Тема 9 правове регулювання банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин

Національний банк України (далі – НБУ) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України та основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці [10, 4].

Основними функціями Національного банку України є:

1. Забезпечення стабільності грошової одиниці України.

2. Монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує готівковий грошовий обіг.

3. Визначає та проводить грошово-кредитну політику.

4. Виступає кредитором останньої інстанції для банків.

5. Встановлює для банків правила проведення банківських операцій.

6. Здійснює банківське регулювання та нагляд.

7. Здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності.

8. Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах.

9. Здійснює валютне регулювання та валютний контроль.

10. Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними.

11. Організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.

Структура НБУ будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку України входять: центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку. Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.

Для інкасації та охорони цінностей та об’єктів НБУ має відомчу охорону, озброєну вогнепальною зброєю.

Правовий статус комерційних банків визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Банк – це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків [7, 3].

Банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава і НБУ не відповідають за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями держави і НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатись у діяльність банку за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню.

Кредит – це економічні відносини, які виникають між кредитором і боржником з приводу передання фінансових ресурсів на умовах строковості, повернення, гарантованості, цільового використання, оплатності.

Види кредиту:

1. за терміном:

- короткостроковий;

- середньостроковий;

- довгостроковий.

2. за цільовим спрямуванням:

- товарний;

- іпотечний;

- споживчий.

За суб’єктами кредитних відносин розрізняють чотири форми кредиту:

1. Комерційний кредит, який надається товаровиробниками один одному у вигляді продажу товарів з відстрочкою терміну платежу, що оформляється переважно векселями.

2. Споживчий кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам – резидентам на придбання споживчих товарів та послуг, який погашається поступово.

3. Державний кредит, який надається юридичними та фізичними особами державі в особі її центральних (казначейство, Міністерство фінансів тощо) та місцевих органів влади.

4. Міжнародний кредит, який надається у формі позичкових капіталів однієї країни іншій у тимчасове використання на засадах поворотності, строковості, платності.

5. Банківський кредит, який надається банками, як правило, у грошовій формі [3, 296].

В залежності від об’єкту кредитування розрізняють грошову і товарну форму кредиту.

Кредитні відносини в товарній формі виникають у разі продажу товарів чи послуг з відстрочкою платежу, при оренді майна (в тому числі лізинг), під час погашення міждержавних боргів поставками товарів тощо.

У грошовій формі надають позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи. Широко використовується грошова форма надання кредиту банківськими установами. Етапи одержання кредиту в додатку Н.

Отже, з даної теми можна зробити висновок, що Національний банк України – це особливий центральний орган державного управління, який проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці.

Основними функціями Національного банку України згідно із законодавством є забезпечення стабільності грошової одиниці – гривні, досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, сприяння стабільності банківської системи. Крім того, метою Національного банку є сприяння додержання стійких темпів економічного зростання та провадження грошово-кредитної політики.

Елементами організаційної структури НБУ є: центральний апарат, установи, а також територіальні управління.

Комерційний банк є суб’єктом підприємницької діяльності, підприємством з особливим правовим положенням. Такий статус комерційного банку існує об’єктивно і обумовлений тим, що банківська діяльність є виключним видом діяльності, з особливими вимогами держави до суб’єктів, що її здійснюють. Особливим видом діяльності комерційних банківських установ є надання кредиту.

Кредит – це угода, яка укладається між кредитною організацією та позичальником, з надання коштів кредитором позичальнику у вигляді позики на певних умовах. Між кредитором і позичальником укладається договір, відповідно до якого кредитор надає кошти (кредит) позичальникові в заздалегідь обумовленому розмірі, на обумовлений термін, і за винагороду кредитора.

Кредит може надаватися із забезпеченням, тобто заставою або ж без нього, з поручительством або без нього, все це розглядається кредитною організацією в кожному конкретному випадку. Кредит надається на різні цілі і на різних умовах як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб.