Тема 10 розгляд та вирішення господарських спорів

Господарське судочинство – це форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються та розглядаються правові конфлікти і спори, що виникають у сфері господарських правовідносин між суб’єктами (учасниками) даних відносин, які здійснюють господарську або іншу економічну діяльність.

Принципи господарського судочинства – це вихідні правові ідеї, керівні положення, які виступають базою організації господарського судочинства.

До основних принципів господарського судочинства відносять:

1. здійснення правосуддя виключно судом;

2. незалежність суддів і підкорення їх тільки законодавству України;

3. гласність розгляду справ;

4. державна мова судочинства;

5. рівність учасників господарського процесу перед законом і судом;

6. обов’язковість виконання рішень суду;

7. дизпозитивність;

8. законність;

9. гласність;

10. можливість оскарження судових рішень.

Вищий господарський суд України є вищим судовим органом господарських судів України у здійсненні правосуддя в господарських відносинах, функціями якого є розгляд в касаційному порядку справ відповідної судової юрисдикції, ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики, надання методичної допомоги судам нищої інстанції, надання спеціалізованим судам нищого рівня рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення господарських спорів.

Місцевими господарськими судами є господарський суди: областей, міст Києва і Севастополя, Автономної Республіки Крим. Місцеві господарські суди є судами першої інстанції, до компетенції яких належить розгляд та вирішення господарських спорів, розгляд справ про банкрутство, перегляд прийнятих ними рішень за нововиявленими обставинами, вивчення та узагальнення судової практики, аналіз статистики вирішення господарських спорів, внесення пропозицій Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання, ведення роботи, яка спрямована на попередження правопорушень у сфері господарських відносин.

Місцеві господарські суди здійснюють свою компетенцію на підставі Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Господарського кодексу України, Господарсько-процесуального кодексу України та інших джерел господарського права.

Досудове врегулювання господарських спорів – це система заходів, що здійснюються організаціями, іншими суб’єктами господарювання, майнові права яких порушено, з метою безпосереднього вирішення конфлікту (спору) до звернення у господарський суд [16, 412].

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів, звертаються до нього з письмовою претензією. Зміст претензії повинен відповідати вимогам Господарського кодексу України. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації і надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Законодавством встановлено загальний (місяць) та спеціальний (два місяця) строк розгляду претензії. При розгляді претензії підприємства і організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов’язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника. Про результати розгляду претензії заявнику повідомляється в письмовій формі. Претензія може бути повністю або частково відхилена. Якщо між сторонами не виникає домовленості, сторона права якої порушено, подає позовну заяву до відповідного господарського суду із певними вимогами.

Позов – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Зміст позову – це складова частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов’язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову може відбуватися такими способами як: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона провадити певні дії; заборона іншим особам провадити платежі або передавати майно відповідачеві; зупиненням продажу описаного майна (якщо подано позов про право власності на дане майно або про виключення його з опису).

Розгляд справ у господарських судах здійснюється суддею одноособово або колегіально у складі трьох суддів. Спір має бути вирішений судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості має бути вирішено не бульше одного місяця. У виняткових випадках голова господарського суду може продовжити строк вирішення спору, але не більше одного місяця. За результатами розгляду справи приймається рішення, яке викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні [16, 423].

Судове рішення – це правовий акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, в якому зазначається вирішення і розгляд такої справи.

Постанова – це письмове рішення суду будь-якої інстанції в господарській справі, у якому вирішуються вимоги господарського позову.

Зміст рішення складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зміст постанови складається із констатуючої та ухвалюючої частин.

Отже, з даної теми можна зробити висновок, що господарське судочинство базується, здійснюється та організовується на певних принципах.

Вищий господарський суд України є вищим спеціалізованим судом України і судом касаційної інстанції з розгляду господарських справ. Основним повноваження даного суду є здійснення судочинства, як засіб відновлення, оспорення порушеного права.

Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативного впливу на господарську діяльність. Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено господарським договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту своїх прав. Досудове врегулювання спорів може мати місце за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності в договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Забезпечення позову – це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову здійснюється за письмовою заявою особи, яка бере участь у справі. За власною ініціативою суд забезпечувати позов не може.

Розгляд господарських спорів господарськими судами здійснюється відповідно до Господарсько-процесуального кодексу України. Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їх права та обов’язки і сприяє у здійсненні належних їм прав. У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у судовому засіданні.

Судове рішення – акти правосуддя у справі, грунтуються на встановлених в судовому засіданні фактах і застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Постанова – правовий акт, який приймається господарським судом для розв’язання певних завдань і вчиненя подальших процесуальних дій.