переробляються свідомістю. Отже, всяке навчання повинно спиратися на спостереження і дослідження. Тому найважливішою основою навчання Песталоцці вважав наочність, через яку дитина шляхом спостереження отримує правильні уявлення про світ, розвиває мислення і мову. В обґрунтуванні цього принципу він пішов далі від Коменського. Педагог розкрив роль наочності у розвитку логічного мислення дитини під час навчання і, спираючись на свою теорію пізнання, дав цьому психологічне пояснення.

І.Г. Песталоцці по праву можна назвати засновником справді народної школи. Виходячи з висунутих їм теоретичних положень, він обґрунтував методику навчання рідної мови, вважаючи, що мову потрібно розвивати планомірно і послідовно, одночасно збагачуючи уявлення дітей про навколишній світ. Педагог вважав за необхідне розширити зміст початкової освіти, включивши в нього відомості з географії та природознавства, арифметики, малювання, співу, гімнастики.

Важливе значення педагогічної творчості І.Г. Песталоцці полягає в тому, що він заклав наукові основи методики початкового навчання. Його теорія елементарної освіти та створені ним підручники початкового навчання на довгі роки стали зразком і вихідним пунктом для творчості педагогів інших поколінь. На перше місце педагог ставив вивчення рідної мови, потім - розвиток усного мовлення і на цій основі навчання читанню. Розроблені ним прийоми і вправи для розвитку мовлення міцно увійшли в практику початкової школи.

Ідея розвиваючого шкільного навчання, висунута Песталоцці, зробила, безсумнівно, позитивний вплив на подальший розвиток передової педагогічної теорії та практики.

Присвятивши все своє життя педагогіці, Песталоцці свято вірив у правильність висунутої ним ідеї: сутність справжнього виховання, єдиного для всіх людей - у вихованні справжньої людяності.

Великий російський педагог К.Д. Ушинський справедливо називав І.Г.Песталоцці першим народним учителем і батьком новітньої педагогіки.