1.3. Ідея гармонійного виховання Песталоцці

1.3.1. Мета й завдання виховання

Головну роль у здійсненні своїх соціальних задумів Песталоцці надавав вихованню, вважаючи, що воно повинно дати дітям з народу хорошу трудову підготовку, розвиваючи їх фізично і духовно. Виховання потрібно починати від народження: "Година народження дитини є першою годиною її виховання".

Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природовідповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого.

Метою виховання повинен бути різнобічний і гармонійний розвиток всіх природних сил і здібностей дитини.

Завдання виховання полягає в тому, щоб шляхом правильно складеної системи вправ сприяти цьому розвитку. Забезпечити гармонійний розвиток дитини в повній згоді з її природою Песталоцці розраховував за допомогою розробленої їм теорії елементарної освіти, що включає фізичне, трудове, моральне, естетичне й розумове виховання (придбання елементарних знань), причому всі ці сторони виховання Песталоцці вважав за необхідне здійснювати в тісному зв'язку й взаємодії.

Процес виховання, на думку педагога, не тільки суперечливий, але й цілісний. В романі “Лінгард і Гертруда” він відзначає: “Виховання людини – не що інше, як шліфування окремих ланок одного загального ланцюга, що пов’язує все людство; що окремі ланки виймають, над ними мудрують, наче вони існують самі собою, а не становлять частини одного загального ланцюга...”. Тут Песталоцці розцінює виховний процес як єдиний ланцюг, ланки якого не можуть бути ізольовані одна від одної. Помилки виховання полягають у тому, що ці ланки виймають, думають над їх вдосконаленням, покращенням в ізольованому вигляді, приводять їх до порядку лише із зовнішньої сторони і забувають про їх внутрішню єдність, органічний зв’язок.

Кращим середовищем виховання “людяності” в дитині Песталоцці вважає соціальну атмосферу сімейної любові.

1.3.2. Фізичне й трудове виховання

Фізичне виховання Песталоцці називає найпершим видом розумного впливу дорослих на дитину. Його основою є природне прагнення дитини до руху. Здійснювати фізичне виховання потрібно через систему вправ, що спираються на найпростіші рухи, коли дитина ходить, бігає, їсть, п'є, піднімає тощо. Педагог підкреслює значення фізичного виховання не тільки для розвитку фізичних сил і можливостей дитини, але й для підготовки її до праці. Виконання найпростіших рухів, участь в іграх, особливо в походах, екскурсіях — ось той комплекс, що готує ґрунт для нормального фізичного розвитку дитячого організму.

Мета фізичного виховання полягає в тому, щоб розвити всі природні фізичні задатки дитини, виробити в неї відповідні вміння й навички й таким шляхом забезпечити загальний підйом фізичних сил. Песталоцці справедливо вказував на те, що фізичне виховання сприяє формуванню людської особистості, розвитку її розуму, моральних почуттів і вольових якостей.

Фізичне виховання, на думку педагога, починається ще в родині, коли мати, допомагаючи маляті вставати, робити перші кроки, проводить із ним тим самим природну домашню гімнастику. Вироблення в дитини вміння самостійно робити всі рухи суглобів сприяє також його участь у найпростіших видах домашньої праці (дівчинка з доручення матері заколисує дитину, допомагає одягатися й взуватися сестричці або братику, заслуговуючи цим подяку своїх близьких, при цьому вона розвивається одночасно і у фізичному, і в моральному відношенні).

Для повноцінного фізичного розвитку дитини, вважав Песталоцці, необхідні рухливі ігри. Він справедливо вимагав, щоб навчання й гра взаємно доповнювали один одного й учителя вміли використовувати дитячі ігри у виховних цілях.

У сфері трудового виховання Песталоцці прийшов до думки про необхідність підкорення дитячої праці педагогічним вимогам і висунув принципово нове положення: дитяча праця здійснює позитивний вплив на дитину лише за умови, коли ставить перед собою виховні і моральні завдання.

Трудова елементарна освіта, як вважав Песталоцці, повинна допомогти молоді оволодіти основними прийомами і загальною культурою праці.

Песталоцці висунув проблему поєднання продуктивної праці з навчанням і розглядав трудове виховання в зв'язку з моральним. У романі «Лінгард і Гертруда» під час роботи дітей (прядіння) Гертруда вчила їх читати, рахувати. В школі, організованій для селянських дітей поміщиком, вони весь час прово­дять за роботою на прядильних і ткацьких верстатах. На пришкільній ділянці діти вирощували городні рослини. Одним словом, діти спочатку працюють, а потім учаться.

На основі природного фізичного виховання, отриманого дитиною у родині, Песталоцці будував всю наступну систему шкільної «елементарної гімнастики». Він пропонував учителям вправляти й розвивати фізичні сили дитини шляхом виконання нею тих найпростіших рухів, які вона робить, коли ходить, їсть, п'є, піднімає, тобто рухів, які дитина робить повсякденно в побуті. Педагог мріяв про створення особливої "абетки вмінь", у якій фізичні вправи, будуть включені в найпростіші види трудової діяльності: бити, носити, кидати, штовхати тощо. Він сподівався, що дитина, яка опанувала подібну абетку, розів'ється фізично, стане спритною і одночасно придбає деякі трудові вміння, які вона надалі з успіхом використовуватиме в житті. Таким чином, Песталоцці тісно зв'язував фізичне виховання із трудовим, котрому надавав великого значення не тільки в справі фізичного, але й морального розвитку дитини. Він підкреслював, що посильна трудова діяльність сприяє розвитку в дітей людської чесноти, працьовитості, наполегливості, сумлінності й інших позитивних моральних якостей.