1.3.3. Моральне виховання

Релігійно-моральне виховання полягає у вихованні гуманних почуттів до людей, любові до них. Велика роль у цьому належить сім'ї, особливо важливе значення надається материнському вихованню. Моральне виховання повинно вдосконалюватися і в школі. Песталоцці наполягав, щоб моральну поведінку дітей формували не повчаннями, а розвитком у них моральних почуттів. Найпростішим моральним почуттям педагог називає інстинктивно виникаючу у немовляти любов до матері. У подальшому це почуття усвідомлюється дитиною i переноситься спочатку на батька, сестер, братів, потім на вчителя i шкільних товаришів i, нарешті, на свій народ, на всіх людей.

Мета морального виховання полягає у розвитку в дітей діяльної любові до людей. Найпростішим елементом морального виховання педагог вважав любов дитини до матері. Турбота матері породжують подяку й любов до неї, які, усе більше й більше зміцнюючись, приводять до встановлення тісного духовного зв'язку між ними. Завданням виховання є перенесення цього природно виникаючого почуття на навколишніх людей, спочатку членів родини, а потім і на інших.

Надалі моральне виховання дитини, вважав Песталоцці, здійснюється в школі, де відносини вчителів й учнів повинні будуватися на основі батьківської любові дорослого до дітей. Розширення й розвиток соціальних зв'язків дитини в атмосфері загальної доброзичливості, що намагається створити вчитель, повинні привести до того, що вона усвідомлює себе частиною великого людського цілого й поширює свою діяльну любов на всіх людей.

Велике значення для морального виховання дітей педагог надавав особистому прикладу вихователя й вправам самих дітей у моральних учинках, що вимагають від них самовладання й вольового загартування. Песталоцці розвивав у своїх вихованців моральні поняття про борг, про право, справедливість, виходячи з простих, доступних їм спостережень, з їхнього знання навколишнього середовища.

Дуже коштовним у навчанні педагога про моральне виховання була його вказівка на тісний зв'язок між фізичним розвитком дитини і його моральним ростом, вимога домагатися моральної поведінки дітей наставляннями й бесідами. Однак, прагнучи виховати в дітях гуманні почуття, Песталоцці не мріяв про те, щоб у них виникла думка про протест проти суспільного зла, бажання боротися з ним.

1.3.4. Роль матері й родини в справі виховання

Мати, на думку Песталоцці, краще всіх здатна осягнути, що почуває її дитина, до чого вона здатна, чого бажає. Знаючи це, вона може правильно, відповідно до його природних особливостей, виховувати маляту з дитинства. Педагог визначив завдання, зміст, розробив методику первісного виховання в родині. Він думав, що мати повинна з раннього віку розвивати фізичні сили дитини, прищеплювати їй трудові навички, виховувати любов до людей, вести до пізнання навколишнього світу. Сімейне виховання повинно бути спрямоване на гармонійний розвиток всіх природних задатків дитини.

Надаючи величезного значення сімейному вихованню, Песталоцці склав разом з одним зі співробітників Бургдорфського інституту спеціальний посібник «Книгу матерів, або Керівництво для матерів, як їм навчити своїх дітей спостерігати й говорити». Вважаючи, що першим об'єктом спостережень дитини повинне бути її власне тіло, педагог в цій книзі показав, як за допомогою спеціальних вправ мати може навчити свою дитину спочатку показувати й називати частини тіла, їхні властивості, функції, а потім перейти до ознайомлення із предметами, які оточують дитину в будинку, природі, суспільстві.

Дуже цінним було прагнення Песталоцці систематизувати коло первісних уявлень дитини, розташувати їх по зростаючому ступеню труднощів і навчити матерів поступово й послідовно знайомити дитину з її оточенням, розвиваючи на цій основі його розумові сили й здібності.

Бачачи в матері основного вихователя дитини, педагог для дітей, які не можуть одержати в родині належного виховання, пропонував організувати при школах спеціальні класи. Робота в них повинна будуватися по типу первісного сімейного виховання й докорінно відрізнятися від того словесного навчання, що панувало у звичайних школах для малолітніх того часу. Організацією цих класів Песталоцці мав на увазі здійснити зв'язок між дошкільним і шкільним вихованням.