29

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНОЇ І ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Кафедра дидактики природничо-наукових дисциплін

та інформаційних технологій у навчанні

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

ІОГАННА ГЕНРІХА ПЕСТАЛОЦЦІ

(РЕФЕРАТ)

Студентки 3 курсу

денної форми навчання

Лазаренко Ганни Василівни

Науковий керівник :

доктор педагогічних наук, професор

Сосницька Наталя Леонідівна

Оцінка захисту наукової роботи___________________________________

Бердянськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ I Життя та педагогічна теорія Іоганна Генріха Песталоцці 6

1.1. Життєвий шлях та педагогічна діяльність І.Г. Песталоцці 6

1.2. Основи дидактики Песталоцці. Теорія елементарної освіти 9

1.3. Ідея гармонійного виховання Песталоцці 14

1.3.1. Мета й завдання виховання 14

1.3.2. Фізичне й трудове виховання 15

1.3.3. Моральне виховання 16

1.3.4. Роль матері й родини в справі виховання 18

1.4. Ідея розвитку особистості – велике відкриття Песталоцці 19

Висновки до першого розділу 21

РОЗДІЛ II Педагогічна практика Іоганна Генріха Песталоцці 22

2.1. Створення приватних методик початкового навчання 22

2.2. Значення педагогічної теорії І.Г. Песталоцці 24

Висновки до другого розділу 26

ВИСНОВКИ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У наш час в Україні соціальна педагогіка як теорія і практика інтенсивно розвивається. Процес розвитку соціальної педагогіки диктує необхідність і важливість вивчення її історії, яка набуває особливого значення в процесі підготовки фахівців у цій галузі, оскільки сприяє формуванню загальної та професійної культури майбутніх соціальних педагогів. Становлення і розвиток зарубіжної соціальної педагогіки дозволило накопичити значний потенціал у цій галузі знань. У зв'язку з цим велике значення має дослідження зарубіжного досвіду з метою осмислення та адаптації його найбільш перспективних напрямів в умовах нашої країни, а також аналіз тих проблем і труднощів, які виникали в процесі розвитку цієї галузі наукових знань і практичної діяльності за кордоном.

Слід зазначити, що важливим напрямом сучасного наукового дослідження є вивчення спадщини класиків світової соціальної педагогіки, одним з основоположників якої як науки і практики є знаменитий швейцарський педагог Іоганн Генріх Песталоцці. У своїй практичній діяльності він виступив організатором дитячих установ для безпритульних і бездоглядних дітей та підлітків, а також дітей, батьки яких належали до найбідніших верств населення. У цих виховних установах швейцарський педагог застосував на практиці власну систему соціально-педагогічної діяльності, спрямовану на реабілітацію вихованців та їх інтеграцію в суспільне життя. Песталоцці став одним з перших педагогів, хто звернув увагу на необхідність організації спеціальної підготовки вихователів закладів для дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, дітей з нижчих класів суспільства. Понад двадцять років педагог на практиці здійснював підготовку таких вихователів.

В Україні однією з нагальних проблем є дитяча безпритульність і бездоглядність. Важлива роль у вирішенні даної проблеми належить організації якісної професійної підготовки педагогічного персоналу виховних установ для даної категорії дітей. У зв'язку з цим дослідження соціально-педагогічної спадщини І.Г. Песталоцці розкриває сутність, зміст і особливості підготовки вихователів дитячих установ.

Отже, тема дослідження "Педагогічні погляди та діяльність Іоганна Генріха Песталоцці" є актуальною.

Мета дослідження: проаналізувати вплив педагогічних поглядів Іоганна Генріха Песталоцці на розвиток теоретичних основ дошкільної та шкільної педагогіки.

Об'єктом дослідження є педагогічна діяльність Іоганна Генріха Песталоцці.

Предмет дослідження: філософсько-педагогічний аспект ідей Іоганна Генріха Песталоцці.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі основні завдання дослідження:

1. Провести аналіз літератури з теми дослідження.

2. Висвітлити життєвий шлях Іоганна Генріха Песталоцці.

3. Проаналізувати основні педагогічні ідеї І.Г. Песталоцці.

4. Розглянути важливі аспекти створення приватних методик початкового навчання.

5. Розкрити значення педагогічної теорії Іоганна Генріха Песталоцці.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дістали подальшого розвитку і змістовного наповнення основні положення приватних методик початкового навчання І.Г. Песталоцці, які використовуються в сучасній школі.

Розділ I Життя та педагогічна теорія Іоганна Генріха Песталоцці

1.1. Життєвий шлях та педагогічна діяльність і.Г. Песталоцці

Життя Іоганна Генріха Песталоцці, його особисті переживання та прагнення були нерозривно пов’язані з соціально-економічними та політичними подіями другої половини ХVІІІ і початку ХІХ ст., коли руйнувався середньовічний лад і зароджувалась нова суспільно-економічна формація. У цей період досягла своєї крайньої межі економічна, політична і культурна експлуатація села містом.

Збезземелені селяни, що заробляли жалюгідні гроші непосильною працею на мануфактурах і виникаючих у Швейцарії бавовнопрядильних фабриках, були змушені віддавати туди й своїх дітей, яких власники підприємств також безжалісно експлуатували. Все своє життя Песталоцці прагнув поліпшити положення трудящих та їхніх дітей.

Серце педагога, згідно його власного зізнання, не стомлювалося прагнути до однієї мети: закрити джерело убогості, в яке потрапила селянська біднота. Вихід для народу з його тяжкого стану Песталоцці вбачав у тому, щоб краще пристосувати людей до умов їх майбутнього життя, навчити власними зусиллями звільнятись від нестатків, надавати собі допомогу.

Іоганн Генріх Песталоцці народився у Швейцарії, в місті Цюріху в1746 році. Його батько, лікар, помер рано. Маленького Іоганна виховувала мати, дочка сільського лікаря, і віддана служанка Барбара Шмідт. Після смерті батька сім'я переживала великі труднощі. Ще дитиною, спостерігаючи за життям швейцарських селян, Песталоцці бачив, як жорстоко гнобили їх дворяни, поміщики і власники мануфактур. Хлопчик перейнявся переконанням, що "все зло з міста", і заявляв: "Подорослішаю - стану допомагати селянам".

Освіту Песталоцці одержав спочатку в початковій німецькій школі, а потім в середній латинській школі. Після закінчення середньої школи вступив до Цюріхської вищої школи — Каролінгського колегіуму, де закінчив два молодші курси: філологічний і філософський. Будучи студентом, Іоганн перебував під впливом творів Ж.-Ж. Руссо «Еміль про виховання», «Суспільний договір» та ін.

Передова студентська молодь, до якої належав Песталоцці, організувала гурток патріотів, що перебував під впливом ідей французьких просвітителів, в першу чергу Руссо. Члени гуртка займалися викриттям посадових осіб, які зловживали владою й пригноблювали народ, вони домагалися проведення у Швейцарії буржуазно-демократичних реформ. Цюріхська влада піддала короткочасному арешту декількох активних членів гуртка, у тому числі й Песталоцці.

Вийшовши з в'язниці, Іоганн, не завершивши своєї освіти, у 1769 році придбав недалеко від Цюріха невелику садибу Нейгоф, щоб організувати зразкове сільське господарство, що могло б наочно показати селянам, як поліпшити своє положення.

У 1774 році відкрив школу інтернатного типу для дітей селян, де поєднував навчання з продуктивною працею, причому інтернат повинен був утримуватись на ті засоби, що заробляли самі діти. Проте утримувати подібний притулок за рахунок дитячої праці було утопією, і Песталоцці змушений був у 1780 році його закрити.

Прагнення педагога домогтися поліпшення життя шляхом виховання й навчання дітей, не коливаючи основ існуючого ладу й права приватної власності, було, звичайно, утопічним, але сама ідея створення виховних установ, у яких навчання дітей сполучалося б з їхньою працею в сільському господарстві й промисловості, була дуже важливою й перспективною.

Вісімнадцять наступних років він присвятив літературній роботі.

У 1781 році він закінчив і видав соціально-педагогічний роман «Лінгард і Гертруда», у якому показав, як можна поліпшити життя селян через організацію вихо­вання дітей в сім'ї і школі. Молода Французька республіка нагоро­дила Песталоцці за цей ро­ман і видатну діяльність званням «громадянина Французької республіки».

Коли у Швейцарії в 1798 р. відбулася буржуазна революція, уряд знову організованої республіки доручив Песталоцці керівництво дитячим притулком у містечку Станц, де незадовго до цього було подавлене спровоковане контрреволюціонерами селянське повстання й залишилося багато сиріт.

У будинку колишнього монастиря було зібрано близько 80 дітей у віці від 5 до 10 років, стан їх як у фізичному, так і в моральному відношенні був дуже важким. Песталоцці один, без усяких помічників, з величезним ентузіазмом узявся за діло, але його успішна виховна робота була, однак, перервана владою через півроку: у приміщенні притулку вони розмістили госпіталь.

Для педагога це було великим ударом, але, мріючи про широку виховну діяльність в інтересах народу, він все-таки прийнявся за розробку раціональної методики початкового навчання дітей у народній школі. Свій експеримент Песталоцці став проводити в школі для малолітніх дітей м. Бургдорфа, де вчилися хлопчики й дівчатка у віці від 5 до 8 років. У дошкільній установі педагог розробив теорію елементарної освіти, а також методику вивчення дітьми форм предметів, розвитку в них елементарних математичних понять і мови.

На початку XIX ст. виходять в світ твори Песталоцці «Як Герт­руда вчить своїх дітей», «Книга для матерів», «Лист до друга про перебування в Стонце», «Азбука спостережен­ня» та ін. У його працях спостерігається великий вплив Руссо, особливо ідея зосередження головної уваги на особі вихованця як центральної точки всіх виховних дій.

Міська влада підтримала Песталоцці, і восени 1800 р. у садибі Бургдорф під його керівництвом був відкритий інститут, у якому об'єдналися середня школа з інтернатом і установа для підготовки вчителів. Педагог налагодив роботу свого інституту, створив великий навчальний за­клад, де навчалась молодь багатьох євро­пейських країн. Досвід цих інститутів вивчався видатними педаго­гами, філософами Європи. Потім цей інститут був переведений у французьку частину Швейцарії, у містечко Івердон, який придбав світову популярність. При Івердонському ін­ституті працював постійний педагогічний семінар, де щороку 30—40 чоловік дістава­ли теоретичну і практичну підготовку для педагогічної діяльності.

У 1825 році цей інститут було закрито і педагог повернувся до Нейгофа, де написав свій останній добуток «Лебедина пісня», у якому шкодував про несправджені надії вивести народ з темряви й бідності. У 1827 році, у віці 81 року, Іоганн Генріх Песталоцці помер. На надгробному пам'ятнику було написано: "Спаситель бідних у Нейгофі, народний проповідник в "Лінгард і Гертруді", батько сиріт під Станце, засновник нової народної школи в Бурдорфі і в Івердоні, вихователь людства. Людина, християнин, громадянин. Все для інших, нічого для себе".

Все своє життя видатний педагог провів у Швейцарії, економічно відсталій селянській країні. За своїми філософськими поглядами Песталоцці еклектик, поєднував у своєму світогляді вчення Канта та інших німецьких філософів того часу, а також Ж.-Ж. Руссо. Педагог любив свій народ. Довге, сповнене злиднів, нестатків і творчих шукань життя його було цілком віддане поліпшенню життя селян Швейцарії і великій справі народної освіти.